ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3067/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є.В., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистік"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання вчинити дії,
(У судовому засідання взяли участь представники: позивача - Оприсняк Б. Р., відповідача - Куць О. В.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (далі - ТОВ "Рейл Лоджистікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про зобов`язання внести зміни до особового рахунку ТОВ "Рейл Лоджистікс" № 8214238 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 1 670 138,54 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2018 між сторонами було укладено договір про надання послуг № 10676/ЦТЛ-2018 (далі - договір № 10676/ЦТЛ-2018), також 19.12.2018 між сторонами укладено договір надання послуг з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу № Л/М/18/899/п, за умовами яких відповідачем надавалися послуги позивачу, що обумовлені у вказаних договорах. Відповідачем було надано, а позивачем прийнято та сплачено за послуги з накопичення вагонів.
Проте у накопичувальних картках за роботи та штрафи, пов`язаних з перевезенням вантажів, безпідставно було включено платежі за маневрову роботу, збір за зберігання вагонів, плату за використання вагонів на місцях загального користування, плату за користування вагонами (контейнерами), яка виникла через затримку вагонів (контейнерів) на прикордонних (припортових) станціях з вини вантажовласника на загальну суму 1 780 458,62 грн.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 16.02.2018 між ТОВ "Рейл Лоджистік" як замовником та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" як перевізником укладено договір № 10676/ЦТЛ-2018.
Згідно з п. 1.1 договору № 10676/ЦТЛ-2018 предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.2. договору № 10676/ЦТЛ-2018 сторони визначили, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 за № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник Тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗВС). Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.
Згідно із п. 1.3 договору № 10676/ЦТЛ-2018 надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Перевізником відкрито для замовника особовий рахунок з наданням коду платника 8214238 та присвоєно код вантажовідправника/вантажоодержувача № 8867 для проведення розрахунків і обліку сплачених сум (п. 2.3.3 договору № 10676/ЦТЛ-2018).
19.12.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу № Л/М/18/899/п (далі - договір № Л/М/18/899/п).
Цей договір регулює взаємовідносини між перевізником та замовником, що виникають у процесі надання послуг по накопиченню власного порожнього рухомого складу замовника (п. 1.1 договору № Л/М/18/899/п).
Згідно із п. 2.1 договору № Л/М/18/899/п накопичення вагонів здійснюється на станціях Ужгород, Чоп, Батьово та Миколаїв-Дністровський.
Додатковою угодою № 1 від 04.06.2019 сторонами внесено зміни до п. 2.1 договору № Л/М/18/899/п та доповнено станцією накопичення вагонів - Здолбунів.
Відповідно до п. 2.3.2 договору № 10676/ЦТЛ-2018 перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
Згідно із п. 2.1.6 договору № 10676/ЦТЛ-2018 замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника.
У п. 3.1 договору № Л/М/18/899/п сторони погодили наступний перелік обов`язків перевізника:
3.1.1. Накопичувати порожній власний рухомий склад замовника для відправлення маршрутами згідно з умовами цього договору.
3.1.2. За надані послуги по накопиченню маршрутів надавати замовнику розрахункові документи, які передбачено Правилами перевезень вантажів.
3.1.3 Про закінчення формування маршруту, згідно отриманої заявки, письмово повідомляє замовника по факсу: (062) 210 24 75.
Пунктами 4.1- 4.3 договору № Л/М/18/899/п передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Українська залізниця" (далі - філія "ЄРЦ") і стягується по накопичувальній картці з коду платника № 8214238, код вантажовідправника/вантажоодержувача 8867. Розмір плати за послугу "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" (далі - плата) визначений за ставками в додатку 1 договору № 10676/ЦТЛ-2018. Плата нараховується з моменту прибуття вагона на станцію накопичення до моменту прийняття до перевезень маршруту (групи). Неповна доба округляється до повної. Замовник сплачує тільки за вагони, які належать йому або знаходяться у його оперуванні, відповідно до оформлених перевізних документів.
Відповідно до п. 4.6 договору № Л/М/18/899/п перевізник нараховує плату за інші послуги згідно із Збірником тарифів (за умови їх надання).
У п. 7.1 договору № 10676/ЦТЛ-2018 сторонами погоджено, що усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
Згідно з п. 10.1 договору № Л/М/18/899/п договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного виконання, з правом пролонгації на кожен наступний календарний рік згідно із завчасно надісланою замовником заявою про пролонгацію шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
У п. 12.1 договору № 10676/ЦТЛ-2018 сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018.
Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Доказів про небажання сторін продовжувати договірні відносини матеріали справи не містять, тому суди дійшли висновку, що договір № 10676/ЦТЛ-2018 є чинним.
Відповідачем були належним чином надані, а позивачем прийняті та сплачені послуги з накопичення вагонів позивача на станціях Здолбунів, Ужгород, Миколаїв-Дністровський і Батьово, що підтверджується переліками, складеними філією ЄРЦ № 20190702 від 02.07.2019, № 20190802 від 02.08.2019, № 20190902 від 02.09.2019, № 20190903 від 03.09.2019, № 20190704 від 04.07.2019, № 20190709 від 09.07.2019, № 20190710 від 10.07.2019, № 20190212 від 12.02.2019, № 20190313 від 13.03.2019, № 20190714 від 14.07.2019, № 20190217 від 17.02.2019, № 20190221 від 21.02.2019, № 20190724 від 24.07.2019, № 20190727 від 27.07.2019, № 20190827 від 27.08.2019, № 20190228 від 28.02.2019, № 20190830 від 30.08.2019, а також накопичувальними картками №№ 01071197, 02071202, 02081374, 02091597, 03091605, 04071208, 05071217, 09071240, 09071242, 10071250, 12020127, 13030249, 13071269, 15020142, 17020146, 21020160, 22081513, 24071322, 24071324, 27071341, 27081544, 28020193, 29081005, 30081567, 17071292.
У накопичувальних картках зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (далі - накопичувальна картка) №№ 01091577, 01091578, 01091579, 01091580, 01091582, 01091583, 01091585, 01091586, 02091597, 03091602, 03091605, 4091615, 04091616, 04091617, 06091623, 07091629, 07091636, 07091637, 08091640, 09091645, 10091651, 02090369, 02090370, 03090382, 03090383, 04090384, 05090387, 07090388, 05090640, 06090645, 06090647, 07090648, 07090650, 08090653, 09090654, 10090659, 10090660, 10090661, 11090665, 11090666, 11090667, 11090668, 11090669, 11090670, 11090671, 11090672, 11090673, 29081005, 29080971, 29081003, 29081019, 29081020, 29081021, 29081022, 29081007, 29081009, 29081010, 29081012, 29081013, 29081014, 29081017, 29081018, 02091048, 02091051, 02091052, 30081026, 30081028, 30081030, 30081031, 05091069, 05091070, 09091089, 09091090 станціями Здолбунів, Ужгород, Миколаїв-Дністровський і Батьово залізницею включено платежі за маневрову роботу, збір за зберігання вагонів, плати за використання вагонів на місцях загального користування, плату за користування вагонами (контейнерами), яка виникла через затримку вагонів (контейнерів) на прикордонних (припортових) станціях з вини вантажовласника на загальну суму 1 780 458,62 грн з ПДВ на підставі актів загальної форми.
Виходячи з переліків № 20190902 від 02.09.2019, № 20190903 від 03.09.2019, № 20190904 від 04.09.2019, № 20190905 від 05.09.2019, № 20190906 від 06.09.2019, № 20190907 від 07.09.2019, № 20190908 від 08.09.2019, № 20190909 від 09.09.2019, № 20190910 від 10.09.2019, № 20190911 від 11.09.2019, № 20190913 від 13.09.2019, № 20190917 від 17.09.2019, № 20190922 від 22.09.2019, відповідачем було списано з особового рахунку позивача 1 780 458,62 грн з ПДВ.
Позивач звернувся з претензією від 13.09.2019 № 691 до відповідача у зв`язку з безпідставним списанням грошових коштів у сумі 1 780 458,62 грн з ПДВ, в якій просив відновити вищевказану суму на особовому рахунку.
Відповідач надав відповідь на претензію, якою задовольнив вимоги претензії частково на загальну суму 110 382,00 грн з ПДВ (плата за проведення маневреної роботи на станції Здолбунів). Як на підставу для відхилення претензії позивача відповідачем зазначено, що плата за користування вагонами та збір за зберігання рухомого складу у сумі 1 670 076,62 грн нараховано відповідно до наданих послуг і згідно Збірника тарифів, тому суми відхиляються як безпідставно заявлені.
У накопичувальних картках за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), № № 13091673, 17091695, 21091720 станцією Здолбунів включено платежі за маневрову роботу та плату за актами затримки ГУ-23а та ГУ-23 до подавання під вантажні операції вагонів з експортно-імпортними та внутрішніми вантажами на загальну суму 8.553,12 грн з ПДВ на підставі актів загальної форми.
Виходячи з переліків від 13.09.2019 № 20190913, від 17.09.2019 № 20190917, від 22.09.2019 № 20190922 відповідачем було списано з особистого рахунку позивача 8 553,12 грн з ПДВ.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 09.10.2019 № 782 у зв`язку з безпідставним списанням грошових коштів у сумі 8 553,12 грн та просив відновити вищевказану суму на особовому рахунку.
Відповідач відновив на особовому рахунку 8 491,20 грн з ПДВ за маневрову роботу на станції Здолбунів, виходячи з переліку № 20191220, а 61,92 грн з ПДВ залишились без задоволення як плата за актами затримки. Відповіді на дану претензію відповідач не надав.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/3067/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що неправомірність списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 1 670 138,54 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачем не спростовано, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими. Переважна частина актів загальної форми ГУ-23 складена за участі одного комерційного агента, а деякі акти загальної форми взагалі не містять підписів осіб, які брали участь у їх складанні. Більшість актів підписані Окунь В. В. без зазначення посади, а підписи Окунь В. В. проставлялися вже після оформлення актів загальної форми і на тих актах загальної форми, які були складені одним комерційним агентом (в актах вказано найменування позивача та прізвище ОСОБА_1, проте підпис останнього відсутній). Підстави для зупинки та простою вагонів в актах загальної форми ГУ-23 вказано "вагони знаходяться на коліях станції в очікуванні накопичення", тобто затримка вагонів відбулась у зв`язку з виконанням залізницею укладеного з позивачем умов договору № Л/М/18/899/п, який, в свою чергу, передбачає розмір та умови оплати відповідних послуг відповідачем. Зі змісту актів загальної форми ГУ-23, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що відповідні акти складені з порушенням встановлених Правил складання актів, а тому вони не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та відповідно списання цих коштів з рахунку позивача. Інших будь-яких належних доказів на підтвердження наявності підстав для списання коштів відповідачем до матеріалів справи не надано.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження з урахуванням заявами про усунення недоліків касаційної скарги є пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що відсутній висновок щодо застосування пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002, у випадку, коли позивач визнає правомірність нарахування плати за одні послуги та не визнає за інші, попри те, що плата нарахована на підстав одних і тих же актів загальної форми ГУ-23 та вони складені з порушенням пункту 3 зазначених Правил. Скаржник стверджує, що внаслідок сплати позивачем коштів за частину послуг, зазначених у актах загальної форми ГУ-23, він визнав правомірність їх нарахування, а тому зобов`язаний сплатити і кошти за решту послуг, попри недоліки відповідних актів, встановлених судами попередніх інстанцій.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник зазначив, що згідно з актами загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів нараховувалася плата за користування вагонами, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях, плата за послугу "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу". Зазначене підтверджується відомостями, що внесені в накопичувальні картки, які долучені позивачем до матеріалів справи (наприклад картки №№ 02081374, 01091583, 09071242, 01091579, 01071197, 01091580), однак суди попередніх інстанцій не дослідили такі накопичувальні картки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом позовних вимог є зобов`язання внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 1 670 138,54 грн.
5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 6 ст. 306 ГК України передбачено, що відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Аналогічні положення містяться у статтях 909, 919 ЦК України.
Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
У п. 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 62 Статуту та п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Згідно з приписами п. 2.6 Правил розрахунків розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, (далі - Правила зберігання) якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил зберігання збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Правила складання актів (стаття 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Пунктом 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами перевезень вантажів.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила № 113) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Згідно з приписами пунктів 6, 8- 10 Правил № 113 час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Пунктом 12 Правил № 113 передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
5.5. Розглядаючи справу № 910/3067/20, суди керувалися тим, що у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.
Досліджуючи зміст актів загальної форми ГУ-23, копії яких долучені до матеріалів справи, суди встановили, що ці акти складені з порушенням Правил складання актів, а тому вони не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та відповідно списання цих коштів з рахунку позивача. Інших будь-яких належних доказів на підтвердження наявності підстав для списання коштів відповідачем до матеріалів справи не надано.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає про відсутність висновку щодо застосування пункту 3 Правил складання актів у спірних відносинах, коли позивачем частково сплачено надані послуги.
Правилами складання актів передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).
Отже, з врахуванням вище викладеного належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5743/16 (постанова від 04.07.2018).
Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглядаючи справу № 910/17085/17 у постанові від 05.12.2019 зауважив, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що підписані лише однією особою акти загальної форми не можуть бути підтвердженням факту затримки вагонів на станції, оскільки останні не відповідають пункту 3 Правил складання актів. Встановивши відсутність у матеріалах справи підписаних позивачем відомостей, по яким стягнуто плату, апеляційний суд правомірно виходив із відсутності в такому випадку підстав встановити погодження позивачем спірних актів загальної форми про затримку вагонів, оскільки нарахування збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами на підставі накопичувальних карток та актів загальної форми ГУ-23, які не підписані вантажовласником, суперечить вимогам Правил зберігання вантажів.
5.6. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зауважує, що підстава для списання коштів з рахунку позивача (як плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу) має бути належним чином підтверджена, а саме за умови складення актів загальної форми ГУ-23 з дотриманням вимог, встановлених відповідними Правилами.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки надані акти ГУ-23 не відповідають вимогам Правил складання актів, вони не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та, відповідно, списання цих коштів з рахунку позивача.
У свою чергу, заявник вважає, що оскільки позивач сплатив кошти за послуги з накопичення вагонів позивача на станціях Здолбунів, Ужгород, Миколаїв-Дністровський і Батьово, то він визнав і обов`язок внесення плати за маневрову роботу, за використання вагонів на місцях загального користування, за користування вагонами (контейнерами), збір за зберігання вагонів. Однак колегія суддів зауважує, що виконання позивачем договірних зобов`язань щодо належної оплати послуг з накопичення вагонів, не вказує на автоматичне визнання ним будь-яких інших послуг, плату за які відповідач вважає за необхідне списати з рахунку ТОВ "Рейл Лоджистік", та не легітимізує неналежним чином оформлений документ, який може бути підставою для його відповідальності. У цьому випадку відповідач має керуватися обов`язковими вимогами щодо належного оформлення актів задля засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Більше того, у випадку коли сторона заперечує обов`язок сплатити відповідні послуги та відсутні правильно оформлені акти, неможливо стверджувати про обов`язок оплати додаткові послуги лише внаслідок самостійної сплати коштів за послуги з накопичення вагонів.
5.7. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили накопичувальні картки, які долучені позивачем до матеріалів справи (наприклад картки №№ 02081374, 01091583, 09071242, 01091579, 01071197, 01091580). Водночас такими картками підтверджується правомірність нарахування плати за користування вагонами, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях, плата за послугу "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу".
Однак колегія суддів зауважує, що зі змісту оскаржених рішень вбачається, що, встановлюючи прийняття та сплату коштів позивачем за послуги з накопичення вагонів на станціях Здолбунів, Ужгород, Миколаїв-Дністровський і Батьово, суди попередніх інстанцій, зокрема, посилалися на накопичувальні картки №№ 01071197, 02071202, 02081374, 02091597, 03091605, 04071208, 05071217, 09071240, 09071242, 10071250, 12020127, 13030249, 13071269, 15020142, 17020146, 21020160, 22081513, 24071322, 24071324, 27071341, 27081544, 28020193, 29081005, 30081567, 17071292.
У свою чергу, судами також встановлено, що у накопичувальних картках зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), №№ 01091577, 01091578, 01091579, 01091580, 01091582, 01091583, 01091585, 01091586, 02091597, 03091602, 03091605, 4091615, 04091616, 04091617, 06091623, 07091629, 07091636, 07091637, 08091640, 09091645, 10091651, 02090369, 02090370, 03090382, 03090383, 04090384, 05090387, 07090388, 05090640, 06090645, 06090647, 07090648, 07090650, 08090653, 09090654, 10090659, 10090660, 10090661, 11090665, 11090666, 11090667, 11090668, 11090669, 11090670, 11090671, 11090672, 11090673, 29081005, 29080971, 29081003, 29081019, 29081020, 29081021, 29081022, 29081007, 29081009, 29081010, 29081012, 29081013, 29081014, 29081017, 29081018, 02091048, 02091051, 02091052, 30081026, 30081028, 30081030, 30081031, 05091069, 05091070, 09091089, 09091090 залізницею включено платежі за маневрову роботу, збір за зберігання вагонів, плати за використання вагонів на місцях загального користування, плату за користування вагонами (контейнерами), яка виникла через затримку вагонів (контейнерів) на прикордонних (припортових) станція з вини вантажовласника на загальну суму 1 780 458,62 грн. з ПДВ на підставі актів загальної форми.
Серед зазначеного переліку містяться і ті накопичувальні картки, на які заявник посилається як на приклади недослідження їх судами першої та апеляційної інстанцій. Тобто накопичувальні картки були предметом дослідження під час розгляду справи № 910/3067/20 та судами встановлено, які послуги у них зазначені. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що суди не дослідили зазначені докази, а з урахуванням приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд не може додатково перевіряти відповідні докази або здійснювати їх переоцінку.
5.8. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 910/3067/20.