ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
27 липня 2021 року
справа №260/1729/19
адміністративне провадження №К/9901/18367/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу адвоката Естінко Тетяни Емілівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року у складі судді Маєцької Н. Д.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2020 року у складі суддів Большакової О. О., Кушнерика М. П., Старунського Д. М.
у справі № 260/1729/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 11 вересня 2019 року № 0000241405, яким засновано штрафні санкції щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 250 000,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлені судом фактичні обставини, а саме позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії з 1 липня 2019 року по 28 липня 2019 року. Суди не взяли до уваги посилання позивача на те, що він подав документи на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та на те, що відповідач штучно затримав видачу ліцензії, оскільки вимогами статті 15 Закону № 481, покладений безпосередній обов`язок на здійснення роздрібної торгівлі пальним лише у разі наявності у нього відповідного дозволу (ліцензії), а відтак й обов`язок передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
20 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки у ній не зазначено підстави касаційного оскарження відповідно до пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також з метою з`ясування дати направлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови Верховний Суд витребував із Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 260/1729/19, а із Восьмого апеляційного адміністративного суду - копії реєстрів, які б підтверджували факт надіслання сторонам у справі постанови в період з 10 липня 2020 року.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали до Верховного Суду надійшли відповідні матеріали.
8 червня 2021 року справа № 260/1729/19 надійшла до Верховного Суду
16 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2020 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки на час розгляду справу судами попередніх інстанцій висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах був відсутній. Суд поновив строк на касаційне оскарження судових рішень, оскільки скаржник навів обґрунтовані підстави для його поновлення.
Доводи касаційної скарги
Скаржник в касаційній скарзі посилається на статті 1, 15, 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР), в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі - Закон № 2628- VIII). Звертає увагу на Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2628-VІІІ, за якими останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Позивач акцентує увагу на положеннях Закону України від 2 березня 2015 року № 222-УІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон № 222-VІІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", на листі Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01- 01-17, та зазначає, що фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набрання чинності нормами Закону № 2628- VIII (щодо ліцензування, у тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії) так і Постановою Кабінету Міністрів України №545.
Скаржник наголошує, що затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю нормативно визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-УІІІ - 1 липня 2019 року.
Позивач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2020 року, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: Іршавський район, с. Довге, вул. Перемоги, буд. 206, за результатами якої складено акт від 20 серпня 2019 року № 002038.
Перевіркою встановлено факт реалізації 1 липня 2019 року бензину А-95 5 літрів на суму 140,00 грн та дизельного палива 10 літрів на суму 270,00 грн без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Загальна сума продажу пального - 410, 00 грн.
11 вересня 2019 року на підставі акта фактичної перевірки керівник податкового органу прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000241405, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000, 00 грн.
Джерела права
Закон №481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: "Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії".
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
За змістом статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.
Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з абзацем четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності су