Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 405/4719/16-ц
провадження № 61-22914св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2019 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 11335707000, за умовами якого банк надав йому кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 32 934,00 дол. США, а позивач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених у договорі.
Зазначав, що на момент укладення спірного договору про споживчий кредит банк надав кошти в іноземній валюті, проте не був уповноваженим банком на здійснення валютних операцій на видачу валютних кредитів резидентам України - фізичним особам. Відповідачем була отримана ліцензія лише 16 жовтня 2011 року.
Позивач вважав, що у кредитному договорі не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які пунктом 3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, визнані обов`язковими. Кредитний договір містить несправедливі умови по валютним ризикам, містить елементи примусу, адже споживачі не можуть нести ризик знецінення національної валюти. Позивачу не надано письмовий документ з детальним розписом сукупної вартості кредиту для споживача. Укладення договору було вчинено під впливом обману з боку відповідача, вільного волевиявлення, як і внутрішньої волі у позивача не було. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків та погіршення становища споживача, що є підставою для визнання його недійсним.
Позивач, посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 203, 215, 227, 230, 1054 ЦК України, просив суд визнати недійсним кредитний договір від 21 квітня 2008 року № 11335707000.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2019 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що споживчий кредит в іноземній валюті надано позивачу правомірно, Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") на момент укладення спірного кредитного договору мав відповідні ліцензії та дозволи на проведення валютних операцій. Банк, як суб`єкт підприємницької діяльності не впливає на зміну курсу валют та не може прогнозувати або встановлювати офіційний курс гривні до іноземних валют, нести відповідальність за валютні ризики, на які посилається позивач.
Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і укладаючи кредитний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, отже, під час укладення кредитного договору в іноземній валюті у позивача не було будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого на день підписання договору валютного курсу не настане.
Відсутні підстави для визнання договору недійсним з підстав нечесної підприємницької практики чи введення позичальника в оману.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права та не надано оцінки висновку експерта; відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ліцензії на здійснення валютних операцій; умови кредитного договору є несправедливими внаслідок нечесної підприємницької діяльності; позивач не був належним чином ознайомлений з інформацією про кредитні умови; умови кредитного договору ставлять позивача у вкрай невигідне положення.
У січні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "УкрСиббанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 21 квітня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 113357077000 (т. 1 а. с. 9-15).
Згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 року, відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" у Статут АКІБ "УкрСиббанк" були внесені зміни, відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк". Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про акціонерні товариства" дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ "УкрСиббанк" (т. 1 а. с. 56-59).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті (долар США) у сумі 32 934,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 166 316,70 грн за курсом Національного банку України на день укладення договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених в договорі.
Згідно з пунктом 1.2.2. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але у будь-якому випадку не пізніше 21 квітня 2033 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.
Відповідно до пункту 1.3.1. договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 14,00 % річних.
АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", видано Національним банком України банківську ліцензію за № 75 та дозвіл № 75-2 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (т. 1 а. с. 38-39).
З висновку експерта від 05 лютого 2019 року № 2736 вбачається, що в межах наявних матеріалів, положення договору про надання споживчого кредиту від 21 квітня 2008 року № 11335707000 не відображають повний обсяг інформації про умови кредитування та чітко визначених сум погашення заборгованості, що передбачені вимогами пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та пункту 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", інші умови кредитного договору відповідають нормам чинного законодавства (т. 3 а. с. 6-30).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо відсутності ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті
Відповідно до статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки здійснюють, зокрема, кредитні операції з грошовими коштами в національній та іноземній валюті чи їх еквіваленті та операції з валютними цінностями.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Порядок використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі - Декрет № 15-93), який діяв на час укладення спірного договору.
Статтею 5 Декрету № 15-93 передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього декрету.
При вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету № 15-93), суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України 14 жовтня 2004 року № 483, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028, чинне на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти, як засобу платежу, без ліцензії дозволяється у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв`язку з наведеним надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, у жодної зі сторін кредитного договору.
Встановивши, що АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", видано Національним банком України банківську ліцензію за № 75 та дозвіл № 75-2 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (т. 1 а. с. 38-39), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що споживчий кредит в іноземній валюті надано позивачу правомірно, АКІБ "УкрСиббанк" на момент укладення спірного кредитного договору мав відповідні ліцензії та дозволи на проведення валютних операцій.
Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і укладаючи кредитний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, отже, під час укладення кредитного договору в іноземній валюті у позивача не було будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого на день підписання договору валютного курсу не настане.
Встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют проводиться щоденно Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України", частиною першою статті 8 Декрету № 15-93, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів.
Наведені правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у судових рішеннях, постановлених у справах, предметом позову в яких було визнання недійсним кредитного договору з підстав відсутності у кредитної установи права здійснювати операції з валютними цінностями, правовідносини в яких подібні правовідносинам у цій справі, зокрема у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 642/1408/17 (провадження № 61-930св17), у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 646/10156/15-ц (провадження № 61-3426св18), у постанові від 05 вересня 2019 року у справі 375/555/16-ц (провадження № 61-26810св18) тощо.