Відповідно до статей 7 та 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктів 4 і 6 статті 5 та пункту 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (додається).

2. У місячний строк з дня набрання чинності цією постановою з метою приведення нормативно-правових актів Національного банку України у відповідність до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу:

Генеральному департаменту банківського нагляду (В.В. Пушкарьов) розробити проекти змін до:

Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430 (зі змінами);

Переліку і тарифів послуг з реєстрації установ банків, надання ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, операцій з валютними цінностями та інших послуг, що надаються Національним банком України та його територіальними управліннями, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.08.2003 № 333 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2003 за № 787/8108 (зі змінами);

Департаменту платіжних систем (В.М. Кравець) розробити проект змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (зі змінами);

Департаменту валютного регулювання (М.О. Мельничук) розробити проект змін до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 № 119 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.98 за № 245/2685 (зі змінами).

3. Департаменту валютного регулювання (М.О. Мельничук) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних та Операційного управлінь Національного банку України для використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Генеральний департамент банківського нагляду (В.В. Пушкарьов).

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

1.1. Це Положення розроблено відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України".

1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

1.3. Вимоги цього Положення не поширюються на випадки використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, які регулюються постановою Правління Національного банку від 24.07.2001 № 293 "Про надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ДК "Укрспецекспорт" та її дочірнім підприємствам".

1.4. У Положенні терміни вживаються в такому значенні:

власник ліцензії - резидент або нерезидент, якому Національний банк видав ліцензію;

використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються;

дата звернення - дата реєстрації в Національному банку останнього, що надійшов, обов'язкового документа з переліку, визначеного в пункті 2.1 або 3.2 цього Положення;

дата видачі ліцензії - дата проставлення реєстраційного номера на номерному гербовому бланку Національного банку, на якому оформлена ліцензія;

заявник - резидент або нерезидент, який звернувся до Національного банку за ліцензією (або за зміною умов ліцензії);

індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу (ліцензія) - індивідуальна ліцензія, видана Національним банком резиденту або нерезиденту на здійснення валютної операції протягом визначеного строку;

іноземна валюта - це лише іноземна валюта 1-ї, 2-ї або 3-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269);

контролюючий орган - контролюючий орган, у якому власник ліцензії перебуває на обліку;

товар - будь-яка продукція, інше нерухоме та рухоме майно (у тому числі цінні папери), роботи, послуги, права інтелектуальної власності, інші майнові та немайнові права, призначені для продажу (оплатного передавання).

Інші терміни, що вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених Декретом.

1.5. Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій);

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є іноземний інвестор (ця норма стосується лише операцій, що здійснюються з метою проведення іноземних інвестицій в Україну і повернення іноземних інвестицій, доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземним інвестором від здійснення іноземних інвестицій в Україну, у тому числі від спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи);

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є міжнародна фінансова організація за кредитними договорами, договорами позики, укладеними між міжнародною фінансовою організацією та резидентами-позичальниками [ця норма стосується лише тих операцій, що здійснюються через поточний рахунок міжнародної фінансової організації, відкритий в уповноваженому банку згідно з Порядком відкриття та використання коштів за поточними рахунками міжнародних фінансових організацій, що відкриваються в уповноважених банках, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2014 року № 286, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 2014 року за № 596/25373 (зі змінами)];

якщо як ініціатором, так і отримувачем за валютною операцією є інвестор (представництво іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції або держава [ця норма стосується лише операцій, що здійснюються з метою розподілу коштів згідно з умовами угод про розподіл продукції між інвесторами за такими угодами та (або) між інвесторами та державою];

у випадках, передбачених законами України.

У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Використання на території України як засобу платежу банківських металів, платіжних документів та інших цінних паперів, виражених в іноземній валюті або банківських металах, дозволяється лише у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

1.6. Національний банк видає ліцензію виключно за умови достатньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як засобу платежу.

1.7. Дата видачі ліцензії має передувати даті здійснення валютної операції.

1.8. Строк, який за умовами ліцензії надається її власнику для здійснення валютної операції, не може перевищувати одного календарного року з дати видачі ліцензії.

Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше дати видачі ліцензії.

1.9. Ліцензія надає отримувачу право на повне або часткове повернення ініціатору валютної операції коштів, сплачених останнім за цією ліцензією, у разі невиконання або неналежного виконання сторонами валютної операції своїх зобов'язань (повернення здійснюється в безготівковій формі на той рахунок, з якого кошти перераховувались отримувачу).

1.10. Одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Вимога, зазначена в абзаці першому пункту 1.11 глави 1 цього Положення, не поширюється на валютні операції резидентів, які здійснюються за рахунок кредитів (позик), що залучаються:

1) державою відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) державою від міжнародних фінансових організацій на підставі міжнародних договорів України;

3) резидентами від міжнародних фінансових організацій під державні гарантії;

4) державою або під державні гарантії відповідно до міжнародних договорів, за якими Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається міжнародним фінансовим організаціям.

1.12. Ліцензія видається власнику без права передавання іншим особам.

2.1. Заявник для отримання ліцензії подає до Національного банку:

1) заяву про видачу індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення;

2) копію паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), що містить дані стосовно найменування документа, серії (за наявності), номера і дати його видачі, найменування установи, що його видала [для нерезидентів - номера (та за наявності - серії) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав] - для фізичних осіб, які не є підприємцями;

3) оригінали або копії документів, на підставі яких виникли зобов'язання в іноземній валюті (договори, листи, рахунки, клопотання відповідного центрального органу виконавчої влади України або відповідного державного органу іноземної держави). Резиденти - юридичні особи та фізичні особи - підприємці подають інформацію/документи у вигляді бізнес-плану, під час реалізації якого виникнуть зобов'язання в іноземній валюті, якщо зазначені вище документи відсутні.

Національний банк має право запитувати й отримувати від заявника додаткову інформацію, документи, потрібні для з'ясування обставин щодо проведення валютної операції, її змісту та учасників (контрагентів) [у тому числі для юридичних осіб - щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)].

Національний банк має право звертатися до державних органів, установ, відомств, уповноважених банків, інших суб'єктів господарювання та фізичних осіб для отримання інформації, документів та висновків стосовно учасників валютної операції [у тому числі для юридичних осіб щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)], суті та мети цієї операції, відповідності суті операції змісту діяльності заявника, джерел походження коштів (активів) заявника, достатності реальних фінансових можливостей заявника проводити (ініціювати) фінансову операцію на відповідну суму, економічної доцільності (сенсу) операції.

2.2. Строк розгляду Національним банком документів заявника становить не більше 25 робочих днів і відлічується з дати звернення.

Якщо Національному банку будуть потрібні додаткові документи, то цей строк продовжується ще на 10 робочих днів з дати реєстрації в Національному банку останнього, що надійшов від заявника, додаткового документа.

2.3. Усі копії документів, що подаються Національному банку (у тому числі копії в перекладі на українську мову), засвідчуються підписом заявника (уповноваженої особи заявника), якщо інше не передбачено вимогами цього Положення.

Документи, які складені іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову [переклад засвідчується підписом особи, яка в установленому законодавством України порядку отримала офіційний дозвіл на здійснення перекладів (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально), або нотаріусом].

Не перекладаються на українську мову документи, що складені російською мовою, а також ті, текст яких викладено іноземною мовою з одночасним його викладенням українською (російською) мовою.

Не перекладаються на українську мову документи, що складені іноземною мовою, за умови, що вони відрізняються лише цифровою інформацією та/або даними щодо конкретних фізичних осіб (прізвище, ім'я та по батькові особи, адреса за місцем її проживання) або юридичних осіб (назва, місцезнаходження) від зразка, який перекладено з іноземної мови з дотриманням вимог абзацу другого цього пункту.