ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2021 року
Київ
справа №415/58/17
адміністративне провадження №К/9901/35228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №415/58/17 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки заступника начальника Херсонської митниці Державної фіскальної служби - начальника Управління протидії митним правопорушенням Козюберди Володимира Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Херсонської митниці Державної фіскальної служби на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 23.05.2017 (суддя Краснокутська М.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя Геращенко І.В., суддів Арабей Г.М., Міронова Г.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов`язки заступника начальника Херсонської митниці ДФС начальника Управління протидії митним правопорушенням Козюберди В.В. про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 22.12.2016 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за статтею 477 Митного кодексу України, з накладенням санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000грн.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Херсонська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №415/58/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №415/58/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 13.07.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги митний орган посилається на порушення судами вимог діючого законодавства, неправильне застосування норм матеріального права. Як вказує відповідач, судами залишено поза увагою, що об`єктивна сторона правопорушення полягає у тому, що при ввезенні товарів, у тому числі, транспортних засобів через закриті Україною пункти пропуску та пункти контролю через державний кордон України на території АРК, зокрема, паромну переправу у порту Керч, порушуються встановлені норми закону та нормативно-правові акти, які прийняті Україною у зв`язку з окупацією території АРК Російською Федерацією. Дії позивача були направлені саме на переміщення транспортного засобу з території Російської Федерації до вільної економічної зони "Крим" через закриту Україною паромну переправу сполученням "Кавказ-Крим" у порту Керч і охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України. Відповідач вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у діях позивача ознак порушення митних правил. У касаційній скарзі митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а постанову виконуючого обов`язки заступника начальника Херсонської митниці Державної фіскальної служби - начальника Управління протидії митним правопорушенням Козюберди Володимира Віталійовича від 22.12.2016 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил №0256/50805/16 залишити без змін.
У запереченні на касаційну скаргу позивач вказує, що ввезенням транспортного засобу особистого користування на територію України (АРК), який у встановленому законом порядку зареєстрований в України, не завдано та не могло бути завдано шкоди економці держави чи іншим особам, у зв`язку з чим вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачений статтею 477 Митного кодексу України. Звертає увагу, що його транспортний засіб використовувався виключно як засіб пересування, без мети перепродажу, а тому не підпадає під диспозицію поняття "товар", що визначене у статті 477 Митного кодексу України. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 12.12.2016 на транспортному засобі - автомобілі марки "NISSAN PRIMASTАR", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, який зареєстрований в м.Сєвєродонецьку, і яким останній користується на підставі довіреності, через діючий контрольно-пропускний пункт "Просяне", який розташований в Луганській області, виїхав за сімейними обставинами до Російської Федерації.
З території Російської Федерації на вказаному автомобілі позивач здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України АР Крим, у м.Сімферополь.
14.12.2016 позивач на цьому ж автомобілі повертався до України через пункт пропуску "Чонгар" у Херсонській області.
14.12.2016 посадовою особою Херсонської митниці ДФС стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0246/50805/16, копію протоколу надано позивачу та повідомлено дату розгляду справи.
Постановою Херсонської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 22.12.2016 №0246/50805/16 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000грн. У постанові вказано, що позивач вчинив порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, зокрема, транспортного засобу марки "NISSAN PRIMASTЕR", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7-8).
Як вважав відповідач, дії позивача були направлені на переміщення транспортного засобу з території Російської Федерації до вільної економічної зони "Крим" через закриту Україною паромну переправу сполученням "Кавказ-Крим" у порту Керч і мають склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України.
Задовольняючи позов, суди посилались на те, що матеріали, зібрані митним органом у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1, з урахуванням пояснень останнього, наданих при складенні протоколу, не містять переконливих даних про те, що мав місце факт умисного вчинення ним того діяння, яке ставиться йому у вину. Відповідачем не був доведений умисел ОСОБА_1 на порушення встановленого законодавством порядку ввезення транспортного засобу як товару на територію вільної економічної зони
Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 477 Митного кодексу України передбачена відповідальність за порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (пункт 57); транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно (пункт 60).
За змістом частин першої, третьої статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Особливості створення вільної економічної зони "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим") та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами врегульовано Законом України від 12.08.2014 №1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон 1636-VII).
Згідно зі статтею 1 цього Закону ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Адміністративний кордон між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю. Територія ВЕЗ "Крим" не поширюється на виключну морську економічну зону України, визначену такою згідно з нормами Конвенції Організації Об`єднаних Націй з морського права 1982 року та Угодою про імплементацію частини XI Конвенції від 10 грудня 1982 року, а саме: на територіальне море України і прилеглі зони, протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства, континентальний шельф, відкрите море, режим островів та міжнародний район морського дна, а також на повітряний простір над півостровом Крим, визначений таким відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року.
Статтею 5 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з`єднують відповідні точки.
Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
За положеннями статті 3 Закону 1636-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Відповідно до пункту 3.4 статті 3 Закону 1636-VII митні формальності, пов`язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України.
Статтею 329 Митного кодексу України передбачено, що з метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов`язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №424-р "Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю" тимчасово закрито пункти пропуску та пункти контролю, зокрема міжнародний пункт пропуску "Євпаторійський морський порт".
Відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 "Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї" контроль за в`їздом на тимчасово окуповану територію України та виїздом з неї осіб, транспортних засобів і переміщенням вантажів здійснюється в контрольних пунктах уповноваженими службовими особами контрольних органів і служб.
У Додатку 1 до вказаної постанови затверджено Перелік контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що ввезення товарів на територію вільної митної зони ВЕЗ "Крим" можливо лише через встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї.
У справі, що розглядається, під час опитування громадянин ОСОБА_1 зазначив, що після відвідування сестри, яка мешкає в Ростовській області РФ, придбавши квитки, здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України (АР Крим) з території Російської Федерації на вказаному автомобілі через паромну переправу сполученням "порт Кавказ - порт Крим" в м.Керч. При цьому, надав квиток щодо переміщення автомобіля на паромній переправі. Факт переміщення автомобіля з території РФ на тимчасово окуповану територію України (АР Крим) через закриту Україною паромну переправу в порту Керч також підтверджується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За результатами розгляду справи у присутності ОСОБА_1 винесено постанову, якою визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи, що ввезення товарів на територію вільної митної зони ВЕЗ "Крим" можливо лише через встановлені контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї, у спосіб, передбачений законодавством, касаційний суд дійшов висновку, що постанова у справі про порушення митних правил, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, прийнята відповідачем правомірно.
Посилання позивача на ту обставину, що автомобіль є особистим транспортним засобом та не підпадає під визначення поняття товару, суд не вважає обґрунтованими, оскільки за визначенням, наведеним у статті 4 Митного кодексу України, товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни).
Безпідставними є також доводи позивача про відсутність у його діях суб`єктивної сторони правопорушення. Так, інформація про окупацію АР Крим та закриття Україною пунктів пропуску та пунктів контролю на територію АР Крим є загальновідомою, факт окупації Криму, відсутність на півострові Крим органів державної влади та державного контролю України були достовірно відомі позивачу. За таких обставин, позивач повинен був та мав змогу ознайомитися з порядком переміщення товарів на територію ВЕЗ "Крим", тобто позивач повинен був усвідомлювати наслідки своїх дій.
При цьому, Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені судами обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 КАС України (у чинній редакції), статті 159 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного судового акта по суті, вказані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись статтями 340, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -