Постанова
Іменем України
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 310/8332/18
провадження № 51-4279км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Линник С. В. (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201780130004614, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК.
Згідно з матеріалами кримінального провадження органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він у період часу з 06:00 26 серпня 2017 року до моменту перевірки проведення промислу, виконуючи обов`язки капітана на риболовецькому судні "ПТС-204 Севастополь", будучи відповідальним за дотримання вимог законодавства щодо добування (вилову) водних біоресурсів із середовища їх перебування, знаходився на згаданому судні, де у ході вищевказаного вилову водних біоресурсів усупереч вимогам п. 14.5 наказу Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 року № 172 "Про затвердження тимчасових правил та режимів рибальства в 2000 році" (далі - наказ № 172) з метою незаконного зайняття рибним добувним промислом у період здійснення вилову риби, маючи реальну можливість, не визначив частки риби непромислового розміру шляхом відбирання проб з різних місць лову та умисно дозволив вилов риби "бичок" непромислового розміру загальною вагою 2444,83 кг із загальної ваги виловленого бичка 5224 кг, що становить 66,8 % та перевищує відповідно до п. 14.9.2 наказу № 172 дозволений прилов у розмірі не більше 46,8 %.
Після цього ОСОБА_1, достовірно знаючи, що він дозволив вилов риби непромислового розміру та маючи технічну можливість, умисно не повідомив про це в місцевий державний орган рибоохорони. Указаними умисними діями ОСОБА_1 спричинив шкоду рибному господарству України в розмірі 230960,04 грн. Відповідно до "Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів", затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства навколишнього природного середовища України 12 липня 2004 року № 248/273 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2004 року № 1446/10045), це є істотною шкодою.
Наведені дії ОСОБА_1 слідчі органи кваліфікували за ч. 1 ст. 249 КК як незаконне заняття рибним добувним промислом, яким заподіяно істотну шкоду.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд у вироку послався на те, що стороною обвинувачення не надано допустимих та достовірних доказів, які би доводили вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2020 року залишив вирок місцевого суду без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати згадані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що під час прийняття рішення суд указав дві різні підстави для виправдання ОСОБА_1, зокрема у мотивувальній частині суд послався на відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1 (через недоведеність стороною обвинувачення наявності істотної шкоди), проте в резолютивній частині виправдав останнього у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК. Разом із цим прокурор стверджує, що місцевий суд усупереч вимогам ст. 94 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК) не дав належної оцінки зібраним у справі доказам і необґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК. Зокрема стверджує, що поза увагою судів залишилися наявні у матеріалах справи розрахунки заподіяних рибному господарству України збитків від 27 серпня 2017 року, а також показання іхтіолога Азовдержрибоохорони ОСОБА_2 про те, яким чином було здійснено розрахунок збитків, а тому, на думку прокурора, твердження суду про обов`язковість надання висновку судово-іхтіологічної експертизи є необґрунтованим. Також вважає, що суд апеляційної інстанції не зважив на допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, не спростував доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, про допустимість як доказів розрахунків збитків, при цьому вийшов за межі апеляційної скарги та питань, досліджених місцевим судом, у зв`язку з чим постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК.
На вказану касаційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_1 - адвокат Линник С. В. подала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити без зміни оскаржені судові рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, виправданий ОСОБА_1 та його захисник Линник С. В. не підтримали касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції як на підставу для виправдання ОСОБА_1 послався на відсутність в справі висновку судово-іхтіологічної експертизи для визначення наявності істотної шкоди, завданої злочином.
При цьому суд зазначив, що наявні в матеріалах кримінального провадження документі на підтвердження завданої шкоди згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК не можуть підмінювати висновок експерта та не є належними доказами того, що внаслідок незаконного вилову риби ОСОБА_1 було спричинено істотну шкоду.
Відтак суд дійшов висновку, що докази, на які посилається сторона обвинувачення, не доводять того, що ОСОБА_1 вчинив незаконне заняття рибним добувним промислом, яким заподіяно істотну шкоду та виправдав останнього за недоведеністю вчинення ним злочину.
Разом із цим, на думку колегії суддів такий висновок є передчасним, з огляду на нижченаведене.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 249 КК передбачена кримінальна відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Об`єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об`єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища.Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди, що є однією з ознак об`єктивної сторони злочину. Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними КМ.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року, "імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження наявності істотної шкоди, заподіяної внаслідок дій ОСОБА_1, сторона обвинувачення посилалась на квитанцію від 27 серпня 2017 року відповідно до якої прийнято рибу бички масою 5224 кг, акт первірки проведення промислового, науко-промислового лову від 27 серпня 2017 року та розрахунок збитків до протоколу від 27 серпня 2017 року.
Тобто, розрахунок розміру шкоди заподіяної рибному господарству України, внаслідок дій ОСОБА_1, у даному кримінальному провадженні було здійснено згідно з "Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів", затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства навколишнього природного середовища України, а тому з огляду на викладене, висновок суду про обов`язкове визначення розміру шкоди експертним шляхом є передчасним.
Враховуючи наведене, висновок суду про відсутність доказів на підтвердження розміру завданої істотної шкоди кримінальним правопорушенням та, як наслідок, відсутності однієї з ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК,є необґрунтованим.
Крім того, як убачається з вироку, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд допустився суперечностей, оскільки в мотивувальній та резолютивній частині судового рішення послався на різні підстави для виправдання особи, які зазначені у ст. 373 КПК.
Про вищезазначені порушення, допущені судом першої інстанції, прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте суд їх належним чином не перевірив, не навів достатніх мотивів визнання їх необґрунтованими та погодився з висновком місцевого суду про недоведеність факту спричинення істотної шкоди державі, а відтак і про правильність виправдання ОСОБА_1 .
За таких обставин обидва судові рішення як такі, що постановлені з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене та з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення. Враховуючи викладене, подану касаційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд