1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 357/3115/20

провадження № 61-412св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державне підприємство "Сетам", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика", ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Ярмоли О. Я.,

від 24 вересня 2020 року про закриття провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Олійника В. І.,

Кулікової С. В., Желепи О. В., від 09 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державне підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика"), ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову приватного виконавця Трофименка М. М.

від 19 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження (далі - ВП) № 59304875 з виконання виконавчого листа № 357/2127/18, виданого

26 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ФК "Народна позика" за кредитним договором № 1909001/000-КФІ/2 від 19 вересня 2012 року в розмірі 1 784 836, 13 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 24 вересня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України).

Суд першої інстанції, застосувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, виходив із того, що ОСОБА_1 не є стороною ВП № 59304875, а тому не наділений процесуальним правом оскарження постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження в порядку статті 447 ЦПК України.

Виходячи з положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня

2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, виходячи із положень статті 19 КАС України, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1, який не є стороною ВП № 59304875, про скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу № 357/3115/20 для продовження розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 357/3115/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої

статті 403 ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу

повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована помилковістю висновків судів про те, що справа за його позовом повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Наголошує на тому, що предмет спору у розглядуваній справі має приватно-правовий характер, спрямований на захист його майнового інтересу пов`язаного із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено його переможцем, а метою звернення до суду є поновлення права на здійснення розрахунку за придбане на торгах майно. Вважає, що у випадку скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження воно підлягає поновленню, а процедура оформлення та реєстрації прав на придбане нерухоме майно завершенню.

Вказує на помилкове застосування судами до спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, оскільки, на його думку, застосуванню підлягали висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 823/1387/17, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ТОВ "ФК "Народна позика" подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому представник третьої особи, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Також у березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив третьої особи ОСОБА_2, поданий її представником - адвокатом Мічуріним О. В., в якому, посилаючись на відповідність висновків судів нормам процесуального права, представник третьої особи просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. знаходилося ВП № 59304875 за виконавчим листом № 357/2127/18, виданим 26 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на виконання постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, якою у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ ФК "Народна позика" за кредитним договором № 1909001/000-КФІ/2 від 19 вересня

2012 року в розмірі 1 784 836,13 грн, з яких: заборгованість по кредиту -

554 179,20 грн; заборгованість по процентам - 400 239,55 грн; пеня -

294 398,21 грн.; сума інфляційного збільшення боргу - 536 019,17 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208,2 кв. м та житловою площею 82,2 кв. м, та гараж НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею

27,4 кв. м (далі - предмет іпотеки). Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України від 02 червня

2016 року "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) за ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В ході електронних торгів з реалізації предмету іпотеки, проведених 19 лютого 2020 року, було сформовано протокол № 466541, за яким визначено учасника № 11 - ОСОБА_1, як особу з найвищою ціновою пропозицією в сумі 1 613 381грн.

19 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М. М. винесено постанову про закінчення

ВП № 59304875 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону

№ 1404-VIII, у зв`язку з повним фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій керуючись положеннями пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 447 ЦПК України та врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18), дійшли висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження.

Однак, з такими висновками неможливо погодитись з огляду на наступне.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено переможцем позивача. При цьому метою звернення з цим позовом є здійснення розрахунку за придбане на торгах майно.

Положеннями пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня

2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Пунктом 1 розділу VIII Порядку визначено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація, зокрема: стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота. У протоколі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові фізичної

особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що

посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності).

Згідно з пунктом 1 розділу Х Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою статті 656 ЦК України визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, набуття майна за результатами електронних торгів є різновидом договору купівлі-продажу, власником такого майна є боржник, продавцями - державний виконавець та організатор торгів, а покупцем - переможець електронних торгів.

Тому спір у правовідносинах щодо набуття речових прав на реалізоване на електронних торгах майно за своїм характером є приватноправовим, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

ОСОБА_1 у позові просив скасувати постанову приватного виконавця від 19 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження

№ 59304875 з посиланням на те, що припинення електронних торгів порушує його право на придбання нерухомого майна на підставі протоколу проведення електронних торгів № 466541 від 19 лютого 2020 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказані висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформулюваними у постанові від 22 січня 2020 року у справі

№ 823/1387/17 (провадження № 11-804апп19).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 01 червня 2021 року повертаючи розглядувану справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що особливістю розглядуваної справи є те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено переможцем позивача, проте приватним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак правовідносини в справі № 823/359/18, висновок Великої Палати Верховного Суду в якій був врахований судами попередніх інстанцій при визначенні юрисдикції цієї справи, не стосувалися придбання майна з електронних торгів, тобто правовідносини не є тотожними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про відсутність підстав для застосування судами попередніх інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18.

Натомість судами не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, сформулювані у постанові від 22 січня 2020 року в справі № 823/1387/17, обставини якої є подібними до розглядуваної справи.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд, вважає помилковим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про закриття провадження у справі № 357/3115/20 на підставі пункту 1 частини першої

статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,


................
Перейти до повного тексту