ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2021 року
м. Київ
справа № 200/4445/20-а
адміністративне провадження № К/9901/35692/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (суддя Молочна І.С.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (головуюча суддя - Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Гайдар А.В.)
у справі за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (надалі також - Позивач, КП "Компанія "Вода Донбасу", скаржник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі також - ВІдповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 лютого 2020 року №0004373307, №0004393307.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав, що несвоєчасна виплата заробітної плати працівникам підприємства та неперерахування у встановлені законом строки до бюджету податку на доходи фізичних осіб викликана об`єктивними факторами, які не залежали від волі підприємства, та були спричинені обставинами непереборної сили, підтвердженими сертифікатами Торгово-промислової палати України. Вказані сертифікати, на думку Позивача, є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань з перерахування у встановлені строки до бюджету сум нарахованого/утриманого податку на доходи фізичних осіб. Зобов`язання щодо перерахування до бюджету сум військового збору підприємство виконувало у тому періоді (місяці), в якому фактично здійснювалася виплата заборгованості із заробітної плати, що свідчить, як вважає Позивач, про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету сум військового збору та нарахування пені.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом за наслідком судового оскарження попередніх індивідуальних актів щодо визначення відповідних податкових донарахувань, обґрунтованість яких встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.
Також, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав на те, що надані Позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, оскільки такі були видані до моменту виникнення спірних правовідносин.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати попередні податкові повідомлення-рішення.
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, на підставі наказу Відповідача від 9 лютого 2018 року №180 проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача (як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області), за результатами якої складено акт №263/05-99-13-03/35580890 від 19 березня 2018 року про результати документальної планової виїзної перевірки Лиманського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року.
У висновках акту перевірки вказано на наступні порушення, зокрема:
підпункту б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13 січня 2015 року №4, в частині надання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1-4 квартали 2015, 1-4 квартали 2016, 1-4 квартали 2017;
підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту е) пункту 176.1 статті 176, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині:
несплати (неперерахування) нарахованого/утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 783842,08 грн з нарахованого доходу на користь працівників, з них : 36546,41 грн за червень 2017 року, 145605,88 грн за липень 2017 року, 147445,10 грн за серпень 2017 року, 147687,32 грн за вересень 2017 року, 154607,45 грн за жовтень 2017 року, 151949,92 грн за листопад 2017 року;
несплати (неперерахування) суми нарахованого/утриманого податку на доходи фізичних осіб у сумі 3049317,58 грн до або під час виплати доходу на користь працівників (перерахований після виплати доходу), з них : 213588,75 грн за 2014 рік, 59628,05 грн за січень 2015 року, 63944,26 грн за лютий 2015 року, 67751,41 грн за березень 2015 року, 70950,20 грн за квітень 2015 року, 65981,85 грн за травень 2015 року, 65240,08 грн за червень 2015 року, 69855,35 грн за липень 2015 року, 70830,38 грн за серпень 2015 року, 73251,34 грн за вересень 2015 року, 74360,84 грн за жовтень 2015 року, 70182,10 грн за листопад 2015 року, 84967,56 грн за грудень 2015 року, 92379,80 грн за січень 2016 року, 100850,72 грн за лютий 2016 року, 97516,16 грн за березень 2016 року, 93415,84 грн за квітень 2016 року, 94366,76 грн за травень 2016 року, 100855,15 грн за червень 2016 року, 97661,29 грн за липень 2016 року, 97238,86 грн за серпень 2016 року, 93680,95 грн за вересень 2016 року, 94567,26 грн за жовтень 2016 року, 94077,50 грн за листопад 2016 року, 102587,55 грн за грудень 2016 року, 137373,14 грн за січень 2017 року, 138996,29 грн за лютий 2017 року, 155212,31 грн за березень 2017 року, 147683,63 грн за квітень 2017 року, 150093,33 грн за травень 2017 року, 110228,87 грн за червень 2017 року;
заниження нарахування та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого доходу на користь фізичної особи на суму 144,00 грн, в тому числі за січень 2016 року 6,00 грн, за лютий 2016 року 6,00 грн, за березень 2016 року 6,00 грн, за квітень 2016 року 6,00 грн, за травень 2016 року 6,00 грн, за червень 2016 року 6,00 грн, за липень 2016 року 6,00 грн, за серпень 2016 року 6,00 грн, за вересень 2016 року 6,00 грн, за жовтень 2016 року 6,00 грн, за листопад 2016 року 6,00 грн, за грудень 2016 року 6,00 грн, січень 2017 року 6,00 грн, за лютий 2017 року 6,00 грн, за березень 2017 року 6,00 грн, за квітень 2017 року 6,00 грн, за травень 2017 року 6,00 грн, за червень 2017 року 6,00 грн, за липень 2017 року 6,00 грн, за серпень 2017 року 6,00 грн, за вересень 2017 року 6,00 грн, за жовтень 2017 року 6,00 грн, за листопад 2017 року 6,00 грн, за грудень 2017 року 6,00 грн;
підпункту 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту е) пункту 176.1 статті 176, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині:
несплати (неперерахування) суми нарахованого/утриманого військового збору у сумі 85967,33 грн з нарахованого доходу на користь працівників, з них: 10105,69 грн за травень 2017 року, 12442,94 грн за червень 2017 року, 12386,27 грн - за липень 2017 року, 12514,20 грн за серпень 2017 року, 12548,87 грн - за вересень 2017 року, 13081,25 грн - за жовтень 2017 року, 12888,11 грн - за листопад 2017 року;
несплати (неперерахування) суми нарахованого/утриманого військового збору у сумі 242467,40 грн до або під час виплати доходу на користь працівників (перерахований після виплати доходу), з них: 6469,40 грн за січень 2015 року, 6832,60 грн за лютий 2015 року, 7240,43 грн за березень 2015 року, 7560,64 грн за квітень 2015 року, 7240,51 грн за травень 2015 року, 7033,14 грн за червень 2015 року, 7460,63 грн за липень 2015 року, 7580,41 грн за серпень 2015 року, 7783,14 грн за вересень 2015 року, 7923,85 грн за жовтень 2015 року, 7979,67 грн за листопад 2015 року, 8996,32 грн за грудень 2015 року, 8064,60 грн за січень 2016 року, 8683,53 грн за лютий 2016 року, 8463,84 грн за березень 2016 року, 8155,33 грн за квітень 2016 року, 8176,29 грн за травень 2016 року, 8738,14 грн за червень 2016 року, 8485,07 грн за липень 2016 року, 8470,44 грн за серпень 2016 року, 8186,27 грн за вересень 2016 року, 8253,97 грн за жовтень 2016 року, 8206,80 грн за листопад 2016 року, 8789,43 грн за грудень 2016 року, 11647,65 грн за січень 2017 року, 11858,28 грн за лютий 2017 року, 13122,60 грн за березень 2017 року, 12514,56 грн за квітень 2017 року, 2549,86 грн за травень 2017 року;
перерахування 1,00 грн нарахованого/утриманого військового збору під час виплати доходу на користь працівників з порушенням строків, встановлених Кодексом для місячного податкового періоду, з них 1,00 грн - за січень 2015 року;
ненарахування, неутримання та несплати до бюджету військового збору з нарахованого доходу на користь фізичної особи на суму 94,20 грн, в тому числі за січень 2015 року 3,00 грн, лютий 2015 року 3,00 грн, березень 2015 року 3,00 грн, квітень 2015 року 1,20 грн, вересень 2015 року 3,00 грн, жовтень 2015 року 3,00 грн, листопад 2015 року 3,00 грн, грудень 2015 року 3,00 грн, січень 2016 року 3,00 грн, лютий 2016 року 3,00 грн, березень 2016 року 3,00 грн, квітень 2016 року 3,00 грн, травень 2016 року 3,00 грн, червень 2016 року 3,00 грн, липень 2016 року 3,00 грн, серпень 2016 року 3,00 грн, вересень 2016 року 3,00 грн, жовтень 2016 року 3,00 грн, листопад 2016 року 3,00 грн, грудень 2016 року 3,00 грн, січень 2017 року 3,00 грн, лютий 2017 року 3,00 грн, березень 2017 року 3,00 грн, квітень 2017 року 3,00 грн, травень 2017 року 3,00 грн, червень 2017 року 3,00 грн, липень 2017 року 3,00 грн, серпень 2017 року 3,00 грн, вересень 2017 року 3,00 грн, жовтень 2017 року 3,00 грн, листопад 2017 року 3,00 грн, грудень 2017 року 3,00 грн.
На підставі акту перевірки №263/05-99-13-03/35580890 від 19 березня 2018 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2018 року №0003291303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, на загальну суму 356210,00 грн, з яких: за основним платежем 86059,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 246391,00 грн, сума пені 23760,00 грн; та податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2018 року №0003271303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 3878723,00 грн, з яких за основним платежем 783986,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2834763,00 грн, сума пені 259974,00 грн.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 29 березня 2018 року №0003291303 та №0003271303, Позивач оскаржив їх до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №805/5003/18-а позов задоволено. Скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Донецькій області податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2018 року №0003271303 та №0003291303.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №805/5003/18-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Донецькій області податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2018 року №0003271303 в сумі 126 (сто двадцять шість гривень) 11 копійок та №0003291303 в сумі 85 (вісімдесят п`ять гривень) 17 копійок. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
3 лютого 2020 року на підставі акту перевірки №263/05-99-13-03/35580890 від 19 березня 2018 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №805/5003/18-а Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято нові податкові повідомлення рішення:
№0004373307 про нарахування підприємству грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3878596,89 грн, з яких: 783986 грн основного платежу, 2834636,89 грн штрафних санкцій, 259974 грн пені;
№0004393307 про нарахування підприємству грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 356124,83 грн, з яких: 86059 грн основного платежу, 246305,83 грн штрафних санкцій, 23760 грн пені.
11 лютого 2020 року Позивач звернувся до Відповідача зі скаргою (вих. №24/156) на податкові повідомлення-рішення від 3 лютого 2020 року №0004373307 та №0004393307. Рішенням Відповідача від 2 квітня 2020 року за вих. №11998/6/99-00-08-05-04-06 скаргу залишено без розгляду, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам та ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі Позивач стверджує, що розгляд судової справи №805/5003/18-а, має істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом оскарження у справі №805/5003/18-а були попередні податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2018 року №0003271303 та №0003291303, за наслідком судового оскарження та зменшення суми грошового зобов`язання за якими винесено спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що Верховним Судом згідно з ухвалою від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою КП "Компанія "Вода Донбасу" у цій справі.
Також зауважує на тому, що нові положення щодо необхідності засвідчення форс-мажорних обставин по окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам було закріплено у новому Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженому Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5), який набув чинності пізніше, аніж скаржником було отримано сертифікати №1735, 1736, 1217, 1521 Торгово-промислової палати України. Оскільки строк дії сертифікатів Торгово-промислової палати України визначається моментом завершення антитерористичної операції, яка на даний час триває, скаржник вважає вимоги щодо отримання додаткового сертифікату на підтвердження обставин непереборної сили безпідставними.
Зазначає, що згідно з положеннями 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" настання обставин непереборної сили (форс-мажору) засвідчено з 10 червня 2014 року, на момент видачі сертифікатів Торгово-промислової палати України та до теперішнього часу форс-мажорні обставини тривають, дату їх закінчення встановити не видається можливим.
Також скаржник акцентує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду за подібних правовідносин у постанові від 14 березня 2018 року у справі №805/1463/17-а.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або у не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (абзац другий пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.
У касаційній скарзі скаржник наполягав на тому, що несвоєчасна виплата заробітної плати працівникам підприємства та неперерахування у встановлені законом строки до бюджету податкових платежів по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору зумовлено обставинами непереборної сили, підтвердженими сертифікатами Торгово-промислової палати України. Вказані сертифікати, за переконанням Позивача, є підставою для звільнення його на період антитерористичної операції від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань з перерахування у встановлені строки до бюджету сум нарахованого/утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей".
2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII (далі - Закон №1669-VII), який набрав чинність 15 жовтня 2014 року, та який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі статтею 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р місто Красний Лиман (нині - Лиман) Донецької області, на території якого Позивач та його виробниче управління провадять свою господарську діяльність, включене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
За встановленими обставинами у цій справі, Позивачем надано до суду Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України: №1217 від 29 жовтня 2014 року, яким засвідчено настання для Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року у відповідності до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів; №1521 від 17 листопада 2014 року, яким засвідчено настання для Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року у відповідності до пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів; №1735 від 25 листопада 2014 року, яким засвідчено настання для КП "Компанія "Вода Донбасу" обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року у відповідності до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів; №1736 від 25 листопада 2014 року, яким засвідчено настання для КП "Компанія "Вода Донбасу" обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року, у відповідності до норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій.
Аналізуючи вказані Сертифікати як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5), та який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6.1 Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні в редакції", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2 Регламенту).
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник після закінчення дії таких обставин має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Отже за приписами вказаного Регламенту засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів проте стало неможливим через наявність зазначених обставин; сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказали, що надані Позивачем сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України №1217 від 29 жовтня 2014 року, №1521 від 17 листопада 2014 року, №1735 від 25 листопада 2014 року та №1736 від 25 листопада 2014 року не є належними доказами, які засвідчують обставини непереборної сили щодо несвоєчасної сплати Позивачем податку з доходів фізичних осіб у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, оскільки вони видані до моменту виникнення спірних правовідносин.
Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки надані скаржником сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 14 квітня 2014 року до моменту їх видачі.
Більш того, зазначення у вказаних сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що вони засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Враховуючи, що в грудні 2014 року був затверджений в новій редакції Порядок засвідчення форс-мажорних обставин, який і має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому було застережено, що якщо на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то заявник має право звернутися до Торгово-промислової палати України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
До аналогічного висновку щодо застосування положень статті 10 Закону №1669-VII у взаємозв`язку із нормами Регламенту Торгово-промислової палати України дійшов Верховний Суд у постановах від 1 жовтня 2019 року (справа №805/385/17-а), 3 вересня 2020 року (справа №805/1693/17-а), 1 грудня 2020 року (справа №805/1811/17-а), 10 грудня 2020 року (справа №805/1570/17-а), від 5 березня 2021 року (справа №805/1079/17-а), від 10 березня 2021 року (справа №200/7539/19-а).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у КП "Компанія "Вода Донбасу" пільг з виконання обов`язку з нарахування й сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у спірні періоди та, як наслідок, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо посилань заявника касаційної скарги на незастосування судами попередніх інстанцій правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №805/1463/17-а, то, дослідивши встановлені судами фактичні обставини цих справ, Суд дійшов висновку про їх відмінність (зокрема в частині виду податкового правопорушення та періоду його вчинення). Наведені Позивачем цитати із вказаного судового рішення не доводять, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Необґрунтованими також є доводи скаржника про відкриття 24 липня 2020 року касаційного провадження у справі №805/5003/18-а, оскільки ухвалюючи оскаржені судові рішення суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, згідно з якими податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, саме за результатом судового розгляду грошові зобов`язання за оскарженими у справі №805/5003/18-а податковими повідомленнями-рішеннями зменшились, тому Відповідачем й було згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, винесено спірні у цій справі акти індивідуальної дії на зменшені суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний і обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, у зв`язку з чим наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.