ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18604/19
адміністративне провадження № К/9901/15598/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Стародуб О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (суддя-доповідач: Глущенко Я.Б., судді: Мельничук В.П., Собків Я.М.) у справі № 640/18604/19 за позовом Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон Україна" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
30 вересня 2019 року Кредитна спілка "Експрес Кредит Юніон Україна" (далі КС "Експрес Кредит Юніон Україна", кредитна спілка або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомфінпослуг або відповідач), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати розпорядження від 13 серпня 2019 року № 1550 "Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон Україна", а саме: на залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення в частині; залучення фінансових активів від фізичних осіб із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (видані згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 23 липня 2019 року № 1393).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишено без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року змінено.
Позов Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон Україна" задоволено з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
25 червня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 24 червня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року задоволено клопотання відповідача про заміну сторони у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на процесуального правонаступника - Національний банк України (далі також відповідач ) та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що розпорядження від 13 серпня 2019 року № 1550 прийнято на підставі, зафіксованого в акті про відмову Кредитної спілки у проведенні перевірки Нацкомфінпослуг від 09 серпня 2019 року № 1282/15-3/6, висновку відповідача про відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням КС "Експрес Кредит Юніон Україна" особи, уповноваженої представляти інтереси позивача на час проведення перевірки.
Позивач наголошує на тому, що вказаний висновок відповідача необґрунтований та непідтверджений жодними доказами.
Позивач стверджував, що спроба працівників провести перевірку КС "Експрес Кредит Юніон Україна" та вчинення ними заходів для встановлення її місцезнаходження жодним чином не зафіксована, окрім акту від 09 серпня 2019 року № 1282/15-3/6.
Водночас позивач наполягає на тому, що працівники КС "Експрес Кредит Юніон Україна" постійно перебували 09 серпня 2019 року в офісі, розташованому за місцезнаходженням відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і Державному реєстрі фінансових установ: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72.
За позицією позивача, вказана перевірка призначена за відсутності достатніх для того підстав та проведена із численними порушеннями, адже відповідачем не вживалося жодних реальних дій для фактичного проведення перевірки, не надсилались позивачу будь-які повідомлення про проведення перевірки
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Покликався на наявність підстави для призначення перевірки - неподання позивачем звітності за І півріччя 2019 року.
Зауважив, що жодна норма не зобов`язує орган ліцензування повідомляти завчасно про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Відповідачем вжито всіх вичерпних та належних заходів, передбачених Законом України від 02 березня 2015 року № 222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі також Закон № 222-VІІІ) для організації позапланового заходу державного нагляду (контролю) й проведення перевірки діяльності Кредитної спілки.
Відповідач наголосив на тому, що вжив всіх можливих заходів для перевірки наявності за місцезнаходженням КС "Експрес Кредит Юніон Україна".
Стверджував, що невстановлення фактичного місцезнаходження позивача за наслідком вжиття вказаних заходів є достатньою підставою для висновку про відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням кредитної спілки особи, уповноваженої представляти інтереси позивача на час проведення перевірки, що свідчить про правомірність анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг згідно розпорядження від 13 серпня 2019 року № 1550.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 червня 2019 року № 1164 КС "Експрес Кредит Юніон Україна" внесена до Державного реєстру фінансових установ.
На умовах договору суборенди нежитлових приміщень від 06 травня 2019 року №01/05/19, позивач орендує у ТОВ "ЛЕВ ДЕВЕЛОПМЕНТС" приміщення №4, площею 22,1 кв. м., яке знаходиться на 26 поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, (ТЦ "Олімпійський").
07 серпня 2019 року відповідачем прийнято розпорядженням № 1499 "Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Кредитної спілки" на предмет додержання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) у частині дотримання порядку подання до Нацкомфінпослуг звітності за 1 півріччя 2019 року, за період з 23 липня 2019 року до 12 серпня 2019 року включно, тривалістю два робочі дні з 09 серпня 2019 року до 12 серпня 2019 року включно.
На підставі направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) позивача від 07 серпня 2019 року, інспекційною групою відповідача 09 серпня 2019 року вжито заходів для проведення позапланової перевірки Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон Україна" за її місцезнаходженням: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, проте інспекційна група не змогла приступити до здійснення державного нагляду (контролю) позивача, оскільки особа, уповноважена представляти інтереси ліцензіата (КС "Експрес Кредит Юніон Україна") на час проведення перевірки відповідачем, протягом першого дня перевірки 09 серпня 2019 року, була відсутня за місцезнаходженням кредитної спілки.
09 серпня 2019 року інспекційною групою відповідача складено акт про відмову КС "Експрес Кредит Юніон Україна" у проведенні перевірки.
Супровідним листом від 12 серпня 2019 року зазначений акт направлено позивачу.
13 серпня 2019 року, розглянувши акт про відмову КС "Експрес Кредит Юніон Україна" у проведенні перевірки відповідчем від 09 серпня 2019 року №1282/15-3/6, голова Нацкомфінпослуг прийняв розпорядження № 1550 "Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Кредитної спілки", яким анульовано ліцензії кредитної спілки, видані згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 23 липня 2019 року № 1393, а саме:
на залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення в частині;
на залучення фінансових активів від фізичних осіб із зобов`язанням щодо наступного їх повернення;
на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Позивач не погодився з розпорядженням від 13 серпня 2019 року № 1550 та звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність розпорядження відповідача від 07 серпня 2019 року № 1499 "Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Кредитної спілки", оскільки були наявні підстави та повноваження для призначення позапланової перевірки та прийняття оскарженого рішення.
Суд першої інстанції наголосив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про перевірку будь - яким способом, у том числі за допомогою телефонного зв`язку.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності уповноважених осіб позивача протягом 09 серпня 2019 року за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, у зв`язку із чим були відсутні підстави для складання акту про відмову КС "Експрес Кредит Юніон Україна" у проведенні перевірки Нацкомфінпослуг від 09 серпня 2019 року № 1282/15-3/6 та прийняття спірного розпорядження від 13 серпня 2019 року № 1550.
Суди дійшли висновку, що за інформацією, зазначеною в акті про відмову у проведенні перевірки інспекційною групою відповідача з метою здійснення заходу державного нагляду (контролю) позивача здійснено дзвінки за номерами телефонів, зазначеними КС "Експрес Кредит Юніон Україна" у Державному реєстрі фінансових установ, за якими відсутній зв`язок. Проте доказів здійснення дзвінків не надано, не зазначено жодного номера телефону, на який здійснювалися дзвінки та не вказано в який час ці дзвінки здійснювалися.
Щодо тверджень відповідача про опитування інспекційною групою охорони, співробітників комерційних структур будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, суд першої інстанції наголосив на відсутності доказів вчинення зазначених дій.
З приводу оцінки відповіді ТОВ фірма "Троїцька", яка є управителем ТЦ "Олімпійський", розташованого за адресою: Велика Васильківська, 72, на письмовий запит інспекційної групи, про те, що позивач не має з фірмою договірних відносин, суд першої інстанції зазначив, що позивач на підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 06 травня 2019 року №01/05/19, орендує у ТОВ "ЛЕВ ДЕВЕЛОПМЕНТС" приміщення №4, площею 22,1 кв.м., яке знаходиться на 26 поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, (ТЦ "Олімпійський").
Отже, за позицією суду першої інстанції лист ТОВ фірма "Троїцька" не спростовує факта знаходження за зазначеною адресою особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки.
Суди першої та апеляційної інстанцій наголосили на відсутності доказів на підтвердження того, що інспекційною групою вчинені дії по повідомленню ліцензіата про проведення контрольного заходу.
Суд апеляційної інстанції погодився із встановленими судом першої інстанції обставинами, проте змінив мотивувальну частину рішення суду та зазначив в якості підстави скасування оскарженого рішення невиконання органом контролю обов`язку щодо повідомлення суб`єкта господарювання про початок позапланової перевірки у день її проведення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість проведення перевірки без відповідного повідомлення та за відсутності представника ліцензіата.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В касаційній скарзі відповідач стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права щодо з`ясування всіх обставин, їх перевірки відповідними доказами.
За позицією скаржника, обов`язок повідомляти виникає лише стосовно планового заходу контролю. Предметом спору в цій справі є рішення, прийняте органом контролю за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), про який, в силу прямої норми вимог частини 13 статті 19 Закону № 222-VІІІ, ліцензіат повідомляється у день перевірки.
Також відповідач зазначає, що кредитна спілка, як фінансова установа не дотримується обов`язкових вимог своєї діяльності щодо доступності клієнтів та споживачів послуг до приміщення в якому здійснюється діяльність, оскільки орендує на підставі Договору суборенди офісне приміщення №4, площею 22,10 кв.м., на 26 поверсі у торгово-офісному центрі.
Водночас стверджує, що надана суду позивачем інформація щодо розміщення не відповідає інформації, зазначеній в реєстраційній справі відповідача, отже у суду були відсутні правові підстави вважати доведеним факт перебування позивача за вказаною ним адресою.
За позицією скаржника, судами не було досліджено та встановлено в якому саме приміщенні перебуває КС "Експрес Кредит Юніон Україна" в офісному приміщення №4 чи в частині квартири № 80, та не враховано, що позивачем до Нацкомфінпослуг та до суду надавалась різна інформація щодо документального підтвердження оренди приміщення.
Із покликанням на підпункт 2 пункту 1 розділу XVIII Положення про Державний реєстр фінансових установ скаржник наголосив, що фінансова установа зобов`язана надати до Нацкомфінпослуг протягом п`ятнадцяти робочих днів після виникнення змін та/або доповнень до інформації, яка міститься у реєстраційній картці юридичної особи письмове повідомлення із зазначенням переліку змін згідно з додатком 12 до цього Положення.
Водночас зазначає, що доповнення позивачем номеру приміщення та його зміни в порушення вимог Положення про ДРФУ може свідчити про намагання кредитної спілки приховати своє місцезнаходження з метою уникнення від проведення заходу державного нагляду (контролю).
Скаржник вважає, що інспекційною групою відповідача було вчинено всіх можливих заходів для проведення заходу державного нагляду (контролю) та з`ясування перебування Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон Україна" у будинку за адресою: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, буд.72.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону № 222-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
На виконання статті 3 Закону №222-VIII Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 затверджений перелік органів ліцензування (далі ПКМ № 609).
Згідно із переліком затвердженим ПКМ № 609 відповідача віднесено до органу ліцензування за видом господарської діяльності - надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).
Частиною 1 статті 6 Закону України № 222-VIII встановлено, що орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини 2 вказаної правової норми орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України № 222-VIII підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.
Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається у тому числі (…) відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Згідно із частиною 12 статті 19 Закону України № 222-VIII метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.
Частиною 13 статті 19 Закону України №222-VIII передбачено, що про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.
Отже, зміст частин 12, 13 статті 19 Закону України №222-VIII передбачають обов`язок органу контролю вжити заходів щодо повідомлення суб`єкта господарювання щодо початку позапланової перевірки у день її проведення та наведені можливі засоби повідомлення.
Водночас за приписами частини 7 статті 19 Закону України № 222-VIII контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон 877-V) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Отже, законодавець передбачив субсидіарне застосування Закону України № 222-VIII та Закону України № 877-V щодо регламентації проведення планових і позапланових перевірок.
Стаття 10 Закону 877-V надає право суб`єкту господарювання під час здійснення державного контролю, серед іншого, бути поінформованим про свої права та обов`язки; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.
Отже, частини 12, 13 статті 19 Закону України № 222-VIII чітко передбачають обов`язок органу контролю вжити усіх заходів щодо повідомлення суб`єкта господарювання щодо початку позапланової перевірки у день її проведення, та неможливість її проведення без відповідного повідомлення та за відсутності представника ліцензіата.
Неповідомлення встановленими законом способами ліцензіата про перевірку спричиняє порушення гарантованих законом прав суб`єкта господарювання, що відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" унеможливлює застосування органом контролю будь-яких заходів та призводить до їх незаконності у випадку застосування.
Тотожний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 826/2338/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку.
Отже, з огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не було повідомлено ліцензіата про проведення позапланової перевірки та не доведено, що така перевірка фактично здійснювала стосовно позивача, Верховний Суд доходить до висновку, що невжиття контролюючим органом передбачених законом заходів щодо повідомлення ліцензіата про проведення перевірки, не може розцінюватись як недопуск суб`єктом господарювання до проведення перевірки, оскільки законодавець чітко передбачив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.
В постановах Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 826/7786/18 та від 29 квітня 2020 року у справі №826/2338/17 було зазначено наступне:
"колегія суддів наголошує, що в даному випадку недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки, акт про не допуск не підписаний жодним представником підприємства.
Водночас згідно із частиною сьомою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання."
Отже, за сформованою Верховним Судом правовою позицією, відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки.
У справі що розглядається, судами встановлена відсутність повідомлення органом контролю суб`єкта господарської діяльності про проведення позапланового заходу відповідно до вимог частини 13 статті 19 Закону №222-VIII
Верховний Суд наголошує, що в цій справі недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання в приміщені ТЦ "Олімпійський", за відсутності доказів відвідування інспекційною групою приміщення, яке орендує суб`єкт господарської діяльності, не свідчить про недопуск до проведення перевірки. Водночас акт про не допуск не підписаний жодним представником підприємства.
Проте відповідач не позбавлений можливості внести зміни щодо дати проведення позапланового заходу, тим самим забезпечивши участь суб`єкта господарювання в ньому.
За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, суд апеляційної інстанції цілком слушно критично оцінив посилання відповідача на те, що в додатку №3 реєстраційної картки позивача, поданої для внесення інформації до Державного реєстра фінансових установ, номер приміщення, офіса, тощо щодо місцезнаходження в будівлі №72 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві зазначено не було, оскільки не підтверджено жодним доказом та не спростовують наведених вище висновків суду.
На противагу твердженню скаржника судами встановлено, що на умовах договору суборенди нежитлових приміщень від 06 травня 2019 року №01/05/19, КС "Експрес Кредит Юніон Україна" орендує у ТОВ "ЛЕВ ДЕВЕЛОПМЕНТС" приміщення №4, площею 22,1 кв. м., яке знаходиться на 26 поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, (ТЦ "Олімпійський"). Водночас на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України скаржник не надав доказів знаходження позивача в іншому приміщені або не знаходження за місцем реєстрації.
Відтак, Верховний Суд доходить до висновку, що анулювання ліцензії, як найсуворіша санкція застосована безпідставно, а тому оскаржуване розпорядження відповідача від 13 серпня 2019 року № 1550 підлягає скасуванню, однак з підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також судом касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд