Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 372/4027/18
провадження № 61-6986св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_5, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солнєчний Луч",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_4, нарішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року в складі судді Зінченка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_5, Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Обухівський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна (далі - приватний нотаріус Головкіна Я. В.), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солнєчний Луч" (далі - ОСББ "Солнєчний Луч"), про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що 10 липня 1992 року між нею
і ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Надалі рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року шлюб, який укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розірвано.
Під час перебування у шлюбі подружжям придбано машиномісце АДРЕСА_1 .
Обухівський районний суд Київської області видав: судовий наказ від
04 лютого 2016 року № 372/5130/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 79 183,47 грн; судовий наказ від 02 листопада 2016 року № 372/2650/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 55 431,79 грн.
У межах проведених виконавчих дій з виконання цих судових наказів було описано та продано на електронних торгах зазначене машиномісце, яке спільною власністю подружжя, ОСОБА_5 за ціною в 78 938,41 грн, яка більш ніж у п`ять разів нижча від ринкової. Надалі ОСОБА_5 зареєструвала за собою право власності на згадане машиномісце.
В подальшому спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 .
Позивач вважала, що її право власності порушено відповідачами, оскільки вона була позбавлена права власності на нерухоме майно внаслідок допущених порушень при проведенні електронних торгів з реалізації арештованого майна. До того ж порушення допущено у процесі здійснення виконавчого провадження, а саме: позивача не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження; не було надано строк для добровільного виконання наказів суду; не було повідомлено про вчинення виконавчих дій, зокрема, за відсутності позивача проводився опис та арешт майна; орган виконавчої служби не розшукував позивача, а навпаки, вчиняв дії, спрямовані на уникнення правового супротиву з боку позивача щодо виконання судових наказів, про які їй не було відомо; під час відчуження спірного майна на нього був накладений арешт, тому видача нотаріусом свідоцтва про придбання машиномісця з торгів є протиправною; судові накази, на виконання яких реалізовано майно, були скасовані.
Ці порушення безпосередньо вплинули і на організацію та подальший перебіг електронних торгів.
З огляду на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19 лютого 2019 року, ОСОБА_1 просила:
визнати машиномісце
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304115332231, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
визнати недійсними електронні торги, що відбулись 03 травня 2017 року, які оформлені протоколом № 253750 і проведені ДП "СЕТАМ" щодо лота
№ 210510, відповідно до яких було продано майно, що належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме: машиномісце АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304115332231;
визнати недійсними та скасувати протокол від 03 травня 2017 року
№ 253750, яким оформлені електронні торги та акт від 21 червня 2017 року ВП № 50763011 про проведені електронні торги, які відбулись 03 травня 2017 року, проведені ДП "СЕТАМ" щодо лота №210510, відповідно до яких було продано майно, що належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, а саме: машиномісце АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304115332231;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 3399, видане приватним нотаріусом Головкіною Я. В. 19 липня 2017 року ОСОБА_5 ;
скасувати записи про державну реєстрацію права власності, здійснені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: машиномісце АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304115332231, які були вчинені після 19 липня 2017 року (дати проведення електронних торгів ) по день ухвалення судового рішення у цій справі;
витребувати в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3
з чужого незаконного володіння машиномісце АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304115332231.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада
2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від
27 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прилюдні торги проведено відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
29 вересня 2016 року № 28310/5.
Стверджуючи, що ціна майна не відповідала меті електронних торгів, позивач не надала суду належних та допустимих доказів про те, що вартість спірного машиномісця на момент проведення електронних торгів була занижена та не відповідала проведеній оцінці.
Обставини, на які посилався позивач, не свідчать про наявність у неї порушеного відповідачами суб`єктивного права, способом захисту якого є визнання електронних торгів недійсними.
Суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтувала і не довела як вказані нею порушення вплинули на результат електронних торгів.
Оскільки суд не встановив правових підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна - спірного машиномісця, то вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів від 03 травня 2017 року № 253750 є безпідставними та задоволенню не
підлягають.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта Центру судової експертизи та експертних досліджень від
03 січня 2018 року, оскільки, експертиза в установленому законом порядку судом не призначалася, оригінал висновку суду не подано, а відповідні висновки експерта щодо ринкової вартості об`єкта оцінки у достатній мірі не вмотивовані та суперечать наявним у справі доказам. Будь-яких інших належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що торги відбулися
з порушенням Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
29 вересня 2016 року №2831/5, позивач не надала.
Доказів того, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем спірного майна матеріали справи не містять.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реалізація спірного майна відбувалась у межах виконавчого провадження шляхом проведення електронних торгів відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. При цьому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив спірні правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення за їх необґрунтованістю.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Разом із касаційною скаргою подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій:
всупереч частини п`ятої статті 263 ЦПК України, не зʼясували обставин, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог, не дослідили відповідні докази;
не звернули увагу на те, що реалізація на електронних торгах машиномісця відбулась з неправильним застосуванням частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", без відома, згоди та виділення частки позивача;
питання щодо порушення права власності ОСОБА_1 як співвласника спірного машиномісця взагалі не досліджували, а відповідним доказам жодної оцінки не надали;
не дослідили питання щодо ціни продажу машиномісця як істотної умови договору купівлі-продажу (реалізації обʼєкта нерухомості на електронних торгах). Представник зазначає, що належним чином засвідчений висновок експерта долучено як доказ до матеріалів позовної заяви. Сумнівів щодо його правдивості у судовому засіданні при дослідженні доказів у сторін та суду не виникало, тому твердження суду про те, що оригінал висновку не подавався є безпідставним. Крім того, необґрунтованим є висновок суду про те, що поданий позивачем експертний висновок не є належним і допустимим доказом. Зважаючи на викладене, суди неправильно застосували норми процесуального права, а саме статті 76 - 80, 89 ЦПК України;
не дослідили обставин та доводів щодо існування арешту, який було накладено на спірне машиномісце на час його відчуження, та інших порушень законодавства, допущених державним виконавцем;
не надали оцінки обставині щодо скасування судових наказів, на виконання яких реалізовувалося спірне машиномісце, та наявності підстав витребування майна з чужого незаконного володіння.
У червні 2020 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу,
в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними.
Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що 19 лютого 2019 року позивачем уточнено позовні вимоги та доповнено їх, а саме вимогою про визнання спірного машиномісця спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Разом з цим, належним відповідачем за цією вимогою є ОСОБА_3, проте його залучено до участі у справі як третю особу. Тому ця вимога не підлягає задоволенню. оскільки пред`явлена до неналежних відповідачів.
Позов про витребування майна від добросовісного набувача подано особою ( ОСОБА_1 ), яка не довела належними доказами право власності на спірне майно, що перебуває у володінні такого набувача.
Позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання правочину недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, посилалась лише на порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні свої повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", які мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Також ОСОБА_5 вказує, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у справі № 752/12109/15-ц встановлено, що приблизно з 2005 року позивач не має спільного бюджету з ОСОБА_3 . Спірне майно ОСОБА_3 придбано 29 грудня 2011 року, тобто не у результаті спільної праці подружжя, яке фактично припинило шлюбно-сімейні відносини, не вело спільного господарства і не мало спільного бюджету.
У червні 2020 року від ОСОБА_5 надійшла заява про розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, у якій викладено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат розмірі 5 500,00 грн під час ухвалення рішення.
У червні 2020 року від ОСОБА_5 надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії документів на підтвердження дати отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.
У липні 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано про безпідставність доводів ОСОБА_5, що викладені у відзиві на касаційну скаргу. Відповідь на відзив мотивовано тим, що вимога про визнання спірного машиномісця спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пред`явлена до теперішнього власника спірного майна - ОСОБА_2, за якою станом на дату подання позову було зареєстровано відповідне право. Позивач відповідно до статті 60 СК України є законним співвласником машиномісця.
У липні 2020 року від представника позивача надійшло заперечення на заяву про розрахунок судових витрат, в якому вказано, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн задоволенню не підлягає.
У вересні 2020 року від представника позивача заява про намір подати до суду докази витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У вересні 2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення,
в яких вона просить врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 372/2894/17.
У лютому 2021 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення,
в яких вона просить врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).