ПОСТАНОВА
Іменем України
30 червня 2021 року
Київ
справа №809/195/18
адміністративне провадження №К/9901/14387/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івана-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя - Кафарський В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя - Гінда О. М., судді: Заверуха О. Б., Ніколін В. В.) у справі № 809/195/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 10 січня 2018 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 січня 2018 року №251/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1";
- зобов`язати відповідача поновити дію свідоцтва НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого від 02 липня 2013 НОМЕР_2, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого спірним рішенням є безпідставним, оскільки факт вчинення ним під час виконання повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана" грубе порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів є недоведеним. Зазначив, що висновки посадових осіб відповідача про виявлення порушень в його діяльності, як арбітражного керуючого, не відповідають вимогам чинного законодавства та були спростовані наданими ним поясненнями по кожному порушенню під час проведення перевірки. Тому вважає, що підстави для застосування до нього найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення - відсутні. Також позивач посилався на порушення відповідачем процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, вказував, що під час прийняття рішення відповідачем не враховано всіх обставин справи та не взято до уваги те, що він протягом 13 років до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а отже, на думку позивача, рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 809/195/18 та направлено справу на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи вищезазначені судові рішення та направляючи справу № 809/195/18 на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутнє рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 10 січня 2018 року, яке слугувало підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, що унеможливлює встановлення правомірності його винесення та перевірку дотримання відповідачем процедури прийняття спірного наказу від 29 січня 2018 року № 251/5.
За наслідками нового розгляду Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Приймаючи означені судові рішення суди, проаналізувавши діяльність арбітражного керуючого та урахувавши, що така оцінка надана Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2019 року у цій справі, констатували, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 було допущено грубе порушення законодавства про банкрутство, що призвело до невідновного порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів під час виконання ним повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана". В той же час, суди, надавши оцінку процедурним питанням прийняття оспорюваних за цим позовом рішенням, дійшли висновку, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем об`єктивно, з урахуванням усіх обставин справи та ступеня вини арбітражного керуючого, тяжкості проступку, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 460/1007/19, від 16 липня 2019 року у справі № 808/4426/15, від 18 січня 2019 року у справі № 820/6626/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 0240/3397/18-а.
Скаржник наголошує, що спірний наказ прийнятий відповідачем з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого та порядку припинення його діяльності, відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Cкаржник вважає, що порушення суб`єктом владних повноважень процедури прийняття рішення визначеної положеннями статті 2 КАС України є самостійною та достатньою підставою для скасування прийнятого ним рішення.
Ухвалою від 23 червня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Відповідач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
У період з 30 листопада по 11 грудня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області, проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_1 на предмет відповідності діяльності арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом", а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство, за результатами якої, комісією складено довідку від 11 грудня 2017 року за № 20 та акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 грудня 2017 року за № 20.
За змістом указаних документів, цією перевіркою виявлено грубі порушення законодавства про банкрутство під час виконання позивачем повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана", що призвели до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, зокрема:
- вимог абзацу 2 частини п`ятої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) - керуючим санацією укладено договори цивільно-правового характеру (на виконання робіт з фізичною особою), предметом яких є виконання робіт по огляду території з метою збереження майна, що знаходиться на території підрозділів ВАТ "Оріана" з особою, яка не має відповідної ліцензії на здійснення охоронної діяльності виданої МВС України, тобто керуючим санацією ВАТ "Оріана" не вжито належних заходів для захисту майна боржника, яке є власністю держави;
- вимог частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) - в процедурі санації ВАТ "Оріана" реалізовано надлишкове майно на суму 1 119 432,55 грн, яке не було включено в баланс підприємства та не було передбачено планом санації, в порушення вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року, якою керуючого санацією ВАТ "Оріана" зобов`язано проводити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна боржника згідно плану санації, з р/р НОМЕР_1 виключно на погашення вимог конкурсних кредиторів в порядку черговості, установленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу даного майна направлені на погашення кредиторських вимог, а на поточні витрати;
- вимог абзацу 2, 3 частини четвертої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом" (в редакції до 19.01.2013) - документи щодо реалізації майна ВАТ "Оріана" на суму 1 119 432,55 грн підписані неуповноваженою особою, оскільки з дня призначення керуючого санацією до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи-боржника, в тому числі щодо управління та розпорядження майном боржника та вчинення певних дій від імені боржника;
- вимог статей 49-50, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкурутом" (в редакції після 19.01.2013) - арбітражним керуючим не підтверджено способу продажу майна та дотримання порядку продажу майна ВАТ "Оріана" на суму 1 119 432,55 грн, передбаченого даним законом.
На підставі подання № 1068 від 27 грудня 2017 року Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення, оформлене протоколом № 67/01/18 від 10 січня 2018 року, про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 2018 року за № 251/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 року № 801 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 10 січня 2018 року № 67/01/18 було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 02 липня 2013 року № НОМЕР_2, видане ОСОБА_1 .
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, у якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих на момент виникнення спірних відносин регулювалися чинним на той час Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ у редакції чинній на час).
У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
У частині третій статті 98 Закону № 2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
За змістом частини першої статті 106 Закону № 2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
Згідно частини другої статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина друга статті 107 Закону № 2343-XII).
Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-XII).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-XII).
Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина п`ята статті 107 Закону № 2343-XII).
Відповідно до частини першої статті 108 вказаного Закону дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 цього ж Закону).
Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII).
Нормами частини першої статті 109 означеного Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:
1) попередження;
2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина друга статті 109 Закону № 2343-XII)
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону № 2343-XII).
Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина четверта статті 109 Закону № 2343-XII).
Відповідно до пункт 5 частин першої, другої статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.
Відповідно до частин першої, другої статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
За змістом частини 5 статті 113 Закону № 2343-XII, рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року № 1113/23645 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1284/5).
Відповідно до пункту 7.1 Порядку № 1284/5, однією з підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
Згідно з пунктом 7.4 Порядку № 1284/5, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Пунктом 7.6. Порядку № 1284/5 передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
З аналізу наведених норм вбачається, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Водночас позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме грубого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.
Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється на підставі рішення Міністерства юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.
Колегія суддів наголошує, що виходячи з меж, доводів та вимог касаційної скарги здійснює перегляд цих судових рішень в частині, що стосується процедурних питань прийняття оспорюваних за цим позовом рішень, зокрема, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 112 Закону № 2343-ХІІ в частині порядку анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірним наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2018 року № 251/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 року № 801 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 10 січня 2018 року № 67/01/18 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 02 липня 2013 року № НОМЕР_2, видане позивачу.
Водночас, за приписами частини другої статті 112 Закону № 2343-ХІІ, анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак, органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно чинного законодавства України, є Міністерство юстиції України.
Верховний Суд наголошує, що за такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.
Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.
В силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII, безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії.
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке оформлено протоколом № 67/01/18 від 10 січня 2018 року, більшістю голосів вирішено:
- внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- рекомендувати Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), ОСОБА_1 ; внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Комісією, напавлено до Міністерства юстиції України подання № 801 від 10 січня 2018 року для складення проекту наказу про анулювання свідоцтва № НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1 .
Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України, до якого надійшли протокол № 67/01/18 від 10 січня 2018 року та подання № 801 від 10 січня 2018 року, підготовлено Висновок про наявність підстав для прийняття рішення про анулювання свідоцтва ОСОБА_1 .
Натомість, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії, оформленого протоколом, Міністерством юстиції України видано спірний наказ від 29 січня 2018 року № 251/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 02 липня 2013 року № НОМЕР_2, видане позивачу.
Верховний Суд наголошує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII.
Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Проаналізувавши вказані документи, на підставі, яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд констатує, що Міністерством юстиції України не надано доказів накладення відповідним наказом на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за поданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 року № 801.
За цих обставин, Верховний Суд доходить висновку про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII та свідчить про протиправність такого наказу.
Указані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття цього наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону № 2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.
Така правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування статті 112 Закону № 2343-XII у подібних правовідносинах, викладеній, зокрема у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 2040/6204/18, від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17.
Ураховуючи факт протиправності зазначеного наказу Міністерства юстиції України, Верховний Суд також уважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого позивачу та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про анулювання дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Зобов`язання відповідача вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) узгоджуються з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, що також узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у згаданих у цій постанові рішеннях, справах.
Водночас, колегія суддів уважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 року, оскільки це рішення, на думку Суду, прийнято обґрунтовано з дотриманням порядку та процедури його прийняття. Дисциплінарною комісією установлено наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, ураховано ступінь вини і тяжкість вчиненого ним проступку. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 було допущено грубе порушення законодавства про банкрутство, що призвело до невідновного порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, що також підтверджено висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2019 року у цій справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються Судом як належні.
У справі, що розглядається, Верховний Суд застосував актуальні правові позиції цього ж суду, яким відповідають і висновки сформовані у справах на які посилався позивач у касаційній скарзі.
Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин у поєднанні з обставинами цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи, але неправильно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити цей адміністративний позов частково.