ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 807/149/17
адміністративне провадження № К/9901/44431/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (головуючий суддя Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними дій щодо заборони здійснити переміщення транспортного засобу марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2 через адміністративний кордон України з тимчасово окупованою територією України Автономної Республіки Крим для його подальшої експлуатації власником або уповноваженою особою та зобов`язання утриматись від вчинення дій щодо перешкоди ОСОБА_1 або уповноваженим ним особам в перетині адміністративного кордону України з тимчасово окупованою територією України Автономної Республіки Крим транспортним засобом марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову посилався на те, що під час в`їзду на територію України з Автономної Республіки Крим спірним транспортним засобом, зареєстрованим на території материкової України, було надано посадовій особі митного органу всі необхідні документи, проте останньою протиправно відмовлено у пропуску автомобілю й складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Митниці щодо заборони здійснити переміщення транспортного засобу марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2 через адміністративний кордон України з тимчасово окупованою територією України АР Крим для його подальшої експлуатації власником або уповноваженою особою; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №508050700/2016/00450; зобов`язано Митницю утриматись від вчинення дій щодо перешкоди ОСОБА_1 або уповноваженим ним особам в перетині адміністративного кордону України з тимчасово окупованою територією України АР Крим транспортним засобом марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2 .
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, беручи до уваги, що між Автономною Республікою Крим та материковою частиною України немає кордону України, прийшли до висновку, що, у даному випадку, обмежень у ввезенні автомобіля на материкову частину України з Автономної Республіки Крим не встановлено, а такі обмеження, введені Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі - Закон №1636), застосовуються тільки для зареєстрованих на території вільної економічної зони "Крим" автотранспортних засобів, що використовуються у перевезеннях через адміністративний кордон вільної економічної зони "Крим" для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів; натомість спірний транспортний засіб на території Автономної Республіки Крим не зареєстрований, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 січня 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, митний орган зазначав, що ним правомірно відмовлено у здійсненні переміщення спірного транспортного засобу на іншу територію України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, оскільки пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" від 16 грудня 2015 року №1035 (далі - Постанова №1035) заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком особистих речей громадян, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі, та соціально значущих продуктів харчування (за переліком згідно з додатком).
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що транспортний засіб марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 січня 2008 року.
28 жовтня 2016 року о 21:29 у зону митного контролю відділу митного оформлення "Каланчак" Митниці з території вільної економічної зони "Крим" у напрямку до іншої території України прибув транспортний засіб марки MAN моделі 7731, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_2 .
Громадянин ОСОБА_2, який керував транспортним засобом на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1, надав старшому державному інспектору відділу митного оформлення "Каланчак" Митниці Олійнику М.І. документи для митного оформлення, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 січня 2008 року; власний паспорт громадянина України НОМЕР_4, виданий 22 червня 2013 року; документ, що підтверджує право власності на транспортний засіб, НОМЕР_5 від 07 жовтня 2016 року.
28 жовтня 2016 року вказана посадова особа Митниці, посилаючись на пункт 6.4 статті 6, пункт 7.1 статті 7 Закону №1636, частину 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України), пункт 1 Постанови №1035, Постанову Кабінету Міністрів України "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій" від 21 травня 2012 року №450, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №508050700/2016/00450.
Не погодившись з такими діями Митниці, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 МК України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України (частина 1 статті 9 МК України).
Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України (стаття 10 МК України).
Згідно із частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
15 квітня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі - Закон №1207), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Так, відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
За змістом частини 1 статті 10 Закону №1207 громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду - виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону №1207, створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є Закон №1636.
Пунктами 1.1 та 1.2 статті 1 Закону №1636 встановлено, що ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Адміністративний кордон між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.
Згідно зі статтею 3 (пункти 3.1 - 3.4) Закону №1636 на території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб. У межах ВЕЗ "Крим" створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 МК України. Особливості правового режиму ВЕЗ "Крим" та вільної митної зони на її території визначаються цим Законом з урахуванням норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Митні формальності, пов`язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 МК України.
Відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 статті 6 Закону №1636 митні формальності, пов`язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених у статті 329 МК України, як при переміщенні через митну територію України. Товари, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України до набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", вважаються товарами українського походження, які вільно переміщуються на іншу територію України без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності до 1 січня 2015 року.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону №1636 передбачено, що на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія розділу XII МК України з урахуванням положень статті 9 цього Закону щодо переміщення валютних цінностей.
В свою чергу, Розділом XII МК України врегульовано питання особливостей пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами.
За змістом частин 1 та 2 статті 365 (Розділ XII) МК України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України. Громадянам, які в`їжджають на територію України або виїжджають з неї засобами автомобільного та залізничного транспорту, а також транспортними засобами особистого користування, дозволяється здійснювати декларування товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, не залишаючи цих транспортних засобів.
Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 затверджено Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, згідно з пунктом 7 розділу 1 яких власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).
Пунктом 9 розділу 1 названих Правил визначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Проаналізувавши наведені положення законодавства та беручи до уваги, що між Автономною Республікою Крим та іншою територією України немає кордону України, суди попередніх інстанцій визначили, що у спірних правовідносинах не було встановлено обмежень у ввезенні автомобіля на материкову частину України з Автономної Республіки Крим; при цьому суди відмітили й те, що транспортний засіб згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 січня 2008 року зареєстрований Ужгородським ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області, а митному органу подавались всі передбачені законодавством необхідні документи.
Водночас стосовно посилань митного органу на пункт 1 Постанови №1035, за змістом якого заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком: особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі; соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком, судами враховано, що повернення ОСОБА_1 власного транспортного засобу (зареєстрованого Ужгородським ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області) з тимчасово окупованої території України Автономної Республіки Крим не може вважатись поставкою товару як такою.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд