ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2062/19
адміністративне провадження № К/9901/6354/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Гаращенко В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (головуючий суддя - Земляна Г. В., судді: Парінов А. Б., Собків Я. М.) у справі № 580/2062/19 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29 грудня 2018 року № 4822/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження" (далі також - спірний наказ від 29 грудня 2018 року № 4822/7).
Позов мотивований тим, що відповідачем зроблено безпідставні висновки щодо неналежного ним виконання обов`язків арбітражного керуючого при ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім "Золотий Урожай". Зазначає, що під час виконання повноважень арбітражного керуючого він керувався вимогами чинного законодавства та вживав достатньо заходів щодо задоволення інтересів боржника та кредиторів, що свідчить про добросовісне виконання ним своїх обов`язків. Відтак позивач уважає, що застосування до нього даного виду дисциплінарного стягнення є протиправним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позовні вимоги Арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ від 29 грудня 2018 року № 4822/7 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Приймаючи означене судове рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Дисциплінарною комісією не враховано всі надані позивачем під час перевірки пояснення та документи, не оцінено ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого проступку, наявність застосованих раніше дисциплінарних стягнень, а тому безпідставно прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, яке було реалізовано спірним наказом від 29 грудня 2018 року № 4822/7.
В оскаржуваних рішеннях суди, надавши оцінку діяльності арбітражного керуючого та урахувавши обставини, установлені судовими рішеннями у господарських справах, що набрали законної сили, констатували, що позивачем не допущено неналежного виконання покладених на нього обов`язків під час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16.
Скаржник наголошує, що позовна заява ОСОБА_1 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення містила лише одну позовну вимогу, яка була задоволена в повному обсязі. Інші позовні вимоги, щодо визнання протиправними та скасування будь-яких інших дій, рішень або бездіяльності суб`єктів владних повноважень в позові відсутні, судом не розглядалися, а відповідно і не скасовувалися.
Cкаржник вважає, що оскільки позивач не оскаржує рішення, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ, то це виключає можливість задоволення позовних вимог арбітражного керуючого ОСОБА_1, адже відповідно до правового висновку викладеного у справі № 814/483/16 повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень належать дисциплінарній комісії.
Ухвалою від 18 березня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Позивач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказує, що у даному випадку актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений ним у суді, є саме спірний наказ Міністерства юстиції України від 29 грудня 2018 року, а не рішення Дисциплінарної комісії.
Ухвалою від 18 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 05 квітня 2013 року № 416.
Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області, у зв`язку із надходженням скарги та листа-доручення Міністерства юстиції України від 01 жовтня 2018 року № 837/28585-33-18/9.3.1 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі господарського суду Запорізької області №908/130/15-г про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай".
За результатами контрольного заходу комісією з перевірки складена довідка про результатами позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 12 листопада 2018 року № 46-д.
Не погодившись з висновками комісії позивачем надано до відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області письмові заперечення.
Комісією з перевірки 21 листопада 2018 року складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 48/18 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки зафіксовано порушення, які не можуть бути усунуті, а саме:
- грубе порушення абзацу шостого частини третьої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон № 4212-VІ), що діє з 19 січня 2013 року, пункту 1, 2, 3 розділу II Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361) (далі - Методичні рекомендації), підпункту 2.1. Розділу III Методичних рекомендацій, частини 3 статті 98 Закону №4212-VI, що виразилось у неналежному складанні звіту, за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства - ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай", від 23 березня 2017 року б/н;
- підрозділів 2.2.3.1 та 2.2.3.2 Розділу III Методичних рекомендацій, а саме, не здійснено аналізу структуру грошових потоків та формування власного капіталу ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай", у зв`язку з чим Звіт не є повним та не може свідчити про надання об`єктивної характеристики реального фінансового стану підприємства;
- підпункту 3.4 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій, а саме, не відображення в звіті аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства - ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" від 23 березня 2017 року б/н, доказів оцінювання фінансової ситуації товариства у відповідності до затвердженої методики та розрахунків коефіцієнту покриття та коефіцієнту забезпечення власними засобами;
Порушення, які можуть бути усунуті:
- абзацу першого частини 1 статті 22, частини 12 статті 22, пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону №4212-VI зі змінами та доповненнями в редакції, а саме, арбітражним керуючим не вжито достатніх заходів щодо повернення та отримання від колишнього керівника фінансової та бухгалтерської документації боржника за 2012-2014 роки;
- грубе порушення абзацу 1 частини 1, частини 12 статті 22, пункту 1 частини 2 статті 98 Закону №4212-VI зі змінами та доповненнями, в частині ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також, визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, не застосовано повних та належних заходів по ефективному виявленню активів банкрута, шляхом проведення в повному об`ємі пошуку та поверненню майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
- абзацу 1 частини 1 статті 22, частини 12 статті 22, пункту 1 частини 2, частини 2 статті 98 Закону №4212-VI зі змінами та доповненнями, а саме, арбітражним керуючим, під час виконання повноваження керівника та розпорядника майна ТОВ "ТД "Золотий Урожай" не отримано від Національного Банку України інформації про видачу ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" ліцензії та/або інших дозволів на проведення валютних операцій.
З урахуванням заперечень арбітражного керуючого ОСОБА_1, комісією з перевірки зроблено висновки щодо відсутності у позивача можливості виконання наказу господарського суду, оскільки боржник та колишній керівник ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" знаходяться на непідконтрольній Україні території. Решту порушень комісія вважала не усунутими.
Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області 23 листопада 2018 року до Міністерства юстиції України направлено пропозицію № 13-04/9987 про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
28 листопада 2018 року Департаментом судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) направлено подання №1200 про накладання на позивача дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) поданням від № 901 від 12 грудня 2018 року звернулась до Міністерства юстиції України про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Наказом Міністерства юстиції України № 4822/7 від 29 грудня 2018 року на арбітражного керуючого накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Вважаючи указаний наказ протиправним позивач звернувся з цим позовом до суду.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих на момент виникнення спірних відносин регулювалися чинним на той час Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ).
У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
У частині третій статті 98 Закону № 2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
За змістом частини першої статті 106 Закону № 2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
Згідно частини другої статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина друга статті 107 Закону № 2343-XII).
Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-XII).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-XII).
Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина п`ята статті 107 Закону № 2343-XII).
Відповідно до частини першої статті 108 вказаного Закону дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 цього ж Закону).
Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII).
Нормами частини першої статті 109 означеного Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:
1) попередження;
2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина друга статті 109 Закону № 2343-XII)
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону № 2343-XII).
Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4 статті 109 Закону № 2343-XII).
Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року № 1113/23645 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1284/5).
Відповідно до пункту 7.1 Порядку № 1284/5, підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є:
- встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;
- вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;
- невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;
- відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;
- грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);
- встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади;
- винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень;
- встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
Пунктом 7.5. Порядку № 1284/5 визначено, що рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Пунктом 7.6. Порядку № 1284/5 передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
З аналізу наведених норм вбачається, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається винне невиконання або неналежне виконання ним своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється на підставі рішення Міністерства юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність викладених в акті перевірки відповідача тверджень щодо неналежного виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, оскільки надавши оцінку діяльності арбітражного керуючого та урахувавши обставини, установлені рішеннями судів у господарських справах, що набрали законної сили, позивачем було належно виконані покладені на нього обов`язки під час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай".
Суди надали належну правову оцінку висновків акту перевірки та доказам на підтвердження правомірності досліджуваних під час перевірки дій арбітражного керуючого.
Що стосується процедурних питань прийняття оспорюваного за цим позовом рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким визначено Міністерство юстиції України.
За такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.
Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.
Тоді як в силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII самі дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії.
При цьому, з огляду на положення частини четвертої статті 107 Закону № 2343-XII таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У цій справі судами попередніх інстанції установлено, що Міністерством юстиції України дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на ОСОБА_1 накладало, відповідний наказ міністерством видавався.
Верховний Суд зауважує, що попередження є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII.
За цих обставин накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у формі прийняття наказу саме Міністерством юстиції України (на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії) не суперечить вимогам Закону № 2343-XII.
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 16 липня 2019 року по справі №808/4426/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18, від 23 липня 2020 року в справі № 806/928/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 826/13149/18, від 29 грудня 2020 року у справі № 804/8668/15.
Натомість, ураховуючи, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було допущено грубе порушення законодавства під час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", що могло призвести до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність прийнятого спірного наказу.
Щодо посилання Міністерства юстиції України на постанову Верховного Суду у справі № 814/483/16, у якій, на його думку, по-іншому застосовано нормативні положення, що регулюють спірні правовідносини, та зроблено протилежні висновки, Суд зазначає, що таке, зазвичай, зумовлено різними фактичними обставинами справи або ж зміною правових позицій, їх розвитком.
Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи касатора про те, що неоскарження позивачем рішення Дисциплінарної комісії, на підставі якого Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуваний наказ, є підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки:
- по-перше, такої вимоги позивач не заявляв, а визначення змісту й обсягу позовних вимог, в силу статті 9 КАС України, є диспозитивним правом позивача;
- по-друге, суди попередніх інстанцій дослідили обставини за яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження і надали їм правову оцінку, й дійшли висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16 відсутні правові висновки про те, що наказ Міністерства юстиції України не може бути оскаржений окремо від рішення Дисциплінарної комісії.
Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин та обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2018 року № 4822/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження".
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Доводи скаржника не спростовують висновків судів, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд діє виключно у межах статті 341 КАС України і переглянувши оскаржувані рішення суду у межах заявлених Міністерством юстиції України вимог касаційної скарги вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними та обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, в зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Міністерства юстиції України необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.