ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1196/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
позивача - Грищенко М. А. (Офіс Генерального прокурора),
відповідача - не зʼявився,
третьої особи - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (судді: Склярук О. І. - головуючий, Гетьман Р. А., Дучал Н. М.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 (суддя Аюпова Р. М.)
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Дар`я"
про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - Регіональне відділення, Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Харківській області від 19.06.2018 № 1237 "Про зняття з контролю РВ договору купівлі-продажу об`єкта приватизації".
1.2. Позов було обґрунтовано тим, що станом на момент розгляду питання про зняття з контролю договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства № 1324 від 18.09.2015 з боку Приватного підприємства "Дар`я" (далі - ПП "Дар`я") були порушені умови його п.п. 5.4., 5.6., 5.7., 5.8.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1196/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, повністю відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що, звертаючись з позовом у цій справі, Прокурор виходив з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких, на його переконання, виправдовує застосування механізму повернення державного майна із власності третьої особи.
2.3. Разом з тим, господарські суди дійшли висновку, що доводи Прокурора про невиконання Приватним підприємством "Дар`я" п. п. 5.4., 5.6., 5.7., 5.8. укладеного з Відповідачем договору купівлі-продажу № 1324 від 18.09.2015 не знайшли свого підтвердження. Матеріалами справи навпаки доведено обґрунтованість висновків комісії Регіонального відділення з питань зняття з контролю договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, відповідно до яких було прийняте спірне рішення щодо зняття з контролю Регіонального відділення договору купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебував на балансі та орендувався Приватним підприємством "Дар`я".
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов Прокурора у повному обсязі.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна", викладених в постанові від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17.
3.3. Скаржник також зазначає, що підставою для касаційного оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 1, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 2, 27 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", Закону України "Про Державну програму приватизації", Закону України "Про господарські товариства", Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу обʼєктів, обтяжених зобовʼязаннями їх власників перед державою, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 606 у аналогічних правовідносинах.
3.4. Крім того, на думку заявника, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (довідку головного спеціаліста відділу продажу об`єктів приватизації та управління державним майном Регіонального відділення Жуковської Ю. А. від 19.09.2016, акт поточної перевірки виконання умов договору № 34 від 28.12.2016, акт поточної перевірки виконання умов договору від 26.12.2017 № 27, лист ГУ Держспоживслужби в Харківській області від 08.11.2017 № 4.1/10420, лист Держекоінспекції у Харківській області від 10.11.2017 № 4700/01-25/02-18) та встановили істотні обставини справи на підставі неналежних доказів (висновку експертного комісійного пожежно-технічного дослідження № 112/2017, складеного 05.12.2017).
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Дар`я" зазначає про необґрунтованість позовних вимог Прокурора та вказаної скарги, у звʼязку з чим вважає, що вона не підлягає задоволенню.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області) № 1583 від 07.08.2015 "Про затвердження умов продажу на аукціоні об`єкта державної власності групи А" було затверджено умови продажу на аукціоні об`єкта державної власності групи А - єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується Приватним підприємством "Дар`я" за адресою Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16.
4.2. Відповідно до Умов продажу на аукціоні об`єкта державної власності групи А - єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, які є Додатком до наказу РВ ФДМУ по Харківській області № 1583 від 07.08.2015:
1. Початкова ціна становить 2 004 744,00 грн з урахуванням в т.ч. ПДВ - 334 124,00 грн. Грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта з урахуванням ПДВ 200 474,40 грн.
2. Подальше використання об`єкта визначає покупець.
3. Здійснювати експлуатації об`єкта приватизації відповідно до санітарних, пожежних та екологічних норм згідно з чинним законодавством України.
4. Надавати РВ ФДМУ по Харківській області необхідні матеріали, відомості, документи на виконання умов договору купівлі-продажу та не перешкоджати у здійсненні контролю за виконанням договору купівлі-продажу.
5. Подальше відчуження об`єкта приватизації та/або передача його в заставу до повного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу здійснюється виключно за згодою Регіонального відділення по Харківській області, яка надається відповідно до порядку встановленого Фондом державного майна, законодавством України зі збереженням для нового власника зобов`язань покупця за договором купівлі-продажу, які не виконані на момент відчуження.
5.1. Покласти усі зобов`язання за укладеним договором купівлі-продажу та відповідальність на нового власника.
5.2. В разі передачі об`єкта в оренду покласти умови пунктів 3.4. на орендаря.
6. Питання землекористування вирішується новим власником самостійно після укладання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в установленому законодавством порядку.
4.3. 11.09.2015 між РВ ФДМУ по Харківській області (продавець) та ПП "Дарʼя" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1324, який 18.09.2015 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 2435, відповідно до умов якого продавець зобовʼязується передати у власність покупця об`єкт державної власності групи А - єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується Приватним підприємством "Дар`я", який приватизовано шляхом продажу на аукціоні, а покупець зобовʼязується сплатити ціну його продажу, виконати визначені у цьому договорі умови та прийняти обʼєкт приватизації, а саме:
- Склад матеріалів літ. "Н-1", 320,8 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Вільна, 16;
- Тарний склад літ. "Л-12, 228,8 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Вільна, 16;
- Фруктосховище літ. "Е-1", 235,2 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Вільна, 16;
- Крамниця літ. "М-1", 81,3 кв.м та котельня літ. "П-1", 15,9 кв.м за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16;
- Автогараж літ. "З-1", 67,2 кв.м за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16;
- Автогараж, літ. "И-1", 57,0 кв.м за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16;
- Контора літ. "А-1", 256,7 кв.м та вбиральня літ. "Т" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16;
- Продовольча база літ. "Б-1", 825,9 кв.м та сарай літ. "Г" і навіси літ. "Д", "О" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16;
- Побутове приміщення літ. "В-1", 88,5 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Вільна, 16;
- Склад літ. "Ж-1", 75,7 кв.м за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул.Вільна, 16;
- Склад літ. "К-1", 69,5 кв.м за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул.Вільна, 16;
- Магазин "Бережок" літ. "А-1", 175,4 кв.м та вбиральня літ. "Б" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Першотравнева, 32/36-1;
- Магазин літ. "А-1", 196,1 кв.м та пункт прийому літ. "Б", магазин літ. "В-1" 40,4 кв.м, майстерня літ. "Д-1", 20,9 кв.м, сарай літ. "Е", ворота № 1 за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Шевченка, 112;
- Магазин № 45, літ. "А-1", 227,4 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Шевченка, 104а;
- Магазин № 20, літ. "А-1", 417,2 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Шевченка, 104б;
- Магазин № 27, літ. "А-1", 165,8 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Шевченка, 96а;
- Магазин № 37, літ. "А-1", 160,1 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Шевченка, 96б;
- Магазин № 33, літ. "А-1", 113,4 кв.м за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Шевченка, 96в;
- Магазин № 40, літ. "А-1", 125 кв.м та сарай літ. "Б", вбиральня літ. "В" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Деповська, 62;
- Магазин №79 літ. "А-1", 200,6 кв.м та вбиральня літ. "Б" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Караванська, 70а;
- Магазин № 100 літ. "А-1", 227,5 та сарай літ. "Б" за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Радгоспна, 1;
- Торгівельно-виробничий комплекс у складі: магазин № 29 літ. "А- 1", 121,3 кв.м, магазин № 31 літ. "Б-1", 115,4 кв.м, магазин літ. "В-1", 261,2 кв.м; м`ясо-кондитерський цех літ. "Г-1", 170 кв.м, склад літ. "Д-1", 177,2 кв.м, вбиральня літ. "З", навіс літ. "Л", ворота № 1, за адресою: Харківська область, м. Люботин, площа Комсомольська, 2/64;
- Торгівельно-виробничий комплекс у складі: майстерня літ. "Е-1", 23,3 кв.м, павільйон літ. "Ж-1", 81,5 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Люботин, площа Комсомольська, 2/64;
- Їдальня літ. "А-2", 975,7 кв.м та кіоск літ. "Б-1", сарай літ. "В" за адресою: Харківська область, м. Люботин, площа Комсомольська, 1в;
- Магазин літ. "А-1", 110,9 кв.м за адресою: Харківська область, Богодухівський район, сщ Максимівка, вул. Привокзальна, 1а;
- Магазин літ. "А-1", 96,9 кв.м за адресою: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 44а;
- Магазин літ. "А-1", 118,8 кв.м за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 121а;
- Магазин № 42, літ. "А-1", 122,6 кв.м за адресою: Харківська область, Коломацький район, с. Шелестове, вул. Привокзальна, б/н;
- Магазин літ. "А-1", 171,5 кв.м за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Шлях, вул. Заводська, 12;
- Магазин літ. "А-1", 132,1 кв.м за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Огульці, вул. Партолих, 1;
- Магазин № 3, літ. "А-1", 104,4 кв.м за адресою: Харківська область, Валківський район, сщ Привокзальне, вул. Привокзальна, 3.
За умовами п. 5.4. договору покупець зобовʼязаний здійснювати експлуатацію об`єкта приватизації відповідно до санітарних, пожежних та екологічних норм згідно з чинним законодавством України
Згідно з п. 5.5 договору покупець зобовʼязаний надавати РВ ФДМУ по Харківській області необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов договору купівлі-продажу та не перешкоджати у здійсненні контролю за виконанням умов договору.
Подальше відчуження об`єкта приватизації та/або передача його заставу до повного виконання зобов`язань за цим договором здійснюється виключно за згодою Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області, яка надається відповідно до порядку, встановленого Фондом державного майна України та після повної оплати за об`єкт приватизації (п. 5.6. договору).
Відповідно до п. 5.7. договору у разі подальшого відчуження об`єкта приватизації умови приватизації та відповідальність за їх невиконання, права та обов`язки покупця, визначені цим договором, які не виконані на момент відчуження, покладаються на нового власника. У разі передачі об`єкта в оренду, покласти умови пунктів 5.4. та 5.5. - на орендаря.
Питання землекористування вирішується новим власником самостійно після укладання Договору купівлі-продажу Об`єкта приватизації в установленому законом порядку (п. 5.8. договору).
Пунктом 7.4. договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов договору, продавець може порушити питання анулювання результатів аукціону та про розірвання договору, повернення майна у державну власність і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання договору за рішенням суду.
Відповідно до п. 13.5. договору відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження об`єктів приватизації, що здійснюється до моменту зняття договору з контролю державним органом приватизації, є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними.
4.4. 18.06.2018 РВ ФДМУ по Харківській області провело засідання комісії (протокол №37) на якому прийнято рішення про зняття договору від 18.09.2015 з контролю.
4.5. На підставі даного рішення начальником РВ ФДМУ по Харківській області Кравченко О. О. видано наказ від 19.06.2018 № 1237, яким знято з контролю вищевказаний договір купівлі-продажу.
4.6. Прокурор вважає, що, станом на момент розгляду питання про зняття з контролю договору від 18.09.2015 з боку ПП "Дар`я" були порушені умови його п.п. 5.4., 5.6., 5.7., 5.8., а тому прийнятий Відповідачем наказ, на думку Позивача, підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до господарського суду з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури у частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Як уже зазначалося, в якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна", викладених в постанові від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17.
5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.9. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
5.10. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.11. Так, у справі № 910/5717/17, на яку посилається заявник, розглядались позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Буші Андрія Володимировича про розірвання договору купівлі-продажу. При цьому вказані вимоги були мотивовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та відповідачем у зазначеній справі укладено договір № 5-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - обʼєкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні. Водночас за результатами перевірки виконання умов вказаного договору встановлено, що обʼєкт продажу не добудований, прилегла територія утримується в неналежному стані, відсутня охорона, не виконуються умови п. 5.1.5. договору щодо забезпечення виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища.
Водночас, переглядаючи справу № 910/5717/17 в касаційному порядку, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач у зазначеній справі допустив істотне порушення умов договору купівлі-продажу державного майна - обʼєкта незавершеного будівництва, оскільки не завершив будівництво обʼєкта нерухомості у визначені договором строки, не підготував та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову обʼєкта, зокрема не добудував та не ввів обʼєкт в експлуатацію, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію обʼєкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва обʼєкта у встановлені терміни. При цьому Верховний Суд зазначив, що, враховуючи невиконання відповідачем у вказаній справі умов договору, регіональне відділення не отримало очікуваного при його укладенні результату - добудови та введення в експлуатацію у визначений договором строк обʼєкта незавершеного будівництва, що є істотним порушенням умов вказаного договору.
5.12. Отже, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.03.2018 у справі №910/5717/17, стосуються застосування норм права у правовідносинах, повʼязаних з невиконанням умов договору купівлі-продажу державного майна щодо добудови придбаного обʼєкта та введення його в експлуатацію з дотриманням при цьому вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, тобто які не є подібними до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.
5.13. Крім того, в касаційній скарзі заявник помилково посилається на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України, які відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не належать до висновків Верховного Суду про застосування норм права, що підлягають обовʼязковому врахуванні господарськими судами під час вирішення спору.
5.14. З огляду на викладене, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/1196/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.15. Щодо доводів заступника керівника Харківської обласної прокуратури про відсутність висновку Верховного Суду, зокрема щодо застосування норм статей 1, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 2, 27 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" у аналогічних правовідносинах, як підстави для подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
5.16. Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися у касаційному порядку судові рішення у справі № 922/1633/18 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до: 1) Приватного підприємства "Дарʼя", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Владарк", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДК", 4) Фізичної особи Проненка Юрія Володимировича, 5) Фізичної особи Проненка Сергія Володимировича, 6) Фізичної особи Данилюка Василя Васильовича, 7) Фізичної особи Гайдамаки Наталії Василівни, 8) Фізичної особи Біляєва Олександра Івановича, 9) Фізичної особи Солошенко Світлани Юріївни, 10) Фізичної особи Войтенко Вікторії Анатоліївни, 11) Фізичної особи Войтенка Олександра Вікторовича про: 1) визнання недійсними рішень засновників ПП "Дарʼя" від 29.07.2016, від 19.04.2016, від 11.04.2016, від 05.04.2016, від 29.07.2016, від; 01.03.2016; 2) визнання недійсними протоколу установчих зборів учасників ТОВ "Владарк" № 1 від 18.04.2016 та протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Владарк" № 3 від 28.07.2016, № 4 від 20.03.2017; 3) визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ВДК" № 1 від 05.04.2017; 4) скасування рішень приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Н.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 5) розірвання договору купівлі-продажу обʼєкта державної власності від 18.09.2015 № 1324, укладеного між регіональним відділенням та ПП "Дарʼя"; 6) зобовʼязання ПП "Дарʼя" повернути у державну власність в особі позивача у вказаній справі єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, який складається з обʼєктів нерухомості, зазначених у додатку до договору.
Зазначений позов було обґрунтовано тим, що ПП "Дарʼя" всупереч вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу обʼєкта державної власності, здійснило відчуження обʼєкту продажу без отримання відповідної згоди Регіонального відділення, не вжило заходів в частині переходу прав та обовʼязків за договором у разі зміни власника, не здійснило відповідні дії щодо переоформлення земельної ділянки, не забезпечило виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, тобто не виконало свої зобовʼязання належним чином, у звʼязку з чим Регіональним відділенням не отримано очікуваного при укладенні договору результату, що є істотним порушення приватним підприємством його умов.
5.17. Водночас, перевіряючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у справі №922/1633/18, Верховний Суд зазначив, що відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обовʼязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На момент укладення договору від 18.09.2015 № 1324 правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна, зокрема правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, були врегульовані Законом України "Про приватизацію державного майна" та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований обʼєкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. При приватизації обʼєкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу (частина перша статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Частиною другою статті 27 зазначеного Закону було передбачено, що до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобовʼязання або зобовʼязання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобовʼязаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Невиконання або неналежне виконання умов продажу обʼєкта і зобовʼязань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого обʼєкта було визначено однією з виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу обʼєкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством. У договорі купівлі-продажу чітко визначаються критичні значення неналежного виконання виключних умов (строк, відсоток виконання).
Аналогічні положення були закріплені у статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", згідно з частиною третьою якої до договору включаються зобовʼязання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобовʼязання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають обʼєкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобовʼязань. Подальше відчуження такого обʼєкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобовʼязань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження обʼєкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними.
При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Водночас у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Додатково Верховний Суд зазначив, що на час звернення прокурора з позовом у справі №922/1633/18 та вирішення спору судами правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна врегульовані Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Відповідно до частин девʼятої, десятої статті 26 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.
Згідно з частиною третьою зазначеної статті Закону виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 1) несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов; 2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк; 3) подання органу приватизації неправдивих відомостей; 4) сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 5) невиконання зобов`язання покупця щодо недопущення скорочення чисельності працівників з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу; 6) продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта особам, визначеним частиною другою статті 8 цього Закону, протягом виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу.
Таким чином, за висновками Верховного Суду у справі № 922/1633/18 (предметом позову в якій було, у тому числі, розірвання договору, знятого з контролю оспорюваним у цій справі наказом) з огляду на викладені положення законодавства підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором. Зокрема, однією з умов для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. Отже, для правильного вирішення спору щодо розірвання договору з наведених підстав судам необхідно перш за все встановити умови продажу об`єкта приватизації, обсяг зобов`язань покупця за таким договором і строк їх виконання.
5.18. Крім того, колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися у касаційному порядку судові рішення у справі № 908/1260/20 за позовом Приватного підприємства "Фірма "ДІНАС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях про: 1) визнання виконаними у повному обсязі зобов?язань Приватного підприємства "Фірма "ДІНАС", визначених договором № 1269 купівлі-продажу об?єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування"; 2) зобов?язання відповідача у зазначеній справі зняти договір № 1269 купівлі-продажу об?єкта державної власності з контролю у зв?язку з повним виконанням його умов.
Зазначені позовні вимоги було обґрунтовано тим, що зобовʼязання позивача у вказаній справі як покупця за договором купівлі-продажу об?єкта державної власності № 1269 є виконаними, факт їх виконання підтверджується документально та фактично був визнаний регіональним відділенням в акті підсумкової перевірки № 1/1269 від 23.07.2019. Проте відповідач у зазначеній справі всупереч встановлених у цьому акті обставин не визнає факт виконання Приватним підприємством "Фірма "ДІНАС" усіх зобовʼязань за договором, прийняв безпідставне та необґрунтоване рішення про визнання акта підсумкової перевірки актом поточної перевірки та не знімає зазначений договір з контролю.
5.19. Водночас, перевіряючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у справі № 908/1260/20, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.
Згідно з частиною пʼятою, сьомою, восьмою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобовʼязаннями, можливо виключно за згодою органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. У разі подальшого відчуження приватизованого обʼєкта до нового власника переходять невиконані зобовʼязання, що були передбачені договором купівлі-продажу обʼєкта приватизації. Новий власник, а також кредитор фінансування купівлі обʼєкта приватизації повинен відповідати вимогам до покупців обʼєктів приватизації, встановленим статтею 8 цього Закону. Передача приватизованого обʼєкта в заставу або внесення такого обʼєкта до статутного капіталу господарського товариства в період дії умов договору купівлі-продажу здійснюється за згодою органу приватизації, який є стороною цього договору, в установленому Фондом державного майна України порядку.
Верховний Суду у вказаній справі дійшов висновку, що договір купівлі-продажу об`єкту приватизації може бути знятий з контролю органів приватизації за рішенням органу приватизації лише за наявності умов, передбачених у відповідному нормативно-правовому акті, який регламентує здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації відповідними органами.
При цьому повне виконання умов договору є однією з умов для зняття договору купівлі-продажу з контролю органу приватизації. Лише затвердження акту підсумкової перевірки відповідним органом приватизації є підтвердженням факту повного виконання умов договору. Саме лише складення та підписання акту підсумкової перевірки без його затвердження відповідним органом приватизації не є доказом визнання останнім факту повного виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.
5.20. З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справ, правовідносини у яких за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" на які посилається скаржник у аналогічних правовідносинах.
5.21. При цьому, вирішуючи спір у справі № 922/1196/20, господарські суди попередніх інстанцій застосували норми Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" відповідно до вказаних правових позицій.
5.22. Так, місцевим та апеляційним господарськими судами у цій справі встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області №1583 від 07.08.2015 було затверджено умови продажу на аукціоні об`єкта державної власності групи А - єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується Приватним підприємством "Дар`я" за адресою Харківська область, м.Люботин, вул. Вільна, 16. При цьому зазначеними Умовами було передбачено, що подальше використання об`єкта визначає покупець (п.2 Умов).
Водночас, комісія Регіонального відділення з питань зняття з контролю договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації розглянула стан виконання покупцем умов договору купівлі-продажу від 18.09.2015 № 1324 та дійшла висновку щодо їх виконання.
За результатами розгляду комісією Регіонального відділення з питань зняття з контролю договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації було прийняте рішення (протокол № 37, затверджений 18.06.2018) щодо зняття з контролю договору купівлі-продажу від 18.09.2015 № 1324 об`єкта державної власності групи А - єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебував на балансі та орендувався Приватним підприємством "Дар`я" за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16.
Наказом Регіонального відділення від 19.06.2018 № 1237 зазначений вище договір був знятий з контролю Регіонального відділення.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів, з огляду на встановлені у цій справі та у справі №922/1633/18 фактичні обставини (предметом позову в якій було, зокрема, розірвання договору купівлі-продажу від 18.09.2015 № 1324 з аналогічних підстав), а також враховуючи положення Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 за № 631 (який був чинний на момент видання спірного наказу), дійшли висновку про обґрунтованість вказаного рішення комісії Регіонального відділення щодо зняття з контролю договору купівлі-продажу від 18.09.2015, та безпідставність доводів Прокурора щодо невиконання Приватним підприємством "Дар`я" умов п. п. 5.4., 5.6., 5.7., 5.8. зазначеного договору купівлі-продажу.
5.23. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
5.24. З вищевикладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку, що, у свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури у відповідній частині.
5.25. Щодо доводів заявника про наявність передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги з огляду на те, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (довідку головного спеціаліста відділу продажу об`єктів приватизації та управління державним майном Регіонального відділення Жуковської Ю. А. від 19.09.2016, акт поточної перевірки виконання умов договору № 34 від 28.12.2016, акт поточної перевірки виконання умов договору від 26.12.2017 № 27, лист ГУ Держспоживслужби в Харківській області від 08.11.2017 № 4.1/10420, лист Держекоінспекції у Харківській області від 10.11.2017 № 4700/01-25/02-18) та встановили істотні обставини справи на підставі неналежних доказів (висновку експертного комісійного пожежно-технічного дослідження № 112/2017, складеного 05.12.2017) колегія суддів зазначає наступне.
5.26. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.27. При цьому, як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.28. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.29. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.30. За таких обставин Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.
5.31. Щодо доводів заявника про встановлення господарськими судами обставин справи на підставі неналежних доказів колегія суддів зазначає наступне.
5.32. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають звʼязок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно повʼязана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
5.33. Таким чином, скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів та не враховує вимоги частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справа № 920/505/20.
5.34. Дослідження питання допустимості, належності, достовірності та вірогідності доказів відноситься до компетенції господарських судів першої та апеляційної інстанцій. В свою чергу, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України до компетенції суду касаційної інстанції належить дослідження питання щодо недопустимості доказів, за умови, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на їх підставі.
Натомість в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.35. Отже, доводи заявника про встановлення місцевим і апеляційним судом істотних обставин справи на підставі неналежного доказу, яким він вважає висновок експертного комісійного пожежно-технічного дослідження №112/2017, складений 05.12.2017, не можуть бути прийняті до уваги в процесі розгляду касаційної скарги.
5.36. З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.
5.37. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.38 Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.
5.39. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
5.40. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.41. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення.