ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №420/11224/20
адміністративне провадження №К/9901/12152/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.)
I. СУТЬ СПОРУ
1. У жовтні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, приватний виконавець) звернувся до суду із позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Комісія), Міністерства юстиції України (далі - Мінюст, Міністерство), в якому просив, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати протокол - рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07 жовтня 2020 року №41 в частині притягнення ОСОБА_1 як приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2020 року №3739/5 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 3 місяці.
1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки виявлені перевіркою порушення усунуті ним самостійно, жодних негативних наслідків для сторін виконавчого провадження не настало. На думку позивача, при притягненні його до дисциплінарної відповідальності були порушені частина четверта статті 34, частина п`ята статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункт 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження №60745929, яке відкрите на підставі виконавчого листа №509/1905/18, виданого 29 жовтня 2019 року Овідіопольського районного суду Одеської області, де боржником є ОСОБА_2 .
3. За вказаним виконавчим листом з ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 вересня 2007 року, який зареєстрований за №3187.
4. Постановою від 28 листопада 2019 року приватним виконавцем, зокрема, визначено розмір основної винагороди в сумі 147 479, 47 грн.
5. В рамках виконавчого провадження позивачем прийнято постанову від 16 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Цією постановою визначено стягувати із заробітної плати боржника 20% до виплати загальної суми основної винагороди приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 157 479, 47 грн. Копію постанови направлено за місцем роботи боржника.
6. 17 липня 2020 року ОСОБА_2 подано до Мін`юсту скаргу на дії ОСОБА_1 як приватного виконавця, які вчинені в рамках виконавчого провадження №60745929.
7. Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі- Управління) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця за скаргою боржника.
8. За результатами проведеної перевірки в діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 Управлінням виявлені порушення та складено довідку від 21 серпня 2020 року.
8.1. Перевіркою встановлено, що дії приватного виконавця стосовно стягнення витрат виконавчого провадження, шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника вчинені з порушенням вимог частин першої, одинадцятої статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі -Закон N 1403-VIII) та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1302/29432; далі - Інструкція).
16 квітня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено на виконання до ПІ "МАКДОНАЛЬДЗ ЮКРЕЙН ЛТД". Постановою визначено стягувати із заробітної плати боржника 20% до виплати 157 479,47 грн. (основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій). При цьому, постановою від 28 листопада 2019 року приватним виконавцем визначений розмір основної винагороди в сумі 147 479,47 грн. Однак, перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що на момент винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 квітня 2020 року приватним виконавцем не виносилась постанова про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 10 000 грн.
8.2. Також перевіркою виявлено що виконавче провадження №62744206 здійснювалось ОСОБА_1 в умовах конфлікту інтересів, із порушенням частини четвертої статті 4 Закону N 1403-VIII та пункт 1 частини четвертої статті 5 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження".
З відомостей АСВП встановлено, що 05 серпня 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №62744206 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 28 листопада 2019 року №60745929. Стягувачем за цим виконавчим документом є ОСОБА_1 .
9. На підставі вказаної довідки Міністерство прийняло подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків (пункт 4 частини другої статті 38 Закону N 1403-VIII) та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності як приватного виконавця строком на 3 місяці.
10. 07 жовтня 2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Мінюсту про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та вирішено задовольнити його, про що складений відповідний протокол №41 (далі - Протокол №41).
11. До Протоколу №41 членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 складено окрему думку про наявність підстав для відхилення подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
12. 27 жовтня 2020 року Міністерством прийнято наказ №3739/5 від 27 жовтня 2020 року (далі - Наказ №3739/5), яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності як приватного виконавця строком на 3 місяці.
13. Не погоджуючись із Протоколом №41 та Наказом №3739/5, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
14.1. Визнано протиправним та скасовано протокол-рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07 жовтня 2020 року №41, в частині притягнення ОСОБА_1 як приватного виконавця (посвідчення №0046) до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці.
14.2. Скасовано наказ Міністерства юстиції України №3739/5 від 27 жовтня 2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 3 місяці.
15. Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку, що допущені позивачем порушення при вчиненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №60745929, не можуть бути підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
16. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
17. Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, зазначив, що виявлені перевіркою порушення в своїй сукупності надавали відповідачу підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відвічальності, а застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці було реалізовано відповідачем в межах наданих йому повноважень і є співмірним з допущеними позивачем порушеннями.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
18. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
20. На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції застосував положення статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18 та від 24 червня 2020 року у справі №815/1830/18. Також в оскаржуваному рішенні застосовано положення пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" без врахування висновків Верховного Суду висловлених у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19 та у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19.
21. У касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки при розгляді скарги на виконавче провадження №60715929 дисциплінарна комісія приватних виконавців вийшла за межі її розгляду, перевіряючи примусове виконання за виконавчим провадженням №62744206, яке не було предметом розгляду скарги.
22. Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
23. У відзиві вказано, що перевірка відповідачем рішень та вчинених приватним виконавцем дій щодо виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №60745929 нерозривно пов`язана з вчиненням дій у виконавчому провадженні №62744206 і не свідчить про порушення відповідачем положень статті 34 Закону №1403-VIII та пунктів 19, 26 Розділу ІІІ Порядку №3284/5.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
26. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
27. Відповідно до статті 1 Закону N 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
28. Частиною четвертою статті 4 Закону N 1403-VIII визначено, що, зокрема, приватний виконавець зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.
Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.
29. Відповідно до частин першої, другої, десятої, одинадцятої статті 31 Закону N 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.
З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.
Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
30. Статтею 34 Закону N 1403-VIII передбачено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Позапланові перевірки проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
31. Статтею 36 Закону N 1403-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
32. Згідно зі статтею 38 Закону N 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
2) порушення правил професійної етики приватного виконавця;
3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;
5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.
33. Відповідно до статті 40 Закону N 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
34. Відповідно до статті 41 Закону N 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
35. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", зокрема, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.
36. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень.
37. Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено порядок стягнення витрат на виконавче провадження.
38. Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності, зокрема, приватних виконавців, визначає Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за №1195/32647; далі - Порядок №3284/5).
39. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №3284/5 перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.
40. Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Порядку №3284/5 позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.
Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Якщо обставини, викладені у зверненні учасника виконавчого провадження (скарзі, яка надійшла від Дисциплінарної комісії приватних виконавців), можна перевірити лише за місцем здійснення приватним виконавцем своєї діяльності, проводиться позапланова виїзна перевірка діяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.