ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005571
адміністративне провадження № К/9901/14844/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представників Позивача: Бабія Т.М., Хробак Г.В.,
представника Відповідача: Іванського В.І.,
розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (суддя Костецький Н.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (головуюча суддя Шевчук С.М., судді: Нос С.П., Кухтей Р.В.)
у справі за позовом Державного підприємства "Львіввугілля"
до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Львіввугілля" (надалі також - Позивач, ДП "Львіввугілля", скаржник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №000453802.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), який не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Відтак, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України, а тому стверджував про відсутність у Відповідача правових підстав для визначення суми грошового зобов`язання у спірному акті індивідуальної дії поза межами встановленого у статті 102 ПК України 1095-денного строку.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що сума грошового зобов`язання в оскарженому податковому повідомленні-рішенні у цій справі визначена контролюючим органом за наслідком оскарження у судовому порядку попередньо винесеного податкового повідомлення-рішення та часткового скасування збільшених грошових зобов`язань Позивача за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань). Тому, попередній індивідуальний акт в силу положень підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України вважається відкликаним, а Відповідачем правомірно сформовано оскаржене податкове повідомлення-рішення на зменшену суму, яким фактично доведено до платника новий термін сплати первинно визначеного зобов`язання.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Позивач наполягає на тому, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене неуповноваженою особою - Офісом великих платників податків ДФС, який не був стороною у справі №2а-8123/12/1370, за наслідком рішення у якій винесене оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №000453802.
Стверджує, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом з порушенням норм матеріального права, обґрунтовуючи тим, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України.
Також скаржник зазначає про те, що хоча спірний платіж не є податковим платежем, декларування та сплата цього платежу здійснюється у порядку, передбаченому для справляння податку на прибуток, що, на думку скаржника, дає підстави вважати неправомірним винесення спірного рішення поза межами строку, встановленого у пункті 102.1 статті 102 ПК України.
2.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо порушення контролюючим органом строку винесення податкового повідомлення-рішення, встановленого у пункті 102.1 статті 102 ПК України, оскільки оскаржене рішення винесене за наслідком зменшення по результату оскарження у судовому порядку попереднього податкового повідомлення-рішення визначеної суми зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) та фактично доводить до платника новий термін сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.
Посилання Позивача щодо неналежної сторони вважає необґрунтованими зазначаючи про те, що Офіс великих платників податків ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДФС, який, у свою чергу, є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, а підтверджуючі документи щодо правонаступництва були надані суду першої інстанції.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
30 березня 2012 року Державною податковою службою у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Львіввугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року.
За результатами проведеної планової виїзної перевірки Державною податковою службою у Львівській області складено акт від 30 березня 2012 року №57/22-1006/32323256.
На підставі складеного акту перевірки 26 квітня 2012 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №000390802/212, яким збільшеного суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на 9517223,75 грн, з яких: 7613779,00 грн - за основним платежем; 1903444,75 грн - за штрафними санкціями.
Державне підприємство "Львіввугілля" оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №000390802/212.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі №2а-8123/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, позов Державного підприємства "Львіввугілля" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26 квітня 2012 року №000390802/212.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2а-8123/12/1370 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0000390802/212 в частині основного платежу у сумі 7613779,00 грн, в цій частині у задоволенні позову Державного підприємства "Львіввугілля" відмовлено. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 30 березня 2012 року №57/22-1006/32323256, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2а-8123/12/1370, за встановлені порушення статті 58 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік", пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2010 року №610 "Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" винесено спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №000453802, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на 7613779,00 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Правові засади управління об`єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V (далі Закон №185-V).
Відповідно до частини першої статті 111 Закону №185-V (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" (1341-15), а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку (138-2011-п), визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб`єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.
Статтею 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено, що доходи Державного бюджету України на 2010 рік, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України та доходи спеціального фонду Державного бюджету України, визначені згідно з додатком N 1 до цього Закону, згідно з яким до доходів Державного бюджету України на 2010 рік належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, а також заборгованість за минулі періоди із сплати частини чистого прибутку (доходу) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств (код 21010000).
Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Постановою КМ України від 21 липня 2010 року №610, відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному році становить більш як 50000 тис. гривень (далі - підприємства та об`єднання), до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року №158. Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", зокрема того, що державними підприємствами енергетичної галузі чистий прибуток, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу), зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об`єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5,11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 23 лютого 2011 року №138 затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі Порядок №138).
Згідно з пунктом 1 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Пунктами 2, 3 цього Порядку визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
За змістом вказаних правових норм зазначений платіж, а саме: частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом №185-V, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами, але не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 ПК України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем. При цьому, прокладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює їх правової природи та не звільняє державні підприємства від обов`язку, встановленого статтею 11 Закону №185-V щодо сплати частини чистого прибутку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 1 серпня 2018 року у справі №826/19797/16, а також у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №2а-8123/12/1370, предметом оскарження у межах якої було винесене на підставі акта перевірки від 30 березня 2012 року №57/2-1006/32323256 податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0000390802/212, яким Позивачу було визначено за 2010 рік суму зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку у розмірі 7613779,00 грн основного платежу та 1903444,75 грн фінансових санкцій.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі №2а-8123/12/1370, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову і скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині 7613779,00 грн основного платежу Верховний Суд виходив з того, що застосування до Позивача штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов`язань. Враховуючи це, Верховний Суд вказав на те, що у відповідача не було законних підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій, оскільки платіж (частина прибутку (доходу)), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов`язанням, хоча декларування та сплата цього платежу (код 21010100) здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу, водночас сума частини чистого прибутку (доходу) як зобов`язання, належне до сплати державними унітарними підприємствами до Державного бюджету України, розраховано правомірно.
Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Такі положення кореспондуються і з приписами, закріпленими в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (тут і надалі у редакції на час винесення спірного рішення; надалі також Порядок).
Так, підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Також пунктом 3 розділу V Порядку встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
За наведеного правового регулювання в контексті встановлених обставин у цій справі суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати податкового зобов`язання.
Так, суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення про часткове скасування збільшених грошових зобов`язань, яке набрало законної сили.
Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а у разі якщо за результатами судового оскарження грошове зобов`язання, визначене платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зменшується, то до платника податків направляється окреме, податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.
Прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення, має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №360/4447/18, від 11 грудня 2019 року у справі №813/3211/16.
Натомість, у пункті 102.1 статті 102 ПК України (у редакції на час винесення спірного індивідуального акта) обмежено право контролюючого органу провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, 1095-денним строком, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №000453802 винесене за наслідком оскарження у судовому порядку попереднього податкового повідомлення-рішення та зменшення суми податкового зобов`язання за платежем частина прибутку (доходу), що відраховується державними підприємствами до бюджету, доводи Позивача щодо винесення оскарженого у цій справі податкового повідомлення-рішення поза межами 1095-денного строку є безпідставними.
Необґрунтованими є також доводи скаржника щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення неуповноваженою особою - Офісом великих платників податків ДФС, який не був стороною у справі №2а-8123/12/1370, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що Офіс великих платників податків ДФС служби є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Доводи Позивача, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки обставин щодо підстав винесення оскарженого акту індивідуальної дії, втім положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.