ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 632/641/17
провадження № 51-5183км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220400000103, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тернова Чугуївського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючисьна неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування вказаних судових рішень і закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Свої доводи засуджений мотивує тим, що заборони на здійснення фізичними особами операцій з побутовим металобрухтом немає, тому відповідальність фізичних осіб за збирання побутового металобрухту не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
Крім того, зазначає, що висновки судів про його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблені без урахування положень Закону України від 05 травня 1999 року "Про металобрухт", що призвело до помилкового застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.1 ст.213 КК України, який не підлягав застосуванню до правовідносин, пов`язаних із збиранням побутового металобрухту фізичною особою.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного йому за ч. 1 ст. 213 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2020 року залишено без зміни, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Як установлено судами, 06 вересня 2015 року ОСОБА_1, який в установленому законом порядку не зареєстрований як суб`єкт господарювання, що має право на здійснення операцій з металобрухтом, маючи умисел, спрямований на організацію незаконного пункту прийому металобрухту, систематичне здійснення діяльності з прийому брухту чорних і кольорових металів, діючи з корисливих мотивів, на порушення вимог ст. 4 Закону України від 05 травня 1999 року "Про металобрухт" у нежитловому приміщенні, розташованому в АДРЕСА_2, незаконно організував пункт прийому металобрухту, а саме кольорових і чорних металів. Також підготував у цьому приміщенні місце для складання металобрухту, обладнавши його вагами різного виду, які використовував з дня організації вказаного пункту по 10 березня 2017 року та незаконно здійснював прийом від населення брухту чорних і кольорових металів за готівковий розрахунок - по ціні 3,80 грн за кілограм, який
зберігав у приміщенні за вказаною адресою з метою подальшої реалізації та отримання прибутку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Засуджений ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій просив задовольнити його касаційну скаргу та розглянути справу без його участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо відсутності у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України
Доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, оскільки за відсутності заборони на здійснення фізичними особами операцій з побутовим металобрухтом діяльність фізичних осіб зі збирання побутового металобрухту не утворює складу вказаного кримінального правопорушення, є безпідставними з огляду на таке.
Судами дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.213 КК України (в редакції Закону від 12 лютого 2015 року №191-VIII) як незаконне здійснення фізичною особою прийому від населення брухту кольорових і чорних металів та організація незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту.
Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, характеризується вчиненням однієї з таких дій: здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб`єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
За конструкцією об`єктивної сторони склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у диспозиції кримінально-правової норми дій.
Об`єктом вказаного кримінального правопорушення є порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду господарської діяльності.
Предметом злочину є як побутовий, так і промисловий металобрухт, а також приміщення та споруди для розташування незаконних пунктів його прийому, схову і збуту.
Суб`єктом злочину визнається фізична осудна особа, що досягла 16 років, а також посадові особи суб`єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом.
Під поняттям "прийом" брухту кольорових і чорних металів законодавець передбачає акт оплатного чи безоплатного прийому передачі, що полягає в комплексі робіт з перевірки кількості та якості отриманого брухту, оформлення його відповідними документами та оприбуткування на складському приміщенні чи іншому місці прийому, схову чи збуту.
Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - це сукупність дій з їх створення, а саме: підшукування приміщень, транспортних та фінансових засобів, співучасників, придбання необхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, розробка плану функціонування пункту, конспіративних заходів; об`єднання або узгодження дій співучасників тощо.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не здійснював прийом брухту кольорових і чорних металів від населення за готівковий розрахунок та не організував пункту прийому металобрухту, а лише самостійно збирав побутовий металобрухт, що не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження та сукупністю досліджених судами, узгоджених між собою, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Як установлено судами, ОСОБА_1, будучи фізичною особою та не являючись суб`єктом господарювання, який має дозвіл на здійснення операцій з металобрухтом, здійснював прийом від населення брухту чорних і кольорових металів за готівкові кошти у нежитловому приміщенні, розташованому в АДРЕСА_2 .
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні об`єктивно підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також такими доказами:
- протоколом обшуку від 10 березня 2017 року, проведеного в рамках кримінального провадження № 12017220400000103 від 12 січня 2017 року з фототаблицею та відеозаписом до нього;
- протоколом огляду предметів від 10 березня 2017 року;
- витягом із кримінального провадження №12017220400000103 від 12 лютого 2017 року;
- рапортом старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУМГІ в Харківській області від 12 лютого 2017 року;
- повідомленням КП "Первомайське бюро технічної інвентаризації" від 14 лютого 2017 року про право власності на нежитлову будівлю;
- копією виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;
- копією довідки Первомайського відділення Лозівської ОДПІ від 02 березня 2017 року;
- договором оренди нежитлового приміщення від 22 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ "Ветеран" - орендодавцем в особі директора ОСОБА_2 і ГО "Інок" - орендатором в особі ОСОБА_8, та актом прийому-передачі від 24 серпня 2016 року;
- повідомленням виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 21 лютого 2017 року щодо власника приміщення.
Судами на підтвердження винуватості ОСОБА_1 взято до уваги показання свідка ОСОБА_9, яка зазначила, що вона працювала приймальником вторинної сировини та брухту чорних і кольорових металів у відповідному пункті, який був організований ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, та складався із двох приміщень: першого, де безпосередньо здійснювався прийом, та другого складу, де зберігався прийнятий металобрухт. Пункт працював відкрито, про що свідчила розміщена на ньому об`ява про прийом металобрухту та його видів, а також зазначені ОСОБА_1 ціни, за якими здійснювався прийом одного кілограма брухту металу залежно від його виду. Щоденно заготовлювалося в середньому 150 кг металобрухту, який тиждень зберігався за цією адресою, після накопичення визначеної кількості ОСОБА_1, згідно з домовленістю із ОСОБА_4, здавав його до дільниці прийому металобрухту ТОВ "Альт-метал".
Також вказаний свідок зазначила, що згаданий пункт прийому був організований засудженим та працював у приміщенні, яке останній орендував у ОСОБА_2,
щомісячно сплачував йому орендну плату в розмірі 1000 грн та оплачував послуги з електропостачання.
Показання свідка ОСОБА_9 узгоджуються з іншими доказами, а саме з показаннями свідка ОСОБА_5, а також свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що він разом із ОСОБА_5 приніс металобрухт, який останній назбирав за місцем свого мешкання, до пункту його прийому, що знаходився у приміщенні поруч із будівлею "Старого громадського центру", розташованою у 1-2 мікрорайоні в м. Первомайську Харківської області, з метою його здачі. Пункт прийому являв собою будівлю, що складалася із двох прохідних приміщень. Металобрухт у них приймав ОСОБА_1, який перебував у приміщенні пункту прийому, останній зважив металобрухт на вагах, що знаходилися в цьому ж приміщенні, після чого розрахувався готівкою за отримане із ОСОБА_5 .
Крім того, на підтвердження того, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, судом першої інстанції досліджено довідку, видану Первомайським відділенням Лозівської ОДПІ від 02 березня 2017 року, якою підтверджено, що станом на цю дату він як фізична особа-підприємець на податковому обліку в цьому підрозділі податкової інспекції не значиться.
Таким чином, аналізуючи всі вищенаведені докази, суди дійшли обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Посилання ОСОБА_1 на те, що висновки судів про його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблені без урахування положень Закону України від 05 травня 1999 року "Про металобрухт", є необґрунтованими.
Так, вказаний Закон регулює відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною сировиною для металургійного виробництва і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.
Як убачається з положень ст. 4 вказаного Закону, заготівля металобрухту фізичними особами забороняється.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу місцевого суду стосовно засудженого в межах апеляційної скарги, погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та його звільнення від призначеного за ч. 1 ст. 213 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності та залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.
Ухвали суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 374, 419 КПК України.
Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд