У Х В А Л А
01 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 357/3115/20
Провадження № 14-80цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, треті особи: Державне підприємство "Сетам", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика", ОСОБА_2, про оскарження припинення електронних торгів
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року у складі судді Ярмоли О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів Олійника В. І., Кулікової С. В., Желепи О. В. та
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. (далі - приватний виконавець), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика"), ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову приватного виконавця Трофименка М. М. від 19 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59304875 з виконання виконавчого листа № 357/2127/18, виданого 26 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ФК "Народна позика" за кредитним договором № 1909001/000-КФІ/2 від 19 вересня 2012 року в розмірі 1 784 836,13 грн.
Позов мотивований тим, що 03 грудня 2019 року ним сплачено гарантійний внесок у розмірі 73 335,50 грн за участь у електронних торгах, які організовані ДП "Сетам" за лотом № 386782, а саме: іпотека квартири АДРЕСА_1 . 19 лютого 2020 року за результатами торгів його визнано переможцем, на підставі чого підписаний протокол проведення електронних торгів. 20 лютого 2020 року торги припинено на підставі оспорюваної постанови приватного виконавця Трофименка М. М.
Позивач вказував, що припинення торгів порушує його право на придбання нерухомого майна на підставі протоколу проведення електронних торгів № 466541 від 19 лютого 2020 року, оскільки надання протоколу проведення електронних торгів їх організатором та отримання його підписаним переможцем торгів є укладенням договору купівлі-продажу.
24 вересня 2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 59304875, а тому не наділений процесуальним правом оскарження постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження в порядку статті 447 ЦПК України. Посилаючись на вимоги статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18.
09 грудня 2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався положеннями статті 19 КАС України та погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1, який не є стороною виконавчого провадження № 59304875, про скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
ОСОБА_1 вважав, що позов має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Предмет спору має приватноправовий характер, спрямований на захист його майнового інтересу, пов`язаного з проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено його переможцем, а метою його звернення до суду є поновлення права на здійснення розрахунку за придбане на торгах майно. Вважає, що у випадку скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження воно підлягає поновленню, а процедура оформлення та реєстрації прав на придбане нерухоме майно - завершенню.
Суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, оскільки, на його думку, застосуванню підлягали висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 823/1387/17, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц.
26 лютого 2021 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито провадження у справі.
У березні 2021 року треті особи ТОВ "ФК "Народна позика" та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
21 квітня 2021 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
28 квітня 2021 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судупостановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, оскільки позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення судами правил юрисдикції.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів керувалася такими міркуваннями.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
- Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Надаючи оцінку наявності винятків, що унеможливлюють передачу справи № 357/3115/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що позивач у судах першої та апеляційної інстанцій наполягав на розгляді справи в порядку цивільного судочинства України. Суди, закриваючи провадження у цивільній справі, послались на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, а особа, яка подає касаційну скаргу, обґрунтовує порушення судами правил юрисдикції висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 823/1387/17, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц.
На думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає підстав вважати, що у наведених справах та у справі, що розглядається, предмети позову є подібними.
Так, у справі № 823/359/18 вирішувались позовні вимоги особи, яка не є стороною виконавчого провадження, до приватного виконавця про скасування вимоги щодо вчинення певних дій відносно майна, яке знаходилось у цієї особи; у справі № 910/856/17 - позовні вимоги учасника торгів до організатора торгів та органу державної виконавчої служби про визнання електронних торгів недійсними; у справі № 725/3212/16-ц - позовні вимоги боржника у виконавчому провадженні до організатора торгів, переможця торгів та органу державної виконавчої служби про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна; у справі № 823/1387/17 - позовні вимоги учасника торгів про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, що полягає у непоновленні строку для повного розрахунку за придбане на електронних торгах нерухоме майно та зобов`язання державного виконавця поновити такий строк.
Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1, який не є стороною виконавчого провадження та брав участь в електронних торгах, просив суд скасувати постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що наявні умови, передбачені частиною шостою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення судами юрисдикції, а виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених згаданою нормою ЦПК України, не встановлено.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Суди встановили, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Трофименка М. М. знаходилося виконавче провадження № 59304875 за виконавчим листом № 357/2127/18, виданим 26 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на виконання постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, якою у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ФК "Народна позика" за кредитним договором № 1909001/000-КФІ/2 від 19 вересня 2012 року в розмірі 1 784 836,13 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 554 179,20 грн; заборгованість за процентами - 400 239,55 грн; пеня - 294 398,21 грн.; сума інфляційного збільшення боргу - 536 019,17 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 208,2 кв. м та житловою площею 82,2 кв. м та гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 27,4 кв. м. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), за ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У ході електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, проведених 19 лютого 2020 року, було сформовано протокол № 466541, за яким визначено учасника № 11 ОСОБА_1 як особу з найвищою ціновою пропозицією в сумі 1 613 381 грн за лот № 386782 - квартиру АДРЕСА_1 .
19 лютого 2020 року приватним виконавцем Трофименком М. М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 59304875 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а саме у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
ОСОБА_1 у позові просив скасувати постанову приватного виконавця від 19 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59304875 з посиланням на те, що припинення електронних торгів порушує його право на придбання нерухомого майна на підставі протоколу проведення електронних торгів № 466541 від 19 лютого 2020 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, вказав, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, та послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18)за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія про визнання недійсною й скасування вимоги від 09 січня 2018 року № 59 про заборону продажу зерна кукурудзи, на яке накладено арешт у межах виконавчого провадження № 55251309 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2017 року у справі № 925/1048/17 про стягнення коштів з ТОВ "Нові технології агро культур" на користь ТОВ "Ейпіс холдинг".Велика Палата Верховного Суду при розгляді цієї справи вказала, що позивач не є стороною виконавчого провадження № 55251309 і не наділений процесуальним правом щодо оскарження вимоги приватного виконавця, тому висновок судів попередніх інстанцій про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства є помилковим.
Однак особливістю цієї справи є те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено переможцем позивача,проте в подальшому приватним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Натомість правовідносини в справі № 823/359/18, в якій Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, врахований судами попередніх інстанцій при визначенні юрисдикції цієї справі, не стосувалися придбання майна з електронних торгів, тобто правовідносини не є тотожними.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Тобто саме на Велику Палату Верховного Суду покладено обов`язок висловлення правових позицій з приводу розгляду, в тому числі щодо юрисдикційності спорів.
Великою Палатою Верховного Суду вже висловлювалася правова позиція щодо юрисдикційності спору в подібних правовідносинах щодо неможливості переможця торгів внести оплату за придбане на електронних торгах майно та зареєструвати його у встановленому порядку.
У справі № 823/1387/17 (провадження № 11-804апп19) за адміністративним позовом фізичної особи - переможця електронних торгів до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непоновлення строку для повного розрахунку за придбане на електронних торгах нерухоме майно Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року зробила такі правові висновки.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено переможцем позивача. При цьому метою звернення з цим позовом є здійснення розрахунку за придбане на торгах майно.
Положеннями пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Пунктом 1 розділу VIII Порядку визначено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація, зокрема: стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота. У протоколі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності).
Згідно з пунктом 1 розділу Х Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУкраїни) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною четвертою статті 656 ЦК України визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, набуття майна за результатами електронних торгів є різновидом договору купівлі-продажу, власником такого майна є боржник, продавцями - державний виконавець та організатор торгів, а покупцем - переможець електронних торгів.
Тому спір у правовідносинах щодо набуття речових прав на реалізоване на електронних торгах майно за своїм характером є приватноправовим, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Обставини справи № 823/1387/17, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлено вказаний вище правовий висновок щодо юрисдикційності такої категорії спорів, є подібними до обставин цієї справи, оскільки предмети спорів у цих справах мають приватноправовий характер, спрямований на захист майнового інтересу позивачів, пов`язаного із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено їх переможцями, а метою звернення до суду є поновлення права на здійснення розрахунку за придбане на торгах майно.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18) за позовом про визнання недійсним електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна зроблено висновок про те, що незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб`єктного складу сторін договору, а з урахуванням того, що продавцем є юридична особа, - ще й від того, чи є покупець юридичною чи фізичною особою та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) за позовом про визнання недійсними електронних торгів Велика Палата Верховного Суду вказала, що юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) та від 22 січня 2020 року у справі № 823/1387/17 (провадження № 11-804апп19) не суперечать висновкам, викладеним у постанові від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18), оскільки правовідносини в цих справах не є подібними.
Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в раніше ухвалених постановах,в яких вона послідовно й однозначно висловилася з приводу юрисдикційності спорів, які виникли у зв`язку із проведенням електронних торгів, за результатами яких складено протокол та визначено переможця.
Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду