Постанова
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 754/9346/15-ц
провадження № 61-7422св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у складі судді Маринченко М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ "КБ "Надра" мотивована тим, що 14 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір "Автопакет".
Згідно з умовами цього договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на придбання транспортного засобу у розмірі 22 005,00 дол. США зі сплатою 14,2 % річних та з кінцевим терміном повернення до 12 квітня 2013 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Банк вказував, що відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, тому у них утворилася заборгованість, яка на 12 червня 2015 року становить: 27 021,45 дол. США - заборгованість за кредитом та процентами за користування ним та 195 077,75 грн - пеня за прострочення строків виконання зобов`язань.
Враховуючи викладене, ПАТ "КБ "Надра" просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за кредитним договором
в указаному розмірі.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "КБ "Надра", третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору удаваним правочином, визнання договору таким, що укладений в національній валюті України - гривні на певну суму, визнання недійсним пункту договору, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання відповідача повернути позивачу зайво сплачені кошти, зобов`язання відповідача закрити кредитну справу.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що кредитний договір
в частині визначення валюти кредитування у доларах США є таким, що вчинений для приховування укладання кредитного договору в національній валюті - гривні, оскільки на поточний рахунок позичальника, відкритий на його ім`я, було перераховано грошові кошти саме у гривні. Кредитування банком здійснено для купівлі автомобіля, вартість якого визначалась у національній валюті. При цьому договір купівлі - продажу автомобіля укладено до укладення договорів кредиту
і поруки.
Вказував, що відповідно до кредитного договору йому як позичальнику банк зобов`язався надати кредит у розмірі 22 005,00 дол. США, а на поточний рахунок перерахував 111 125,25 грн, тому, на його думку, зобов`язання між ним і банком визначене в національній валюті.
Наголошував, що банк при визначенні суми боргу за кредитом та нарахуванні процентів повинен був виходити з розміру фактично наданого кредиту у гривнях.
Таким чином, під кредитним договором в іноземній валюті фактично приховано укладення кредитного договору в національній валюті, тому банк порушив норму статті 235 ЦК України.
Крім того, вказував, що в рахунок погашення кредитної заборгованості перед банком за рахунок продажу заставного майна та інших платежів внесено суму в загальному розмірі 149 395,46 грн, яка перевищує суму наданого кредиту (111 125,25 грн).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
визнати укладений між ним та банком кредитний договір "Автопакет" від 14 квітня 2008 року удаваним правочином;
визнати договір таким, що укладений у національній валюті - гривні на суму 111 125,25 грн;
визнати пункт 1.1 договору недійсним;
застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати банк повернути йому зайво сплачені на рахунок банку кошти у розмірі 38 270,21 грн;
зобов`язати банк закрити кредитну справу за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором від 14 квітня 2008 року № 192/П/60/2008-840, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 19 988,88 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 7 032,57 дол. США, пеню у розмірі 195 077,75 грн.
У задоволенні вимог ПАТ "КБ "Надра" про солідарне стягнення заборгованості за договором від 14 квітня 2008 року № 192/П/60/2008-840 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку заборгованості позичальник ОСОБА_1 не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 12 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 298,73 дол. США, з яких 19 988,88 дол. США, що еквівалентно 420 316,07 грн, - непогашений кредит, 7 032,57 дол. США, що еквівалентно 147 877,33 грн, - несплачені відсотки та 9 277,27 дол. США, що еквівалентно 195 077,75 грн, - пеня за період з 12 червня 2014 року до 11 червня 2015 року.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року
у справі № 756/1778/14-ц договір поруки, укладений між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов`язань за договором від
14 квітня 2008 року № 192/П/60/2008-840, визнано припиненим.
Враховуючи, що поруку за вказаним кредитним договором припинено, а також те, що внаслідок не виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 27 021,45 дол. США та 195 077,75 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів та наявність підстав для стягнення на користь банку заборгованості лише з позичальника ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів на підтвердження видачі йому кредитних коштів у гривнях. Посилання на те, що на рахунок автосалону вартість автомобіля була перерахована в гривнях, не дає підстав для висновку, що кредитні кошти видавались позивачу в гривнях, оскільки згідно із заявою на видачу готівки та валютного меморіального ордера позичальнику видано суму 22 005,00 дол. США із зазначенням її еквіваленту в гривнях. Цю заяву ОСОБА_1 підписав,
а перерахунок грошових коштів у гривнях на рахунок автосалону як оплату за автомобіль здійснено відповідно до законодавства, згідно з яким гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки позивача за первісним позовом на час звернення до суду було звільнено від сплати судового збору, то
з відповідача ОСОБА_1 відповідно до статті 88 ЦПК України необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, вказав, що позивач за зустрічним позовом був ініціатором укладення кредитного договору,
в момент підписання був ознайомлений з усіма умовами договору та міг обирати або не погоджуватись на певні умови. Цим договором встановлено порядок повернення кредиту, який містить детальний опис сум повернення кредитних коштів та порядок їх сплати. Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Щодо твердження ОСОБА_1, що він не отримував валютних кредитних коштів, апеляційний суд вказав, що кредитні кошти видавались позивачу
в доларах США, оскільки відповідно до заяви на видачу готівки та валютного меморіального ордера йому було видано суму 22 005,00 дол. США із зазначенням її еквіваленту в гривнях, про що свідчить його підпис у заяві. Перерахунок грошових коштів у гривнях на рахунок автосалону як оплати за автомобіль здійснений відповідно до норм законодавства, відповідно до яких гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Посилання на те, що на рахунок автосалону вартість автомобіля була перерахована в гривнях, не є підставою вважати, що кредитні кошти видавались саме в гривні, оскільки отримані позивачем кредитні кошти були одразу конвертовані в національну валюту України.
Суд апеляційної інстанції вказав, що предметом спірного договору є зобов`язання банку надати позичальнику кредит в сумі 22 005,00 дол. США та зобов`язання позичальника прийняти, належним чином використати та повернути всю отриману суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом.
Твердження ОСОБА_1 про те, що укладений договір є удаваним правочином, з посиланням на те, що валютою кредитного договору є національна валюта, на переконання апеляційного суду, не заслуговують на увагу, оскільки у кредитному договорі зазначено, що валютою кредиту є долар США. Крім того, рішення суду
в частині стягнення заборгованості в доларах США ОСОБА_1 не оскаржував.
Апеляційний суд дійшов висновку, що не суперечить законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті. Банк під час укладення спірного кредитного договору надав позичальнику повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору, тому підстав для визнання договору недійсним немає.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції від 14 серпня 2019 року, мотивована тим, що суд першої інстанції фактично не надав ОСОБА_1 можливості довести свою позицію, оскільки не звертав уваги на його клопотання про призначення експертизи у справі. Висновок експертизи є доказом, а її непроведення під час розгляду цієї справи сприяло ухваленню судових рішень на користь банку і відмові у задоволенні зустрічного позову.
ОСОБА_1 наголошує, що відсутність можливості отримання висновку експертизи позбавила його ще одного доказу - транзакції (переказу) грошових коштів у національній валюті на рахунок автосалону з рахунка у банку.
У позовній заяві він зазначав, що у кредитному договорі не вказана сума в гривні, що не давало право укладати цей договір у валюті; валютний рахунок не відкривався; кошти на валютний рахунок не перераховувались. За таких обставин є підстави вважати, що кредитний договір був укладений саме в національній валюті.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що суд першої інстанцій зазначив про ненадання ним доказів перерахування коштів саме у гривні, але забезпечити ОСОБА_1 можливість довести цю обставину в спосіб проведення експертизи банківських документів суд не вважав за необхідне.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (чинної на момент надання кредиту), передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належить, зокрема, і видача готівки клієнтам з їх рахунків чи рахунка банку через його касу. До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належить заява на видачу готівки (пункт 1 глави 1 розділу III Інструкції) та визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюється прийняття та видача готівки (пункт 2 глави 1 розділу III Інструкції). Форми документів, які застосовуються при проведенні операції, мають містити обовʼязкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. Отже, єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факту виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки.
Апеляційний суд безпідставно посилався на меморіальний ордер, адже цей документ не є доказом видачі коштів у валюті, оскільки не є платіжним документом. Банк направляв грошові кошти за автомобіль безготівковим переказом та жодної валютної операції не проводив. Довести цю обставину було можливим лише у разі проведення відповідної експертизи, проте ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд клопотання про її проведення експертизи не вирішили, фактично його проігнорували.
Суди не надали оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що для укладення кредитного договору в іноземній валюти необхідним є зазначення у договорі еквівалент кредиту в національній валюті. Ця умова є суттєвою і дає підстави для висновку, що договір є таким, що укладений саме в національній валюті.
Безпідставними є твердження судів попередніх інстанцій про те, що банк надав достовірну, повну і детальну інформацію про сукупну вартість кредиту, оскільки повної інформації банк не надав, а додані до позовної заяви банку документи цей висновок не підтверджують.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року від ПАТ "КБ "Надра" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Білою І. В., у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відповідач за зустрічним позовом вважає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач за зустрічним позовом на власний вибір уклав кредитний договір саме в іноземній валюті, тому він, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, безпідставно ігнорує умови кредитного договору, обставини справи, які встановлені судами, докази, надані банком, а всі аргументи зводяться до небажання виконувати зобов`язання перед кредитором. Крім того, позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності правочину.