ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14307/17
адміністративне провадження № К/9901/59948/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2018 року (суддя Аверкова В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (колегія суддів: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Земляна Г.В.) у справі № 826/14307/17 за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікон", про скасування розпорядження,
УСТАНОВИВ:
Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду з позовом про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України № 79 від 13 травня 2017 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування".
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у резолютивній частині не міститься висновку щодо задоволення чи відхилення апеляції ТОВ "Демікон", а відсутність станом на дату перевірки уніфікованого акту, не порушує норм законодавства і не може слугувати підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано порушення, допущення третьою особою ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, про що складено акт та є підставою для анулювання ліцензії. Не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що Експертно-апеляційна рада юридичною особою не є, виходячи з наступного. Так, Мінприроди пред`явлено до суду адміністративний позов, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження не Експертно-апеляційної ради, а Державної регуляторної служби України, яка є юридичною особою і власне розпорядження видано на офіційному бланку останньої.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 17.02.2017 уповноваженими особами Міністерства екології та природних ресурсів України проведено планову перевірку додержання ТОВ "Демікон" ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
Результати перевірки оформлено актом № 07/17 від 17.02.2017, згідно якого:
- в порушення вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 446 від 13.07.2016 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами" ТОВ "Демікон" протягом 2-х місяців не подано жодних відомостей про приведення господарської діяльності у відповідність до нових Ліцензійних умов;
- в порушення вимог абзацу 11 пункту 11 Ліцензійних умов у ТОВ "Демікон" відсутнє обладнання, зазначене у відомості про наявність матеріально-технічної бази, доданої до заяви про отримання ліцензії;
- в порушення вимог абзацу 9 пункту 9 Ліцензійних умов у виробничому приміщенні відсутня помаркована тара, бункери та відсіки для зберігання небезпечних відходів;
- в порушення вимог абзацу 1 пункту 16 Ліцензійних умов на території виробничого майданчику відсутній зливовідвід;
- в порушення вимог абзацу 4 пункту 6 Ліцензійних умов не надано відомості щодо наявності декларації безпеки і плану локалізації та ліквідації аварії на об`єкті;
- в порушення вимог абзацу 6 пункту 6 Ліцензійних умов не надано відомостей щодо наявності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки;
- в порушення вимог пункту 15 Ліцензійних умов не надано спеціальний паспорт місць зберігання небезпечних відходів.
За результатами перевірки також було складено акт № 07/17-1 від 17.02.2017 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ "Демікон" із заявою про отримання ліцензії, у якому перелічені всі порушення, наведені в акті перевірки.
23.02.2017 позивачем видано наказ № 85 "Про анулювання ліцензій".
Цим наказом, на підставі пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та згідно акту виявлення недостовірності даних у документах із заявою про отримання ліцензії, анульовано видану ТОВ "Демікон" ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 198 від 14.06.2011.
Вказаний наказ ТОВ "Демікон" оскаржило до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.
Рішенням Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 4.3, оформленим протоколом № 06-17 від 11.05.2017, Міністерство екології та природних ресурсів України зобов`язано усунути порушення вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині анулювання ліцензії ТОВ "Демікон" на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.
Ухвалюючи це рішення, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування зазначила, що органом ліцензування порушено:
- вимоги Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (мораторій на планові перевірки та обмеження на позапланові перевірки поширюється на Міністерство екології та природних ресурсів України як орган державного нагляду (контролю));
- вимоги пункту 8 частини другої статті 16, частини сьомої статті Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (органом ліцензування не правомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами під час дії мораторію на проведення перевірок);
- вимоги та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Це рішення стало підставою для прийняття Державною регуляторною службою України розпорядження № 79 від 13.05.2017, яким Міністерство екології та природних ресурсів України зобов`язано усунути порушення вимог Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині анулювання ліцензії ТОВ "Демікон" на операції у сфері поводження з небезпечними відходами, а також повідомити про його виконання протягом 10 днів дня його отримання з наданням підтверджуючих документів.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що розпорядження від 13.05.2017 №79 видано Державною регуляторною службою України на підставі, в межах та у спосіб, визначених частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статі 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Підставою для видання розпорядження №79 стало рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 4.3, оформленим протоколом № 06-17 від 11.05.2017.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону Укр