ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15074/17
адміністративне провадження № К/9901/56611/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018 (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 (колегія суддів: Коротких А.Ю., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/15074/17 за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Державної регуляторної служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська фондова біржа" про визнання протиправним та скасування розпорядження,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2017 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі також - позивач, Комісія) звернулася з позовною заявою до Державної регуляторної служби України (далі також - відповідач, ДРС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ПАТ "Українська фондова біржа" (далі також - третя особа, ПрАТ "УФБ"), в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 22.09.2017 №146.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не надано оцінки, що Розпорядження №146 є таким, що повністю суперечить Закону України від 30.10.1996 №488/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Закону №3480-VІ, Порядку №817. Зобов`язання, викладене у Розпорядженні №146 щодо розгляду Комісією заяви ПрАТ "УФБ", на думку позивача, є привласненням відповідачем функцій щодо розгляду питання про видачу ліцензій. Зокрема позивачем зазначено, що відповідно до норм законодавства, повноваження Комісії щодо розгляду заяв на переоформлення ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), так само, як і заяв про видачу ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку та прийняття рішень щодо видачі чи відмови у видачі ліцензій, є виключно компетенцією Комісії.
Ухвалою Верховного суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивачем видано ПрАТ "УФБ" ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ№ 581214 від 26.04.2011 із строком дії до 24.07.2017.
ПрАТ "УФБ" листом від 10.05.2017 № 83 звернулося до Комісії із заявою про переоформлення строкової ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) на безстрокову ліцензію, відповідно до пункту 6 статті 21 Закону України від 02.03.2015 року №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон №222-VIII).
Листом від 25.05.2017 №10/03/10022 Комісією повідомлено ПрАТ "УФБ" про невідповідність заяви від 10.05.2017 року №83 положенням пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №222-VIII, нормам Закону України від 23.02.2006 року №3480-VІ (далі - Закон №3480-VІ) та пункту 14 розділу першого Порядку та умов видачі ліцензії та провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), прийнятого рішенням Комісії від 14.05.2013 року №817, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.06.2013 року №854/23386 (із змінами).
Позивач, відмовляючи третій особі у переоформленні ліцензії на безстрокову, керувався нормами Закону України від 04.07.2012 року №5042- VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок", яким внесені зміни до Закону №222-VIII. Також зазначено, що враховуючи вимоги Порядку та умов видачі ліцензії №817 юридичній особі, яка після закінчення строку дії ліцензії має намір провадити певний вид професійної діяльності на фондовому ринку, необхідно отримати нову ліцензію.
ПрАТ "УФБ" звернулося до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування із скаргою від 01.09.2017 року №б/н щодо відмови Комісії у переоформленні ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ №581214, виданої ПрАТ "Українська фондова біржа" на підставі рішення Комісії від 17.07.2007 №1550, на безстрокову та визнання дій позивача щодо виключення відомостей про ПрАТ "Українська фондова біржа" з ліцензійного реєстру фондових бірж у зв`язку з закінченням строку, зазначеного у ліцензії, такими, що вчинені з порушеннями вимог законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 19.09.2017 № 11-17, рішенням № 19.2, яке міститься у матеріалах справи, за результатами розгляду скарги на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування встановлено невиконання Комісією вимог частини 6 статті 21 Закону №222-VIII, відповідно до якої ліцензії, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата переоформленні відповідним органом ліцензування у тижневий термін та зобов`язано Комісію усунути порушення вимог частини 6 статті 21 Закону №222-VIII, розглянувши заяву ПрАТ "УФБ" від 10.05.2017 року з урахуванням вимог частини 6 статті 21 Закону №222-VIII.
Відповідно до копії розпорядження ДРС України від 22.09.2017 №146 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", що міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що Державною регуляторною службою України, з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 19.09.2017 року № 19.2 (протокол №11-17) за результатом розгляду скарги ПрАТ "Українська фондова біржа" від 01.09.2017 року зобов`язано Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку:
1) усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 року №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності", розглянувши заяву ПрАТ "Українська фондова біржа" від 10.05.2017 року з урахуванням вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 року №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності";
2) повідомити Державну регуляторну службу України про виконання Розпорядження №146 протягом 10 робочих днів з дати його отримання з наданням підтверджуючих документів.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна регуляторна служба України при прийнятті оскарженого розпорядження діяла стосовно позивача як орган, якому на підставі закону надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади (в тому числі органами ліцензування) законодавства у сфері ліцензування. Тому рішення, прийняті з питань, віднесених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" до компетенції Державної регуляторної служби України і її постійно діючого колегіального органу не слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування. Відповідачем не вирішувалося питання щодо переоформлення ліцензії третьої особи та не приймалося рішення щодо переоформлення ліцензії, натомість, відповідно до норм Закону №222-VIII, встановивши порушення законодавства органом ліцензування, яким є позивач, відповідач зобов`язує Комісію усунути порушення законодавства, розглянувши заяву третьої особи у відповідності до вказаних у Розпорядженні №146 норм Закону №222-VIII.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціал