ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1955/20
адміністративне провадження № К/9901/32654/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/1955/20
за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4465 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Градовського Ю.М., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової частини А 4465 (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо не розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації;
1.2. стягнути не отриману одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щомісячна додаткова грошова допомога та індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, тому відповідач протиправно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність військової частини А4465 щодо не проведення розрахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації; зобов`язано військову частину А4465 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням індексації, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова КМ України № 889, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є протиправною, оскільки відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, щомісячна додаткова грошова допомога є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу військової частини А 4465 задоволено; рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що винагорода, встановлена Постановою КМ України №899, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 30 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.
6. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 802/955/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 826/14564/17.
6.1. На думку скаржника, додаткова грошова винагорода є щомісячною виплатою, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Зауважує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які фактично звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
7. 30 листопада 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 04 січня 2021 року від військової частини А4465 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому посилаються на не обґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказують на те, що в силу пунктів 38.1, 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24 жовтня 2016 року № 550 (надалі - Інструкція № 550, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) додаткова грошова допомога, передбачена постановою КМ України № 889, не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 з 1992 року проходив військову службу у Збройних Силах України, з 04 серпня 2001 року по 27 червня 2017 року позивач проходив військову службу у військовій частині А4465.
12. У період проходження військової служби у військовій частині А4465 позивач отримував грошове забезпечення, у складі грошового забезпечення позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, в тому числі нараховану відповідно до Постанови КМ України за № 889 та індексацію.
13. Наказом командира військової частини (по особовому складу) за №188 від 27 червня 2017 року позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 27 червня 2017 року.
14. При звільненні зі служби позивачу було виплачено грошову допомогу при звільненні 50% від місячного грошового забезпечення без урахування щомісячних додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
15. Позивач зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні йому була виплачена в неповному обсязі, у зв`язку із чим він звернувся із заявою про її виплату до відповідача.
16. Проте, військова частина А4465 своїм листом від 18 листопада 2019 року повідомила позивача, що при виплаті одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не враховується щомісячна додаткова грошова винагорода та індексації.
17. Позивач вважає вказані дії протиправними та незаконними, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Нормативне регулювання
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
20. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
21. Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
22. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
23. Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
24. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
25. Так, підпунктом 2 пункту 1 Постанови КМ України № 889 Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.