ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1240/2197/18
адміністративне провадження № К/9901/9552/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Мацедонської В.Е.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №1240/2197/18
за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної установи "Центр пробації" - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Петросян К.Є., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулась до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної установи "Центр пробації" (далі - ДУ "Центр пробації", третя особа) - з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25 червня 2018 року №136/ОС-18 про звільнення ОСОБА_1 з 30 червня 2018 року з посади начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку із скороченням штатів;
1.2. зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції прийняти наказ про переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до ДУ "Центр пробації" відповідно до статті 65 Закону України "Про національну поліцію" та спрямувати цей наказ до ДУ "Центр пробації" для розгляду по суті та прийняття відповідного рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її було незаконно звільнено з публічної служби, адже після попередження про скорочення її посади відповідач не вжив необхідних заходів для її переведення на рівнозначну посаду, хоча відповідні вакансії в ДУ "Центр пробації" були.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 30 грудня 2016 року №31/ОС-16 позивачку призначено на посаду начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації.
4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р "Про утворення державної установи "Центр пробації" та наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року №4322/5 "Про утворення Державної установи "Центр пробації", утворено Державну установу "Центр пробації" як неприбуткову державну установу, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби з питань пробації та затверджено Положення про неї.
5. Наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2018 року № 50/к визнано такими, що втратили чинність накази Міністерства юстиції України від 11 листопада 2016 року №5181/к "Про затвердження штату уповноважених органів з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації" та від 08 серпня 2017 року №2176/к "Про затвердження структури уповноважених органів з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації".
6. Наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2018 року №50/к затверджено структуру та штат Державної установи "Центр пробації".
7. 01 лютого 2018 року позивачку було повідомлено про можливе наступне звільнення із займаної посади, у зв`язку із скороченням штатів.
8. 22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до директора ДУ "Центр пробації" та Начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації із заявами, у яких надала згоду на продовження служби в органах пробації, у зв`язку з чим просила надати перелік вакантних посад.
9. Листом від 11 червня 2018 року №22-908-18/С-348 Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації повідомило позивача про у нього інформації щодо вакантних посад в підрозділах ДУ "Центр пробації".
10. Листом від 27 червня 2018 року за №17/С-10/10/Ян-18 ДУ "Центр пробації" повідомила позивача, що інформацію з переліком вакантних посад ОСОБА_1 може отримати від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції як розпорядника інформації.
11. Одночасно повідомлено, що відповідно до Положення про філії державної установи "Центр пробації", затверджених наказом державної установи "Центр пробації" від 25 квітня 2018 року №33/од, саме керівнику відповідної філії надано право подавати керівництву "Центру пробації" пропозиції щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад працівників структурних підрозділів філії. Тому для вирішення питання щодо працевлаштування позивачці запропоновано звернутися до керівництва філії державної установи "Центр пробації" в Луганській області. Також повідомлено, що посади Центру пробації не віднесені до категорії посад державної служби.
12. У червні 2018 року позивачка звернулась до філії ДУ "Центр пробації" із рапортом про призначення її на посаду до філії ДУ "Центр пробації" в Луганській області.
13. Як установили суди попередніх інстанцій, цей рапорт ДУ "Центр пробації" було повернуто позивачці без розгляду.
14. Листом від 27 червня 2018 року №22-8326 Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повідомило ОСОБА_1, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10 січня 2018 року №50/к "Про затвердження структури та штату Державної установи "Центр пробації" її буде звільнено з займаної посади наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №136/ОС-18 від 25 червня 2018 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів), з 30 червня 2018 року.
15. Наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25 червня 2018 року №136/ОС-18 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1, начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.243 т.1).
16. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
17. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково:
1.7. визнано протиправним і скасовано наказ Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25 червня 2018 року №136/ОС-18 про звільнення ОСОБА_1 30 червня 2018 року з посади начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
1.8. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 01 липня 2018 року.
1.9. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачем не було дотримано процедури звільнення позивача з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
19. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач не запропонував позивачці інших посад у будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням її досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
20. Водночас суди попередніх інстанцій не погодилися з обраним позивачкою способом захисту порушеного права, зазначивши, що з огляду на положення статті 235 Кодексу законів про працю Україні належним способом захисту порушеного права позивачки є поновлення її на посаді, з якої її було звільнено.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
21. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивачка подала касаційну скаргу, у якій вимагає постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасувати повністю, а рішення суду Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року змінити, доповнивши його резолютивну частину таким: " Зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції прийняти наказ про переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до державної установи "Центр пробації" відповідно до статті 65 Закону України "Про національну поліцію" та спрямувати цей наказ до державної установи "Центр пробації" для розгляду по суті та прийняття відповідного рішення".
22. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог КАС України під час обрання способу захисту порушеного права.
23. Позивачка зазначила, що відмовляючи в задоволенні її вимог про зобов`язання відповідача прийняти наказ про її переведення до ДУ "Центр пробації" суди попередніх інстанцій керувалися лише положеннями статей 235 і 240-1 Кодексу законів про працю України. Водночас суди не взяли до уваги зміст частини другої статті 5 КАС України, яка вимагає від суду обирати насамперед ефективний спосіб захисту, який би відповідав суті спірних правовідносин та характеру допущеного відповідачем порушення.
24. Позивачка доводить, що в спірних правовідносинах нею були виконані всі умови для переведення до ДУ "Центр пробації", проте суди попередніх інстанцій, встановивши, що обов`язок щодо переведення відповідач протиправно не виконав, єдиний у цьому ефективний спосіб захисту у вигляді зобов`язання такі дії вчинити не застосували.
25. У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа зазначили, що суд першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
26. Вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду 05 квітня 2019 року. За наслідками автоматизованого розподілу від 05 квітня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Смоковичу М.І.
27. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження
28. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
29. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
30. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, у зв`язку із відпусткою судді Шевцової Н.В., призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
31. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2021 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Мацедонській В.Е.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
34. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
35. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
36. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
37. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
39. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі Закон №2713-IV).
40. Згідно із частиною першою статті 6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
41. Частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
42. Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №?580-VIII) поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
43. Відповідно до частини першої статті 68 Закону №?580-VIII у разі здійснення реорганізації, унаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
44. Згідно з частиною другою статті 68 Закону №?580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
45. Частиною третьою статті 68 Закону №?580-VIII передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
46. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.