Постанова суду № 640/31875/20 від 13.05.2021 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/31875/20

провадження №№ К/9901/10923/21, К/9901/13108/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державної служби морського та річкового транспорту України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України та Кабінету Міністрів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Аверкової В. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Собківа Я. М., суддів: Глущенко Я. Б., Черпіцької Л. Т.

І. Обставини справи

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державної служби морського та річкового транспорту України, у якому просив:

1.1. визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків";

1.2. визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693";

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 30 вересня 2020 року № 591 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків".

2. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України (далі також - Мініфраструктури) № 614 від 12 жовтня 2020 року "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693" на час вирішення даного спору по суті;

заборони Державній службі морського та річкового транспорту України до моменту завершення вирішення спору по суті виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме: утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях; підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію; проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден; організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні; здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури; підготовки за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками (далі - Конвенція), уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків; видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Конвенції; видача пільгових дозволів, передбачених Конвенцією; проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Конвенції; ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Конвенцією; ведення Реєстру гідротехнічних споруд;

заборони Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ідентифікаційний код 25958804).

3. В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідачів, що полягають у грубому порушенні положень чинного законодавства України при їх прийнятті, зокрема, у заяві про забезпечення позову зазначається про порушення процедури прийняття спірних актів. Також заявник вказує на те, що у випадку вжиття Міністерством інфраструктури України, Морською адміністрацією та іншими компетентними суб`єктами заходів, направлених на ліквідацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, судовий захист прав позивача буде ілюзорним, а відновлення його становища буде неможливим як юридично, так і фактично.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини

4. ОСОБА_1 за своєю професією є моряком та має звання капітану далекого плавання; є дійсним членом Державної кваліфікаційної комісії, роботу якої організовує Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків.

5. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків" внесено зміни до актів Кабінету Міністрів України; визнано такими, що втратили чинність, деякі постанови Кабінету Міністрів України.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків" набирає чинності через три місяці з дня її опублікування - з 22 жовтня 2020 року.

7. Внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків", Міністерством інфраструктури України прийнято: наказ від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693"; наказ від 30 вересня 2020 року № 591 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків".

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, задовольнив частково заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:

утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;

підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;

організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні;

здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури;

підготовка за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;

видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

Заборонено Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили рішенням суду у цій справі проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ідентифікаційний код 25958804).

В задоволенні решти вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

9. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, яка організовує діяльність Державної кваліфікаційної комісії, до складу якої входить позивач, внаслідок прийняття оскаржуваних актів Кабінету Міністрів України та Міністерства інфраструктури України, буде ліквідована, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вказані зміни у системі підготовки та дипломування моряків мають безпосередній вплив на професійні права позивача та їх реалізацію.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Представники Міністерства інфраструктури України та Кабінету Міністрів України, уважаючи вказані судові рішення ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, подали касаційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

11. Так, представник Мінінфраструктури у касаційній скарзі, серед іншого, наполягає на неповноті судового розгляду під час апеляційного перегляду справи з питання забезпечення позову, в тому числі в аспекті доводів позивача про наявність очевидності ознак протиправності спірних рішень відповідачів.

Стверджує, що заявник не навів, а суди не обґрунтували наявності обставин, які в силу вимог процесуального закону є підставою для вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову.

Наголошує, що оскаржувані судові рішення містять висновки про наявність безпосереднього впливу на професійні права позивача за відсутності жодного висновку про порушення цього права.

12. Аналогічні обґрунтування вказані і в касаційній скарзі Кабінету Міністрів України.

13. Верховний Суд ухвалами від 14 квітня 2021 року та 27 квітня 2021 року відкрив касаційні провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та прийнята за результатами її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

14. Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

15. Частина перша вказаної статті Закону передбачає, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

16. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

17. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

18. За приписами пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

19. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його і отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (пункт 54 рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України").

20. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

21. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

22. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19.

23. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

24. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

25. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

26. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

27. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови.

28. Так, судами встановлено, що позивач є моряком, має звання капітану далекого плавання та відповідно до наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 26 грудня 2019 року № 208 "Про затвердження Персонального складу державних кваліфікаційних комісій" є дійсним членом Державної кваліфікаційної комісії на 2020 рік, роботу якої організовує Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків.

29. Відповідно до пункту 1 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693, вказана Інспекція є державною організацією, заснованою на державній власності, і належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

30. Водночас, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків" внесено зміни до актів Кабінету Міністрів України; визнано такими, що втратили чинність, деякі постанови Кабінету Міністрів України. Вказана постанова Кабінету Міністрів України набирає чинності через три місяці з дня її опублікування - з 22 жовтня 2020 року.

31. Внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків", Міністерством інфраструктури України видано:

наказ від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693";

наказ від 30 вересня 2020 року № 591 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків".

32. Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків", наказів Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693" та від 30 вересня 2020 року № 591 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків" слідує, що вказані нормативно-правові акти спрямовані на реформування системи підготовки та дипломування моряків, зокрема щодо Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, а саме передбачається її ліквідація та передача функцій Державній службі морського та річкового транспорту України та Морській адміністрації.

33. Отже, внаслідок прийняття вказаних актів Кабінету Міністрів України та Міністерства інфраструктури України, передбачається ліквідація Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, яка організовує діяльність Державної кваліфікаційної комісії, до складу якої входить позивач.

34. Таким чином, вказані зміни у системі підготовки та дипломування моряків мають безпосередній вплив на професійні права позивача та їх реалізацію.

35. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій вказали, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову, система підготовки та дипломування моряків зазнає невідворотних змін, які передбачені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 739 "Деякі питання дипломування моряків", наказів Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693" та від 30 вересня 2020 року № 591 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків", зокрема, ліквідація Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та виконання її функцій іншими органами.

36. Крім того, суди зазначили, що доцільним є застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України та заборони уповноваженим суб`єктам здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оскільки такі засоби забезпечення позову є похідними від попереднього та забезпечують збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

37. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, оскільки саме вказаний акт імплементує у систему підготовки та дипломування моряків зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 "Деякі питання дипломування моряків".

38. Незастосування ж заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин нівелює ефективність судового захисту та створює невідворотні наслідки у системі державного управління, які не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті спору.

39. Отже, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

40. Обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення спору по суті, вжиття заходів забезпечення позову щодо збереження чинної системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як завершення процесу реформування такої системи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

41. Таким чином висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують їх висновків і ґрунтуються на переоцінці обставин, установлених судами. При цьому вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

................

Перейти до повного тексту