ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 816/2195/16
адміністративне провадження №№К9901/32480/18, К/9901/32484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України до Приватного виробничо-комерційного підприємства " Ніколь", третя особа - Державна фіскальна служба України про продовження дії спеціальної санкції, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Державної фіскальної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Ясиновського І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Дюкарєва С.В., суддів Жигілія С.П., Перцової Т.С.),
У С Т А Н О В И В:
1. Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (далі - позивач, Мінекономіки) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ніколь" (далі - відповідач, ПВКП "Ніколь") про продовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 02.02.2016 № 147 до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ніколь" на термін до усунення Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ніколь" порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за експортним контрактом від 30.10.2012 № 11-0125.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем допущено порушення строків встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічного контракту, внаслідок чого позивачем на підставі подання ДФС України, прийнято наказ № 147 від 02.02.2016, яким до відповідача застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Зазначає, що станом на момент звернення до суду з даним позовом ПВКП "Ніколь" не усунуто порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, у зв`язку з чим існує необхідність продовжити застосовану позивачем санкцію.
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся з позовною заявою до суду для продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності з пропущенням встановленого 6 ст. 37 Закону № 959 терміну дії застосованої наказом від 02.02.2016 №147 санкції, що унеможливлює задоволення позовної заяви.
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України та Державна фіскальна служба України звернулись до касаційного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.1. У касаційній скарзі Мінекономрозвитку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме приписів статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та п. 4.9 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 № 52, що призвело до неправильного вирішення справи.
5.2. Державна фіскальна служба України у своїй касаційній скарзі вказує, що підтримує позицію Мінекномрозвитку щодо подовження дії спеціальних санкцій тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до ПВКП "Ніколь" на термін до усунення порушення вимог статті першої Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за експортним контрактом від 30.10.2012 № 11-0125.
6. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2017 року та від 15 травня 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
7. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
8. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
10. Судами встановлено, що 03.12.2015 ДФС України звернулося до Мінекономрозвитку з поданням №27847/5/99-99-22-05-02-16 з пропозицією застосувати спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб`єктів господарської діяльності згідно переліку, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, до яких належить ПВКП "Ніколь" (а.с.10).
11. Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 02.02.2016 №147 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" за порушення пов`язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", серед інших, до ПВКП "Ніколь" застосовано спеціальну санкцію тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності (а.с. 11-13).
12. Позивач уважає, що існує необхідність продовжити застосовану позивачем санкцію.
13. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
15. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Суд звертає увагу на те, що спірним питання у цій справі є обґрунтованість звернення до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності з пропущенням вказаного вище терміну дії застосованої наказом санкції.
17. Так, згідно положень частини першої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 959) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, серед іншого, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
18. Відповідно до частини другої статті 37 вказаного Закону санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
19. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову, політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику та інше.
20. Частиною шостою статті 37 Закону № 959 визначено, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
21. Отже, виходячи із вказаного термін дії застосованої позивачем санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності сплинув 03.05.2016.
22. Суд звертає увагу на те, що подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду (ч. 7 ст. 37 Закону № 959).
23. Так, для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду (ч. 8 ст. 37 Закону № 959).
24. Пунктом 4.9 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 № 52, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за № 260/4481, визначено алгоритм дій Мінекономрозвитку для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Так, цією нормою передбачено, що при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду. У разі, якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.
25. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з матеріалами справи Мінекономіки звернулося до Державної фіскальної служби України із відповідним поданням лише 10.05.2016 згідно вихідного штампу № 4102-11/13470-03 (а.с. 14-17), тобто після закінчення граничного строку дії означеної санкції, а не за 40 днів до його закінчення, як це передбачено вищевказаною нормою.
26. Відповідь від 08.06.2016 № 9851/5/99-99-14-06-16 на вказаний лист позивачем не було отримано з пропозиції щодо доцільності продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції (ДФС України) 13.06.2016 згідно вхідного штампу позивача № 08/35503-16, тобто з порушенням десятиденного терміну до закінчення дії застосованої санкції (а.с. 18-23).
27. Крім того, з позовом для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності Мінекономрозвитку звернулося лише 20.11.2016 відповідно до відбитку потового штемпелю на конверті (а.с.37) .
28. Отже, Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, оскільки позивач звернувся з позовною заявою до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності після закінчення дії застосованої наказом від 02.02.2016 №147 санкції.
29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №808/1749/17, а також від 21.05.2020, справа №814/1459/17.
30. Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
31. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
32. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд