ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8588/18
адміністративне провадження № К/9901/3537/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 (головуючий суддя - Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/8588/18,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач) про:
- стягнення з відповідача та зобов`язання виплатити на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2017 по 27.02.2018 яка складає 98835,67грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №826/4573/16, частково зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України та визнано протиправним і скасовано наказ про його звільнення з роботи та стягнуто з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток у розмірі 23742,00 грн. Вказує, що наказом Генерального прокурора України від 28.02.2018 №174ц його поновлено на посаді з 16.03.2016, проте за період з 02.12.2017 по 27.02.2018 відповідачем не виплачено позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1 ) задоволено повністю.
Стягнуто з Генеральної прокуратури України (м. Київ, 01011, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №826/4573/16 про поновлення на посаді у розмірі 98 835,67грн. (дев`яносто вісім тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень, 67 копійок) без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд врахував, що Київським апеляційним адміністративним судом в постанові від 22.05.2018 у справі №826/15725/17 було встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинен розраховуватися з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за відповідний період 2,54, також цією постановою встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 1675,18грн. Отже, суд дійшов висновку, що за спірний період з 02.12.2017 по 27.02.2018 на користь позивача підлягає стягненню 98835,67грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
01 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що адміністративний суд не вирішував питання про поновлення позивача на посаді, тому немає підстав говорити про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказує на безпідставність застосування судами попередніх інстанцій коефіцієнту підвищення посадового окладу. Зазначає, що заробітна плата (грошове забезпечення) прокурорам і слідчим органів прокуратури нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, пунктом 1 якої затверджено схеми посадових окладів і там відсутня посада старшого прокурора відділу ГПУ. Наведена обставина, на думку відповідача, унеможливлює застосування пункту 10 Порядку №100.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №826/4573/16 частково задоволено позовні вимог ОСОБА_1 до ГП України:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 15.03.2016 №300-ц "Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України";
- стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2016 по 06.06.2016 у сумі 36933,12 грн. (а.с. 13-21).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 частково змінено, а саме - змінено суму середнього заробітку, що підлягає стягненню з ГП України на користь ОСОБА_1 з 36933,12 грн. на 23742,00 грн. В іншій частині указану постанову суду залишено без змін (а.с. 22-28).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №826/15725/17 за позовом ОСОБА_1 до ГП України позов задоволено частково - стягнуто з ГП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2016 по 01.12.2017 у розмірі 259191,36 грн (а.с. 29-33).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018 змінено та стягнуто з ГП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 07.06.2016 по 01.12.2017 у розмірі 309971,20 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 34-40).
Наказом Генерального прокурора України від 28.02.2018 №174ц (а.с. 11) скасовано наказ Відповідача №300-ц від 15.03.2016 (а.с. 10) та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 14.03.2018 №191ц (а.с. 12) ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальну провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".
Зазначений Закон визначає, з-поміж іншого, порядок зайняття посади прокурора, порядок звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 серед іншого зазначено, що "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь час вимушеного прогулу, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
За пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.