- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб)
м. Київ, 7 травня 2002 року | Справа N 1-1/2002 N 8-рп/2002 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, суддя-доповідач,
Вознюка Володимира Денисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Носова Владислава Васильовича - Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України; Фесенка Євгена Володимировича - представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України, головного наукового консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України; Лукашової Надії Павлівни - Постійного представника Верховного Суду України в Конституційному Суді України; Кудрявцева Віктора Вікторовича - представника Генеральної прокуратури України, заступника Генерального прокурора України; Зайця Анатолія Павловича - Першого заступника Державного секретаря Міністерства юстиції України; Серьогіна Віталія Олександровича - доцента кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ,
розглянув на пленарному засіданні справу щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті
124 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.С., пояснення Носова В.В., Фесенка Є.В., Лукашової Н.П., Кудрявцева В.В., Зайця А.П., Серьогіна В.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті
124 Конституції України, зокрема, чи мають право суди загальної юрисдикції приймати до свого провадження і розглядати по суті позовні заяви про поновлення на роботі, зміну формулювання звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно
Конституцією України призначають на посади та звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України.
На думку суб'єкта права на конституційне подання, такі заяви не підвідомчі судам загальної юрисдикції, оскільки згідно з
Конституцією України однією з форм реалізації владних повноважень Президента України та Верховної Ради України є прийняття чи видання відповідних актів (стаття
91, частина третя статті
106). Зокрема, безпосередньо на підставі положень
Конституції України видаються акти з питань призначення, звільнення Президентом України (пункти 5, 9, 10, 11, 12, 13, 14 частини першої статті
106), Верховною Радою України (пункти 16, 17, 18, 19, 20, 21, 35 частини першої статті
85), а також щодо суддів (пункт 26 частини першої статті
85, пункт 22 частини першої статті
106, стаття
128).
Як стверджується в конституційному поданні,
Конституція України не наділяє будь-який державний орган повноваженнями щодо скасування чи тимчасового припинення дії актів Президента України або Верховної Ради України, в тому числі і з зазначених питань. Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, Генеральний прокурор України, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, судді, інші особи, яких призначають Президент України або Верховна Рада України, є особами, для яких
Конституцією України встановлено особливий порядок призначення на посади та звільнення з посад.
2. У листі до Конституційного Суду України Голова Верховної Ради України пояснив, що компетенція судів загальної юрисдикції поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, в тому числі й на ті, які пов'язані зі спорами про поновлення на роботі, зміну формулювання звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з
Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України.
Підвідомчість справ, які стосуються поновлення на роботі, зміни формулювання звільнення вказаних посадових осіб, віднесена до компетенції судів загальної юрисдикції та визначається сукупністю положень пункту 12 розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України, статті
24 Цивільного процесуального кодексу України, частин другої, третьої статті
124 Конституції України. У цьому разі йдеться про здійснення Президентом України, Верховною Радою України виключно адміністративної, управлінської функції призначення на посади та звільнення з посад відповідних осіб, а судовими органами - правосуддя.
Генеральний прокурор України вважає неможливим оспорювання актів Президента України, Верховної Ради України про призначення на посади та звільнення з посад осіб у судах загальної юрисдикції, оскільки визначення конституційності таких актів належить до повноважень Конституційного Суду України.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з такого:
Стаття 55
Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах, у тому числі шляхом конституційного судочинства (стаття
124 Конституції України) .
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті
150 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання конституційності, зокрема, правових актів Верховної Ради України, актів Президента України. У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється (стаття
83 Закону України
"Про Конституційний Суд України") . Перевірка конституційності таких актів є виключною компетенцією Конституційного Суду України.
За змістом принципу поділу державної влади в Україні, визначеного у частині першій статті
6 Конституції України, "державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову", які урівноважують одна одну системою стримувань і противаг.
Згідно з частиною другою статті
19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю,
Конституція України закріплює широке коло прав та свобод, гарантує і забезпечує їх захист, в тому числі і від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб.
Відповідно до
Конституції України громадяни є рівними перед законом (частина перша статті
24) та користуються рівним правом доступу до державної служби (частина друга статті
38). Громадянам гарантується судовий захист від незаконного звільнення (частина шоста статті
43). Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті
55 Конституції України) .
Отже, призначення на посади та звільнення з посад Президентом України або Верховною Радою України посадових осіб не може обмежувати їх права на судовий захист.
Пунктом 10 частини першої статті
106 Конституції України встановлено повноваження Президента України призначати за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та припиняти їхні повноваження на цих посадах.
Згідно з частиною першою статті
87 Конституції України Верховна Рада України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України, що має наслідком відставку Кабінету Міністрів України (частина четверта статті
115 Конституції України) . Висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокуророві України має наслідком його відставку з посади (частина перша статті
122 Конституції України) . Суб'єктами конституційної відповідальності можуть бути й інші учасники конституційно-правових відносин.
Частина четверта статті
106 Конституції України передбачає скріплення актів Президента України, виданих у межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 цієї статті, підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.
За
Конституцією України передбачена політична відповідальність Кабінету Міністрів України (стаття
87, пункт 10 частини першої статті
106, частина четверта статті
115). Припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади Президентом України на підставі пункту 10 частини першої статті
106 Конституції України або відставка Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри згідно зі статтею
87 Конституції України означає, що відповідна оцінка діяльності членів Кабінету Міністрів України та керівників інших центральних органів виконавчої влади може стосуватися як законності їх дій, так і мати політичний характер.
................Перейти до повного тексту