ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 686/4562/18
адміністративне провадження № К/9901/19325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року (суддя: Приступа Д.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (судді: Граб Л.С., Іваненко Т.В., Сторчак В.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи ДП "Укрметртестстандарт", Міністерство охорони здоров`я України, Український медичний центр Сертифікації про визнання протиправним (незаконним) акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), треті особи ДП "Укрметстандарт", Міністерство охорони здоров`я України, Український медичний центр Сертифікації, в якому просив визнати протиправним і недійсним акт огляду на стан алкогольного сп`яніння позивача проведеного 26 червня 2017 року.
В обґрунтування позову вказував на протиправність вищевказаного акту, оскільки працівником поліції, при встановленні стану сп`яніння, було використано прилад, який не має сертифіката відповідності, а свідоцтво про його державну реєстрацію втратило чинність.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував рішення тим, що працівники поліції на момент проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно позивача мали право використовувати пристрій Drager Alcotest 6810.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції. Провадження у справі закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначав, що акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а складання акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що пристрій Drager Alcotest 6810 не має свідоцтва про державну реєстрацію та сертифіката відповідності.
На переконання позивача суди помилково посилались на приписи наказу Міністерства охорони здоров`я України № 533 від 16 липня 2012 року "Про затвердження Порядку зберігання Державного реєстру медичної, техніки та виробів медичного призначення", який втратив чинність.
Також зазначає, що суди при вирішені справи по суті позовних вимог не взяли до уваги норми наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2017 № 122 та постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754.
Позивач просить скасувати постанову Сьомого апеляційного суду від 2 липня 2020 року посилаючись на частину 1 статті 267 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити постанову Сьомого апеляційного суду від 02 липня 2020 року без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач 26 червня 2017 року о 01:24 год. у м. Хмельницькому по вул. Прибузькій, керуючи транспортним засобом, реєстраційний номер НОМЕР_1 був зупинений працівниками поліції неподалік будинку № 4.
Після зупинки поліцейськими запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу алкотестер "Драгер", на що останній погодився.
За результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою вищевказаного приладу (тест № 2585 від 26 червня 2017 року - результат позитивний 2,15% проміле) встановлено, що позивач під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп`яніння.
В той же день відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті130 КУпАП та направлено справу до суду.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 7 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Позивач вважаючи, що працівником поліції при встановленні стану сп`яніння було використано прилад, який не має сертифіката відповідності, а свідоцтво про його державну реєстрацію втратило чинність звернувся до суду з цим позовом.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
Частинами 1 та 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до пункту 1 Р.ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (пункт10 Р.ІІ Інструкції № 1452/735).
Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 757/6550/17-а зазначив, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, сам по собі акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а складання акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Розгляд питання правомірності акту огляду на стан алкогольного сп`яніння в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 (провадження № 11-1434апп18), постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 757/6550/17-а та від 04 березня 2019 року у справі № 199/7360/17, від 11 серпня 2020 року у справі № 120/4189/19-а.
Доводи касаційної скарги, що пристрій Drager Alcotest 6810 не має свідоцтва про державну реєстрацію та сертифіката відповідності, а також неправильне застосування приписів наказу Міністерства охорони здоров`я України № 533 від 16 липня 2012 року "Про затвердження Порядку зберігання Державного реєстру медичної, техніки та виробів медичного призначення" та незастосування до спірних правовідносин наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2017 № 122 та постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754 не є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вказаною постановою закрито провадження у справі через неналежність її розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на приписи частини 1 статті 267 КУпАП, як на підставу для звернення до суду, оскільки проаналізувавши вказану норму у контексті з положеннями КАС України можна дійти висновку, що за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори, що виникають з приводу проведення огляду водіїв на стан сп`яніння суб`єктом владних повноважень, визначеним у статті 266 КУпАП, а саме поліцейським.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки оскаржуваний позивачем акт на стан сп?яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.