П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/202/20
Провадження № 11-49заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Любимівської сільської ради (далі - Любимівська сільрада) до Верховної Ради України (далі - ВРУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), Центральна виборча комісія (далі - ЦВК), про визнання протиправною та скасування Постанови ВРУ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" (далі - Постанова № 807-ІХ) (провадження № 9901/202/20) та за позовом Голопристанської районної ради Херсонської області (далі -Голопристанська райрада) до ВРУ про визнання протиправними дій ВРУ в частині утворення у Херсонській області Скадовського району (з адміністративним центром у місті Скадовську) та зобов`язання утворити адміністративно-територіальну одиницю з визначенням адміністративного центру у місті Гола Пристань (провадження № 9901/296/20)
за апеляційною скаргою Любимівської сільради на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року (судді Єресько Л. О., Дашутін І. В., Шевцова Н. В., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
4 серпня 2020 року Любимівська сільрада звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати Постанову ВРУ № 807-ІХ.
На обґрунтування позовних вимог Любимівська сільрада зазначила, що послідовність управлінських рішень в оскаржуваній Постанові означає зміну територіальних кордонів органів місцевого самоврядування, якими відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в України" (далі - Закон № 280/97-ВР) є районні ради, без попереднього з`ясування думки територіальної громади, що є явним та грубим порушенням вимог статті 5 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка є частиною міжнародних зобов`язань України у сфері дотримання прав людини. Просила звернути увагу, що оскаржуваною Постановою територіальну громаду позивача не включено до складу жодного з утворених районів України, що призвело до безпідставного виключення територіальної громади позивача зі складу адміністративно-територіального устрою України.
На думку позивача, положення пункту 4 оскаржуваної Постанова № 807-ІХ, якою встановлено, що вибори депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови,не проводяться, прямо суперечать імперативній нормі частини третьої статті 141 Конституції України та припису частини другої статті 194 Виборчого кодексу України, оскільки ці норми взагалі не допускають непроведення чергових виборів, а єдиний виняток за приписами частини першої статті 19 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" -умови воєнного стану, який не було запроваджено.
Положення пункту 2 Постанови № 807-ІХ, відповідно до якого межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району, на думку Любимівської сільради, прийнято без дотримання вимог частини другої статті 173 Земельного кодексу України, відповідно до якої межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням генеральних планів населених пунктів, яких до цього часу не розроблено.
Любимівська сільрада наголошувала, що оскаржувана Постанова прийнята з порушенням критерію пункту частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки відповідач вийшов за межі повноважень, наданих йому приписами пункту 29 (утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорій міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів), пункту 30 (призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування), частини першої статті 85 Конституції України та в оскаржуваній Постанові визначив також перелік територіальних громад районів та їх адміністративні центри, хоч процедура прийняття актів з цих питань відсутня. Підкреслює, що за приписами пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається територіальний устрій України. А тому, на переконання позивача, оскаржувана Постанова є протиправною і за змістом, і за формою прийняття такого роду рішення.
За переконанням Любимівської сільради, істотність порушень наведених нею у позовній заяві норм Конституції та законів України, міжнародно-правового договору, а також критеріїв частини другої статті 2 КАС, допущених при ухваленні оскаржуваної Постанови, дає підстави для висновку, що ця Постанова не може бути залишена чинною навіть частково і підлягає скасуванню в цілому з мотивів її явної незаконності.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 серпня 2020 року відкрив провадження у справі № 9901/202/20 (адміністративне провадження П/9901/202/20) та постановив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
14 вересня 2020 року Голопристанська райрада направила до Верховного Суду позов, у якому просила визнати протиправними дії ВРУ в частині утворення у Херсонській області Скадовського району (з адміністративним центром у місті Скадовську) у складі територій Бехтерської сільської, Голопристанської міської, Долматівської сільської, Каланчацької селищної, Лазурненської селищної. Мирненської селищної, Новомиколаївської сільської, Скадовської міської, Чулаківської сільської територіальних громад, затверджених КМУ, та зобов`язати ВРУ утворити адміністративно-територіальну одиницю з визначенням адміністративного центру у місті Гола Пристань.
На обґрунтування позовних вимог Голопристанська райрада посилалась на порушення відповідачем при ухваленні Постанови № 807-ІХ статті 5 Європейської хартії місцевого самоврядування, позаяк ВРУ змінені територіальні кордони (просторові межі) районів без урахування думки безпосередньо громад району та представницького органу місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси сіл, селищ, міст району (Голопристанської районної ради Херсонської області).
Зважаючи на відсутність закону, який би регулював питання порядку, процедури та методології утворення адміністративно-територіальних одиниць районного рівня, позивач просив перевірити оскаржувані дії ВРУ на відповідність положенням Методичних рекомендацій щодо критеріїв формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (регіонального) рівня, наданих Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та підготовлених Директоратом з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Мінрегіону на виконання Плану заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 роки, затвердженого розпорядженням КМУ від 23 січня 2019 року № 77-р, яких, на думку Голопристанської райради, відповідач не дотримався.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 вересня 2020 року прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі № 9901/296/20 (адміністративне провадження № П/9901/296/20).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2020 року об`єднано справу № 9901/296/20 за позовом Голопристанської райради до ВРУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії зі справою № 9901/202/20 за позовом Любимівської сільради до ВРУ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КМУ, ЦВК, про визнання протиправною та скасування Постанови № 807-ІХ в одне провадження № 9901/202/20 та передано цю справу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л. О. для розгляду в об`єднаному провадженні.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 січня 2021 року закрив провадження у справі за цими позовами на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За висновками цього суду, оскільки позивачі насамперед оскаржують Постанову № 807-ІХ з підстав її невідповідності Конституції України та регламентної процедури її прийняття (законодавча процедура), то перевірка цієї Постанови не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд першої інстанції зазначив, що конституційний процес організації територіального устрою України, у тому числі шляхом утворення і ліквідації районів, та участь у ньому ВРУ не є формою реалізації управлінських функцій органу, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції, а незгода позивача з тим, як відбулася організація територіального устрою України, не є і не може бути підставою для того, щоб у порядку адміністративного судочинства оскаржувати постанову законодавчого органу, прийняту із цього питання.
Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, Любимівська сільрада подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На обґрунтування апеляційної скарги Любимівська сільрада зазначає, що оскаржувана Постанова є підзаконним актом і тому вимога перевірити цей підзаконний акт на відповідність закону, тобто акта вищої сили, є абсолютно правомірною та прямо відповідає диспозиції пункту 1 частини першої статті 266 КАС.
Вважає, що Постанова № 807-ІХ є незаконною як за формою прийняття рішення, так і за замістом та за процедурою прийняття рішення. До того ж суперечить статті 5 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, ратифікованої Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР, частині першій статті 8 Закону України "Про добровільне обʼєднання територіальних громад", частині другій статті 173 Земельного кодексу України, частині другій статті 194 Виборчого кодексу України, частині другій статті 2 КАС.
У відзиві на апеляційну скаргу ЦВК стверджує, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року постановлена судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підтверджені допустимими, достовірними, належними доказами, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРУ стверджує, що між позивачами і ВРУ - суб`єктами владних повноважень немає спору щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі й делегованих повноважень, а доводи позивачів зводяться до обґрунтування неконституційності і незаконності Постанови № 807-ІХ у вирішенні питання територіального устрою України, у тому числі щодо дотримання конституційної процедури її розгляду та ухвалення.
ВРУ зазначає, що оскільки Любимівська сільрада та Голопристанська райрада як суб`єкти владних повноважень не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання нечинною й протиправною Постанови № 807-ІХ, спір між сторонами не є компетенційним, то й оскаржувана Постанова не може бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням органу місцевого самоврядування.
За таких обставин ВРУ вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв ухвалу від 27 січня 2021 року про закриття провадження у справі з дотриманням норм процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Любимівської сільради, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Водночас ВРУ заявила клопотання про закриття апеляційного провадження, у якому зазначила, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки повноваження органу місцевого самоврядування - Любиміської сільради, а також повноваження Любимівського сільського голови Беззубка М. Д. припинені 23 листопада 2020 року, тому вони не можуть бути позивачами у справі та апелянтами. До того ж вони не можуть представляти інтереси територіальної громади, яка на виборах 25 жовтня 2020 року обрала своїх нових представників, а саме депутатів Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області та голову цієї селищної ради, яким став ОСОБА_1 . Отже, адвокат Спектр Ю. І., який подав апеляційну скаргу, не може бути належним представником позивача, а отже, він не має права на підписання апеляційної скарги.
У своїх поясненнях до апеляційної скарги КМУ зазначив, що суд першої інстанції прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а ухвала підлягає залишенню без змін.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм у відзивах аргументи представників ВРУ, КМУ та ЦВК, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд першої інстанції встановив, що 17 липня 2020 року ВРУ на пленарному засіданні прийняла оскаржувану Постанову № 807-ІХ.
Підпунктом 21 пункту 1 ВРУ постановила утворити в Херсонській області, зокрема, Каховський район (з адміністративним центром у місті Нова Каховка) у складі територій Асканія-Нової селищної, Великолепетиської селищної, Верхньорогачицької селищної, Горностаївської селищної, Зеленопідської сільської, Каховської міської, Костянтинівської сільської, Любимівської селищної, Новокаховської міської, Присиваської сільської, Рубанівської сільської, Тавричанської сільської, Таврійської міської, Хрестівської сільської, Чаплинської селищної територіальних громад, затверджених КМУ; Скадовський район (з адміністративним центром у місті Скадовську) у складі територій Бехтерської сільської, Голопристанської міської, Долматівської сільської, Каланчацької селищної, Лазурненської селищної, Мирненської селищної, Новомиколаївської сільської, Скадовської міської, Чулаківської сільської територіальних громад, затверджених КМУ.
Підпунктом 21 пункту 3 ВРУ постановила ліквідувати в Херсонській області Бериславський, Білозерський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Горностаївський, Іванівський, Каланчацький, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський, Новотроїцький, Олешківський, Скадовський, Чаплинський райони.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення ЦВК результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2 частини першої цієї статті).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 266 цього Кодексу Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати акт ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
З наведеного випливає, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
За принципом поділу державної влади в Україні, закріпленому у статті 6 Основного Закону, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України.
За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВРУ. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень ВРУ належить прийняття законів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Правові основи організації та діяльності органів місцевого самоврядування визначені Конституцією України та Законом № 280/97-ВР.
Відповідно до частини першої статті 10 та статті 18? цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені главою 1 розділу ІІ Закону № 280/97-ВР.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі № 1-6/2002 повноваження ВРУ реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВРУ під час її сесій.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 у справі № 1-21/2003 визначено, що основною формою діяльності ВРУ є пленарні засідання під час сесій, які є регулярними зібраннями народних депутатів України відповідного скликання у визначений час, у визначеному місці і які проводяться за встановленою процедурою. На пленарних засіданнях розглядаються питання, віднесені Конституцією України до повноважень ВРУ, і шляхом голосування народних депутатів України приймаються рішення з цих питань.
Під терміном "рішення" ВРУ, який вживається в частині другій статті 84 Конституції України, треба розуміти результати волевиявлення парламенту України з питань, віднесених до його компетенції.
Під терміном "акти", що вживається у статті 91 Конституції України, необхідно розуміти рішення ВРУ у формі законів, постанов тощо, які приймаються ВРУ визначеною Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України.
Отже, Конституція України закріплює за ВРУ особливий правовий статус як представницького виборного колегіального органу і єдиного органу законодавчої влади, яку ВРУ здійснює від імені Українського народу - єдиного джерела влади в Україні шляхом прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, у тому числі у формі постанов, з питань, віднесених Конституцією України до її повноважень.
Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 у справі № 1-39/2001 визначив, що під термінами "район", що використовується в пункті 29 частини першої статті 85 Конституції України, і "район у місті", що вживається в частині першій статті 133, частині п`ятій статті 140, частині першій статті 142 Конституції України і відповідно в абзаці третьому статті 1 Закону № 280/97-ВР, частині першій статті 2 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", треба розуміти різні за своїм значенням адміністративно-територіальні одиниці в системі адміністративно-територіального устрою України, правовий статус яких повинен визначатися законом.
Конституційний процес організації територіального устрою України, у тому числі шляхом утворення і ліквідації районів, та участь у ньому ВРУ не є формою реалізації управлінських функцій цього органу, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.
З огляду на викладене колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що, зважаючи на конституційний статус ВРУ як єдиного органу законодавчої влади, її участь у вирішенні питання територіального устрою України є юридичною формою реалізації її повноважень у сфері конституційних правовідносин.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС слід розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВРУ, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких ВРУ реалізує свої владні (управлінські) функції.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 зазначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України, ВРУ приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об`єктом судового конституційного контролю.
Оскільки Любимівська сільрада оскаржує Постанову № 807-ІХ з підстав її невідповідності приписам Конституції України та регламентної процедури її прийняття (законодавча процедура), то перевірка цієї Постанови не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/276/20 (провадження
№ 11-359заі20).
Ураховуючи зазначене вище, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмети позовів Любимівської сільради та Голопристанської райради не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ці позови не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є правильним, оскільки, на переконання Великої Палати Верховного Суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов Любимівської сільради, а також позов Голопристанської райрад не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та закрив провадження у справі.
Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності такого висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в оскаржуваній ухвалі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі за цими позовами, правильно застосував норми матеріального й процесуального права, апеляційну скаргу Любимівської сільради слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27січня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 151, 243, 266, 292, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду