Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/14282/19
провадження № 61-5499св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" як правонаступник Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що 22 серпня 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") було укладено кредитний договір № 344-012/ФКВ-08 (далі - Кредитний договір), за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 17 000 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 17 серпня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 22 серпня 2008 року між нею та ТОВ "Укрпромбанк" було укладено іпотечний договір № 344-012/Zквіп-08 (далі - Іпотечний договір), предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м. В подальшому, на підставі укладеної угоди, 01 липня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") набуло прав та обов`язків кредитора за Кредитним договором та іпотекодержателя за Іпотечним договором. У зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань за Кредитним договором заочним рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2-2500/11 було задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" і стягнуто солідарно з неї та поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 143 134,29 грн, а також - судовий збір у розмірі 1 424,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. 03 вересня 2019 року вона погасила заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 143 134,29 грн та повністю виконала зазначене рішення суду, а 07 травня 2019 року звернулася до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зняття обтяження з предмета іпотеки, однак отримала відмову. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати припиненим з 03 травня 2019 року основне зобов`язання її як позичальника за Кредитним договором; визнати припиненою іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м за Іпотечним договором; зобов`язати ПАТ "Дельта Банк" вчинити дії щодо виключення з реєстру заборон та зняття заборони відчуження вищевказаної квартири, а також - дії щодо припинення обтяження цієї квартири забороною та припинення іпотеки на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором позивач виконала через 5 років і 7 місяців після його ухвалення. Протягом цього часу банком нарахувалися три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати. Тому позивач помилково вважає, що основне зобов`язання за Кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим, і, як наслідок, припинилися зобов`язання, які виникають з Іпотечного договору.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано припиненим з 03 травня 2019 року зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором та іпотеку (реєстраційний номер обтяження - 7789981) двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м за Іпотечним договором. Зобов`язано ПАТ "Дельта Банк" вчинити дії щодо виключення з реєстру заборон та зняття заборони відчуження житлової квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1, а також - дії щодо припинення обтяження квартири забороною та припинення іпотеки на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за Кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про стягнення з неї заборгованості за цим договором. Тому Кредитний договір, а також Іпотечний договірє припиненими. При цьому суд послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), та звернув увагу на те, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак ПАТ "Дельта Банк" не довело, що пред`являло до ОСОБА_1 вимоги про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат або штрафних санкцій.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року - без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відновлено дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
19 березня 2020 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ПАТ "Дельта Банк" зазначило, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 161/18958/15-ц та постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 305/1293/16-ц, відповідно до яких наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконане боржником належним чином чи виконано з простроченням, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредитору, а тому кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України за період невиконання рішення суду. При цьому суди неповно з`ясували обставини справи і не звернули уваги на те, що ПАТ "Дельта Банк" має право на стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних та інфляційних за весь час затримки виконання судового рішення, які входять до складу основного зобов`язання та мають компенсаційний характер. Тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що Кредитний договір та Іпотечний договірє припиненими, та неправомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ПАТ "Дельта Банк" вчинити дії щодо виключення з реєстру заборон та зняття заборони відчуження предмета іпотеки, а також дії щодо припинення обтяження квартири забороною та припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області та зупинено дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
28 квітня 2020 року справа № 569/14282/19 надійшла до Верховного Суду.
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент") подало до Верховного Суду клопотання, в якому просило залучити його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк".
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року клопотання ТОВ "ФК "Інвент" про залучення правонаступника ПАТ "Дельта Банк" до участі у справі задоволено, залучено ТОВ "ФК "Інвент" як правонаступника ПАТ "Дельта Банк" до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судами встановлено, що 22 серпня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 17 000 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 17 серпня 2028 року.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 22 серпня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі укладеної угоди 01 липня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") набуло прав та обов`язків кредитора за Кредитним договором та іпотекодержателя за Іпотечним договором.
ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим заочним рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2-2500/11 було задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 143 134,29 грн, а також судовий збір у розмірі 1 424,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.
В подальшому заочне рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2-2500/11 було скасоване, а справі присвоєно інший № 569/13559/13-ц.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 569/13559/13-ц було задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 143 134,29 грн, а також судовий збір у розмірі 1 424,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.
За змістом вищевказаного рішення суд дійшов висновку, що позичальник не виконала своїх зобов`язань за Кредитним договором, тому в неї утворилася заборгованість, яка станом на 19 квітня 2010 року склала 17 600,85 доларів США та 2 936,48 грн, з яких: 717,11 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 15 670 доларів США - поточна заборгованість за кредитом; 944,37 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 269,41 доларів США - поточна заборгованість за процентами; 1476,17 грн - прострочена заборгованість за комісією; 296,41 грн - поточна заборгованість за комісією; 427,91 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 21 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року; 135,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 21 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року; 601,02 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона повністю виконала рішення суду та погасила заборгованість за Кредитним договором в загальному розмірі 143 134,29 грн. На підтвердження сплати коштів позивач надала квитанцію від 03 травня 2019 року № 0.0.1343326901.1 на суму 52 200 грн та квитанцію від 03 травня 2019 року № 0.0.1343447148.1 на суму 91 000 грн.
Крім того, до звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 направила ПАТ "Дельта Банк" заяву, в якій просила протягом п`яти днів з дати отримання цієї заяви зняти обтяження з предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.
Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5.
Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Згідно із частиною третьою статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України "Про іпотеку").
Пунктом 25 Порядку визначено, що реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви.
Інформаційною довідкою від 04 травня 2019 року № 165489195 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підтверджено, що зареєстроване на підставі Іпотечного договору обтяження - заборона на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, не припинено, а також не вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У справі, яка переглядається, позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення з реєстру заборон та зняття заборони відчуження вищевказаної квартири, а також дії щодо припинення обтяження цієї квартири забороною та припинення іпотеки на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, мають розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав іпотекодержателем.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 303/7132/18 (провадження № 61-8487св20).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).