ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа №826/16998/14
адміністративне провадження №К/9901/25759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 02 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустель" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустель" (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2012 року №000024557 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 15384535 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 106536,50 грн.
Суди встановили, що Товариством 23 вересня 2010 року подано до Інспекції податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року (вх. №423557), згідно з якою: у рядку 20 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано суму у розмірі 66511,00 грн.; у рядку 23 "Залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23.1 + рядок 23.2 + рядок 23.3 + рядок 23.4)" та рядку 23.1 "Значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду" задекларовано суму у розмірі 94747,00 грн.; у рядку 24 "Залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду" (рядок 23 - рядок 20, позитивне значення) задекларовано суму у розмірі 28236,00 грн.; у рядку 25 та 25.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" (рядок 25.1 або рядок 25.2) (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів" задекларовано суму у розмірі 15384535,00 грн.
14 травня 2012 року відповідачем у приміщенні органу державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено акт №46/15-575, у якому зафіксовано порушення Товариством вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (положення якого були чинними на момент спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР) та підпунктів 5.11, 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядок її заповнення і подання" (далі - Наказ №166), в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року, у розмірі 15384535 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що при розрахунку показників розділу III "Розрахунки з бюджетом" декларації з ПДВ за липень 2010 було встановлено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.
Так, згідно даних рядку 24 декларації з ПДВ за липень 2010 року відсутня сума залишку від`ємного значення у розмірі 15384535 грн. За результатами перевірки встановлено, що у Додатку 2 "Довідка щодо залишку суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" платником помилково визначено суму у колонці 3 "Залишок від`ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду", а саме сума залишку від`ємного значення попереднього періоду за вересень 2009 року становить 0 грн.; жовтень 2009 року - 0 грн.; листопад 2009 року - 0 грн.; грудень 2009 року - 0 грн.; червень 2010 року - 28236 грн.
Як наслідок, у Додатку 2 "Довідка щодо залишку суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" платником безпідставно визначена сума у колонці 4 "Частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов`язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування", а саме сума частини залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів за вересень 2009 року становить 683678 грн.; жовтень 2009 року - 2436353 грн.; листопад 2009 року - 5999299 грн.; грудень 2009 року - 86969 грн.; червень 2010 року - 28236 грн.
Крім того згідно з даними Додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до декларації з ПДВ за липень 2010 року платником задекларовано суму залишку від`ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 28236 грн., суму частини залишку від`ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі 0 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 15384535 грн., що, на думку податкового органу, суперечить вимогам Закону №168/97-ВР.
На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, незгода з яким й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при заповненні декларації з ПДВ за липень 2010 року та додатків до неї позивачем невірно зазначено суми, що суперечить вимогам підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2015 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року та прийняв нову, якою позов задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що Закон №168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду; попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а залишок від`ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від`ємного значення податку; враховуючи, що між сторонами відсутній спір щодо суми податкового кредиту позивача за відповідні періоди та не ставиться під сумнів факт оплати ПДВ постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), а тому обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, знаходяться поза межами вимог Закону №168/97-ВР.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 липня 2016 року, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на передчасність його висновків, адже останній, зокрема, не врахував, положень підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР (аналогічні яким містяться і у пунктах 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року; далі - ПК України), у відповідності до яких камеральна перевірка декларації з ПДВ може бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, й, як наслідок, не дослідив питання дотримання відповідачем наведених положень законодавства при проведенні перевірки Товариства.
За результатами повторного апеляційного перегляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без достатніх правових підстав, адже пунктом 200.10 статті 200 ПК України регламентується термін проведення камеральної перевірки даних податкової декларації з ПДВ, який обмежено 30 календарними днями, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, однак камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року, поданої Товариством 23 вересня 2010 року, проведена лише 14 травня 2012 року, тобто більше ніж через півтора року після її подання, що свідчить про незаконність здійсненого заходу податкового контролю та відсутність його правових наслідків.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновку апеляційного суду та прийняття рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, адже не надано правової оцінки тому, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за липень 2010 року встановлено завищення позивачем суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню, чим порушено вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР та підпунктів 5.11, 5.12 Наказу №166. Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить.
Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Як вже вказувалось вище, однією із підстав для направлення Вищим адміністративним судом України даної справи на новий розгляд стало недослідження питання дотримання відповідачем установленого законодавством строку проведення камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ Товариства.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що на час подання позивачем спірної податкової звітності діяли положення Закону №168/97-ВР, у відповідності до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 якого податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у податковій декларації з ПДВ даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання такої звітності. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Схожі за змістом положення містяться і в пунктах 200.10, 200.11 статті 200 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, згідно приписів яких (у редакції станом на момент проведення перевірки) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Строки подання податкових декларацій встановлені пунктом 49.18 статті 49 ПК України, підпунктом 49.18.1 якого зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Звітним періодом для платника ПДВ є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 ПК України.
За змістом пункту 86.2 статті 86 ПК України (у редакції станом на момент проведення перевірки) за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такої звітності (що настають за останнім днем граничного строку її подання). Нескладення податковим органом акта за спливом цього строку свідчить про відсутність порушення.
У справі, яка розглядається, апеляційним судом встановлено, що податкова декларація з ПДВ за липень 2010 року подана позивачем 23 вересня 2010 року, а камеральна перевірка такої звітності проведена лише 14 травня 2012 року, тобто більше ніж через півтора року після її отримання.
Зваживши на вказівку касаційного суду, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, застосування штрафу.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, який, у свою чергу, не викликає розумних сумнівів, а також не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Слід зазначити, що у касаційній скарзі не наведено жодних мотивів стосовно правильності наданої апеляційним судом оцінки дотримання податковим органом положень законодавства при проведенні камеральної перевірки позивача, а також правовим наслідкам, у разі порушення таких.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги Інспекції та скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд