ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2934/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 (Пуль О. А. - головуючий, судді Білоусова Я.О, Тарасова І.В.) у справі
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2
до 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,
3) Фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно.
(У судовому засідання взяли участь представники: відповідача 1 і 2 - Цуварєва О.Ф., прокурора - Бересток Б.П.)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича, в якому просив суд: 1. Визнати незаконним та скасувати пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №208. 3.Зобов`язати повернути ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ."А-1" за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі договору оренди №6379 від 25.10.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку, літ."А-1", за адресою: АДРЕСА_1 . Прокурор зазначав, що ФОП Ерліхман Є.В. звернувся з листом від 10.05.2017 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№6759), у якому просив дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу. При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію. На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 № 757/17. Відповідно до пункту 28 додатку 1 до вказаного рішення, Харківською міською радою надано дозвіл ФОП Ерліхману Є.В. приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу. Прокурор вважає, що спосіб приватизації майна шляхом викупу, який обраний до оспорюваного майна можливий: у разі проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключному випадку викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Жодних поліпшень орендованого майна орендарем проведено не було, аукціону або конкурсу (конкурсний продаж) проведено не було, а 23.01.2018 між ФОП Ерліхман Є.В. та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу №5539-В-С, відповідно до якого ФОП Ерліхман Є.В. приватизував вказані нежитлові приміщення. На думку прокурора, Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу вказаного майна орендарем, тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та повинен бути визнаний недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 25.10.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В. укладено договір оренди №6379.
Додатковою угодою №1 від 22.02.2017 договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) та майна № 6379 від 25.10.2016 викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 1.1 договору оренди №6379 у редакції додаткової угоди №1 управління, як орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39,5 кв.м, у нежитловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №84678 від 18.04.2007), далі - "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ."А-1" та відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано ФОП Ерліхманом Є.В. як орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації №195 від 24.10.2016 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди".
За змістом пункту 5.6 договору у редакції додаткової угоди №1 від 22.02.2017 переважне право перед іншими особами на викуп об`єкта оренди орендар має за умови належного виконання своїх обов`язків за вказаним договором оренди.
Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1, 2.
Згідно з пунктом 28 додатку 1 до вищевказаного рішення Харківської міської ради вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади шляхом викупу ФОП Ерліхман Є.В.: нежитлового приміщення першого поверху в нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, літ."А-1", загальною площею 39.5 кв.м.
На виконання вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням комунального майна та приватизації з метою визначення вартості майна для приватизації шляхом викупу доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39.5 кв.м, літ. "А-1" за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в оренді фізичної особи - підприємця.
Суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євою І.Б. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №654/17 виданий Фондом державного майна 30.06.2017) на виконання Управління комунального майна та приватизації проведено обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху №6, 7, 8, 9, загальною площею 21,8 кв.м, літ."А-1" за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.09.2017.
Ринкова вартість об`єкта нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-5, загальною площею 39.5 кв.м, літ."А-1", за адресою: АДРЕСА_1, складає 84643,00 грн без урахування ПДВ.
23.01.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Ерліхман Є.В. укладено договір купівлі-продажу №5539-В-С щодо передачі останньому у власність нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39.5 кв.м, літ."А-1", за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований у реєстрі за №208.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі № 922/2934/19 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, місцевий господарський суд зазначив, що сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому договір купівлі продажу №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., у повній мірі відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 28 додатку 1 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.01.2018 №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №208. Зобов`язано ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ."А-1" за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова аргументована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ФОП Ерліхманом Є.В. здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №6379 від 25.10.2016 з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.02.2017 до цього договору. Пункт 28 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 у справі № 922/2934/19, Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Ерліхман Є.В. звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі № 922/2934/19.
У поданих касаційних скаргах Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Ерліхмана Є.В. зазначено, що вони подаються з підстав передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 3, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 289 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 777 ЦК України, статей 236, 238 ГПК України.
При цьому Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вказує на те, що апеляційний господарський суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18.
ФОП Ерліхман Є.В. вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц. Крім того, заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3, частин 1-3 статті 11, абзацу 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах з урахуванням Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки.
Харківська міська рада у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статті 10, частин першої, третьої статті 11, абзацу 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах, а також на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо підтвердження підстав звернення прокурора до суду без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16ц.
Харківська міська рада звернулася з клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19, оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3014/19, має суттєве значення для вирішення спору у цій справі. У судовому засіданні представник Харківської міської ради відмовився від заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
5.3. Предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування пункту 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5539-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення.
5.4. Розгляд касаційного провадження у справі № 922/2934/19 зупинявся до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20, яка стосується подібних правовідносин і висновки викладені у постанові від 22.01.2021 за результатами її розгляду колегія суддів бере до уваги під час розгляду цієї справи.
5.5. В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, ЦК України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 р.р.
Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).
Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.
Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).
Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог ЦК України, ГК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням (пункт 7.2)
За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.
Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
З аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду доходить висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ФОП Ерліхманом Є.В. здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №6379 від 25.10.2016 з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.02.2017 до цього договору.
Також апеляційний господарський суд вказав на те, що місцевий господарський суд не зважив, що свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в якій визначний перелік підстав, які надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп.
Вірним є висновок апеляційного суду про те, що посилання відповідачів на пункт 5.6 додаткової угоди №1 від 22.02.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.10.2016 №6379, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викупє безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
5.6. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 28 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним.
5.7. Колегія суддів погоджується з доводами, що при вирішенні спору має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), про що також зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 викладену у подібних відносинах та якою направлено справу на новий розгляду, на яку посилається ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, на яку також посилаються скаржника та яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також судами встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо Підприємця, Рада та Виконавчий комітет Слов`янської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.
Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Ради та Виконавчого комітету Слов`янської міської ради щодо приватизації ними майна.
Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
Формуючи правову позицію у справі №905/2236/18 судами встановлено, що підприємцем було надано докази виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25% ринкової вартості об`єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішІнформАудіт Л", в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00 грн, що складає 32,72 % від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013.
Незважаючи на те, що підприємець звернувся 20.09.2016 до Управління комунальної власності Слов`янської міської ради із заявою про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації від 19.09.2016 об`єкта приватизації - нежитлового приміщення (112,1 кв.м.) за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Батюка, будинок 21/83, приміщення 2 з метою приватизації шляхом викупу за грошові кошти під майстерню для пошиву одягу, тобто до проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.
Водночас у справі яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар звернувся з листом до органу місцевого самоврядування від 10.05.2017, у якому просив дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення.
На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 20.09.2017 № 757/17 вирішив провести відчуження такого об`єкта комунальної власності територіальної громади. 23.01.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Ерліхман Є.В. укладено договір купівлі-продажу №5539-В-С щодо передачі останньому у власність нежитлових приміщень
Доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судами під час розгляду справи не встановлено.
Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, укладаючи спірний договір купівлі-продажу шляхом приватизації орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були, не міг не усвідомлювати, що такі дії суперечать пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст якого є загальнодоступним, чітким і зрозумілим. За встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, безумовна участь ФОП Ерліхмана Є.В. у приватизації орендованого майна шляхом викупу, без дотримання з його боку умов, передбачених законом щодо поліпшення такого майна не може вважатися "законним і обґрунтованим очікуванням" у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Тобто у справі № 922/2934/19 судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, уклав із органом місцевого самоврядування угоду про викуп, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.
5.8. У цьому випадку, зважаючи на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позбавлення ФОП Ерліхмана Є.В. майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.02.2021у справі № 922/623/20.
5.9. За таких обставин доводи касаційних скарг про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, є помилковими, з огляду на різні фактичні обставини встановлені у справі № 905/2236/18 та у справі № 922/2934/19, тобто висновок у справі №905/2236/18 не є релевантним до спірних правовідносин.
У свою чергу, у справі № 903/206/19 на яку посилаються скаржники, фактичні обставини, встановлені судом є відмінними від справи № 922/2934/19, оскільки висновки, викладені у цій постанові та наведені скаржниками у справі № 903/206/19, нерозривно пов`язані з висновками суду, які викладені в інших пунктах, а підставами скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало залишення судами поза увагою і недослідження обставин здійснення орендарем майна поліпшень цього майна не менше ніж 25 відсотків його ринкової вартості, у той час як доводи відповідача та наявність у нього переважного права на викуп спірного приміщення відповідно до умов договору оренди від 18.08.2014 № 109 від 18.08.2014, обґрунтовувались саме проведенням орендарем поліпшення орендованого майна не менше ніж на 25 відсотків його ринкової вартості.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
За таких обставин, касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови висновків викладених у постановах Верховного Суду 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 підлягає закриттю.
5.10. Щодо посилань Харківської міської ради у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16ц щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 відмовлено у задоволенні клопотання третього відповідача про залишення позову прокурора без руху; задоволено заяву Харківської міської ради та клопотання ФОП Ерліхмана Є.В. про залишення позову прокурора без розгляду; позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 скасовано у частині задоволення заяви Харківської міської ради та клопотання ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича про залишення позову прокурора без розгляду та залишення без розгляду позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича та в цій частині постановлено направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Закрито апеляційне провадження в частині вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/19 у частині відмови у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд зазначив, що питання щодо правомірності звернення прокурором з даним позовом вже вирішувалось судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі. Таким чином, суд не здійснював повторного розгляду обставин, які вже досліджувались судом апеляційної інстанції під час оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2019.
У справі №587/430/16-ц заступник керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області звертався з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зробила такі висновки щодо представництва прокурора у цій справі.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Водночас у справі, що розглядається, відсутні підстави вважати підтвердженими посилання Харківської міськради у касаційній скарзі на порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, оскільки, суди встановили відповідність поданої прокурором заяви вимогам ГПК України. Тобто жодних недоліків цієї заяви, зокрема в частині представництва прокурором інтересів держави в суді, суди не встановили.
У свою чергу, доводи стосовно підстав звернення прокурора із зазначеним позовом фактично зводяться до обставин, які досліджувалися у постанові Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, якою скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2934/щодо залишення позову прокурора без розгляду та цією постановою направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак зазначена постанова не є тим рішенням, яке оскаржується у цьому касаційному провадженні. Крім того, скаржник мав можливість оскаржити постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 922/2934/19 до суду касаційної інстанції, однак таким правом не скористався. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про подібність відносин у справі № № 587/430/16ц та справи № 922/2934/19, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю.
5.11. Щодо інших посилань касаційної скарги ФОП Ерліхмана Є.В. в частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, на яку посилається скаржник, викладено висновок, що у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Райради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння територіальною громадою Бориспільського району вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді. Однак, у справі № 922/2934/19 інший предмет позовних вимог, відсутні позовні вимоги про визнання недійсним договорів міни, а вимога про визнання за позивачем права власності прокурором не заявлялася.
У свою чергу, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, предметом позовних вимог було лише витребування відповідного майна та не було предметом розгляду питання щодо приватизації комунального майна способом викупу, як у справі № 922/2934/19.
5.12. Щодо касаційних скарг Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Є.В. у частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті ГПК України щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3, частин 1-3 статті 11, абзацу 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах з урахуванням Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Досліджуючи доводи в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів звертається до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2021.
Переглядаючи в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/623/20 за касаційною скаргою Харківської міськради, яка посилалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин першої, третьої статті 11 та частини першої статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Також об`єднана палата зазначила, що в ухвалі від 06.10.2020 у справі № 922/64/20 Верховний Суд встановив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, відповідно до якого, зважаючи на положення статей 51, 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3, 8, 11, 10, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Закриваючи касаційне провадження у справі № 922/623/20, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду врахував, що предметом позову у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою для позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід`ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у справі № 922/623/20 та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.
Враховуючи, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 922/623/20 є подібними, і Верховний Суд у вищевказаних справах вже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилається Харківська міська рада та ФОП Ерліхмана Є.В., тому касаційне провадження у справі № 922/2934/19 у частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України також підлягає закриттю.
Щодо наведеної Харківською міською радою у касаційній скарзі такої підстави касаційного оскарження як відсутність висновку Верховного Суду про врахування Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17., слід зазначити, що таке рішення Харківської міської ради не регулює спірні правовідносини, оскільки такі правовідносини врегульовані нормами права, які були застосовані судом апеляційної інстанції, тому посилання на них не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, закриваючи касаційне провадження у справі № 922/3890/19.
5.13. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржників щодо допущення порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, а касаційне провадження в частині підстав оскарження передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю, відсутні підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 у справі № 922/2934/19.