ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №820/498/16
адміністративне провадження №К/9901/50194/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю: представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Ясинського Є.О.,
розглянув в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентон Альянс" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, треті особи: Державна фіскальна служба України, Державна казначейська служба України, про скасування рішень та записів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя - Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 (головуючий суддя - Бондар В.О., судді: Калитка О.М., Калиновський В.А.) у справі №820/498/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дентон Альянс" (далі - ТОВ "Дентон Альянс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про розірвання договору від 27.03.2015 №270320151;
скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Дентон Альянс" та поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість позивача (індивідуальний податковий номер 396101226506);
скасувати запис реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Дентон Альянс";
зобов`язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту реєстрації Харківської міської ради відновити відомості про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Дентон Альянс" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
зобов`язати Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ) поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи позивача (індивідуальний податковий номер 396101226506) з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників у розмірі 20444338,59 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Дентон Альянс";
зобов`язати Центральну ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи позивача щодо суми податку на додану вартість у розмірі 20444338,59 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних вхідних податкових накладних згідно з переліком;
зобов`язати Центральну ОДПІ надати Державній казначейській службі України відповідно до статті 43 Податкового кодексу України висновки та документи, необхідні для повернення коштів на новостворений рахунок платника податків ТОВ "Дентон Альянс" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20444338,59 грн.;
зобов`язати Центральну ОДПІ прийняти та укласти наданий ТОВ "Дентон Альянс" договір про визнання електронних документів від 18.05.2016 №180520161.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про розірвання договору від 27.03.2015 №270320151.
Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Дентон Альянс" та поновлено дію реєстрації платника податку на додану вартість позивача (індивідуальний податковий номер 396101226506).
Скасовано запис реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Дентон Альянс".
Зобов`язано Центральну ОДПІ поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи позивача (індивідуальний податковий номер 396101226506) з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 20444338,59 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Дентон Альянс".
Зобов`язано Центральну ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Дентон Альянс" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 20444338,59 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних вхідних податкових накладних згідно з переліком.
Зобов`язано Центральну ОДПІ надати Державній казначейській службі України відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) висновки та документи, необхідні для повернення коштів на новостворений рахунок платника податків позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок №26009050314201), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20444338,59 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово. Постанова суду апеляційної інстанції, яка є предметом цього касаційного перегляду прийнята за результатами нового судового розгляду здійсненого судом апеляційної інстанції на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017.
За наслідками повторного апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 по справі № 820/498/16 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, Центральна ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 в частині задоволення позовних вимог що стосуються Центральної ОДПІ та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Центральна ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме приписи статті 43 Податкового кодексу України, Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2014 №569. Зокрема, зазначає, що чинним законодавством України не передбачено надання висновку ДКС України та документів про помилково та/або надміру грошових коштів до бюджету без надання відповідної заяви; дії щодо поновлення реєстрації платника ПДВ здійснює ДФС України, а державні податкові інспекції здійснюють лише підготовку та обробку документів щодо відміни анулювання реєстрації платником ПДВ.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з необхідністю звертатися до адміністративного суду з повторною вимогою поновлення реєстраційного ліміту з огляду на відсутність процедури поновлення реєстраційного ліміту ПДВ поза судовим рішенням. Про необхідність наявного судового рішення, яким безпосередньо повинно бути зобов`язано контролюючий орган поновити показники в системі електронного адміністрування ПДВ на підставі вже зареєстрованих податкових накладних свідчить практика Верховного Суду, викладена у постановах від 17.12.2020 у справі №820/499/16, від 04.03.2021 у справі №1940/1982/18, від 05.01.2021 у справі №805/3071/16-а, від 24.03.2021 у справі №820/1049/16. Отже, позивач просить касаційну скаргу Центральної ОДПІ залишити без задоволення. Також просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника.
Крім того, позивачем подано клопотання про заміну сторін по справі їх процесуальними правонаступниками: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві; Центральну об`єднану державну податкову інспекцію міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на Головне управління Державної податкової служби у Харківській області; Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.
ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС м. Києві у судовому засіданні заявлено клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ "Дентон Альянс" 30.01.2015 зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебувало на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві з 31.01.2015, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.03.2015.
Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1526504501924 від 20.02.2015 позивач зареєстрований в якості платника ПДВ.
27.03.2015 між позивачем та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 270320151, предметом якого передбачено визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу, відповідно до п. 1 р.1 зазначеного Договору. Зазначений Договір прийнято ДФС України, що підтверджується квитанцією №2. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 27.03.2015.
13.07.2015 та 15.07.2015 податковим органом не прийнято податкові накладні № 1 від 29.06.2015 та № 2 від 30.06.2015 з посиланням на неукладення договору Про визнання електронної звітності.
З офіційного сайту ДФС встановлено, що 28.07.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підприємства позивача за місцезнаходженням, підставою анулювання вказано: за самостійним рішенням контролюючого органу.
Рішенням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.07.2015 № 286/26-50-11-01-27 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з підстав наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням від 27.07.2015 № 10681430006038645 (підпункт ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Так, відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Отже, податковим законодавством визначено обов`язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судами встановлено, що позивачем на виконання приписів абз.2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 10.04.2008 №233, укладено договір про визнання електронної звітності від 27.03.2015№ 270320151. Відповідно до п.1 розділу 1 Договору, його предметом є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Згідно квитанції №2 відповідачем прийнято вказані договори про визнання електронних документів.
Вказаним договором передбачено умови його розірвання в односторонньому порядку. Так пункт 4 розділу 6 містить у собі посилання на те, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нових посилених сертифікатів відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни місця реєстрації платника. Інших підстав для розірвання в односторонньому порядку приписи Договору не містять.
Вказаний договір розірваний податком органом в односторонньому порядку, відповідно до пункту 4 розділу 6 Договору - зміна платником місця реєстрації.
Знаходження позивача за юридичною адресою: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 22 до серпня 2015 року не змінювалося, що підтверджується договором суборенди нежилого приміщення № 300115.5013/20 від 30.01.2015, випискою з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.02.2015.
Позивач змінив своє місцезнаходження на адресу: м. Харків, вул. Скорохода,33, що підтверджується Статутом позивача, договором оренди № 25/08-06 від 25.08.2015 та актом приймання-передачі до вказаного договору.
Судами встановлено, що при перевірці документу ДФС не встановлені будь-які передбачені пункту 9 Порядку №1246 від 29.12.2010 підстави для неприйняття для Реєстрації податкових накладних №1 від 29.06.2015 та № 2 від 30.06.2015, надісланих позивачем.
Із долучених до матеріалів справи документів, в т.ч. податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-червень 2015 року встановлено, що вказані документи подані позивачем відповідно до умов договору від 27.03.2015 №270320151 та прийняті податковим органом поданим, що підтверджується відповідними квитанціями. У вказаних податкових деклараціях податкова адреса позивача (р.06) зазначена як м. Київ, вул. Гайдара,22.
Таким чином, встановлені обставини свідчать, що відповідачем неправомірно в односторонньому порядку розірвано Договір про визнання електронної звітності від 27.03.2015 № 270320151.
Судами з`ясовано, що рішенням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.07.2015 № 286/26-50-11-01-27 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з підстав наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підпункт "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту "ж" пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до абзацу 2 частини дванадцятої статті 19 цього Закону у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Згідно з абзацом 2 частини чотирнадцятої 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вчиняються державним реєстратором на підставі форми 18-ОП у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Згідно розділу 3 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 17.05.2010 № 336 (далі по тексту - Положення № 336) щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з`ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з`ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.
У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції (пункт 3.2. Положення). У пункті 4.5. цього Положення вбачається, що за встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності (заходи оформити поясненням або рапортом).
Приписами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588 (далі по тексту - Порядок № 1588) визначено, що у рамках проведення заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов`язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з`ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов`язаних осіб.
Пунктом 12.5. цього Порядку передбачено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.
Судами встановлено, що податковим органом складалися відповідні довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків та приймалися рішення про направлення державному реєстратору рішення про відсутність юридичної особи за місцем знаходження та повідомлення форми 18-ОП.
При цьому, відповідачами не надано доказів на підтвердження отримування позивачем від державного реєстратора повідомлення, щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки та ненадання останнього.
Так, у відповідності із пункту 5.5 розд. 5 Положення "Про реєстрацію платників податку на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтверджених документів (відомостей). Одним з таких відомостей, зокрема, є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава - підпункт "ж" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу)
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ.
Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. У пункті 184.10 статті184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначається, що після прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Судами з`ясовано, що такого рішення позивач не отримував.
Відповідно до пункту 184.5 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи свідчать про недотримання в даному випадку процедури встановлення місцезнаходження, у зв`язку з чим рішення про анулювання позивача як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу від 28.07.2015 № 286/26-50-11-01-27 є необґрунтованим та вчиненим з порушенням підстав та способу передбачених законодавством, а запис реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відсутність за місцезнаходженням TOB Дентон Альянс є таким, що підлягає скасуванню.
Щодо висновків судів попередніх про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Центральної ОДПІ поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи позивача (індивідуальний податковий номер 396101226506) з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників у розмірі 20444338,59 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Дентон Альянс"; зобов`язання Центральної ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Дентон Альянс" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 20444338,59 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних вхідних податкових накладних згідно з переліком та зобов`язання Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області надати Державній казначейській службі України відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) висновки та документи, необхідні для повернення коштів на новостворений рахунок платника податків позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок №26009050314201), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20444338,59 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 200.1.8 статті 200.1 Податкового кодексу України та пункту 7 Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після анулювання реєстрації особи як платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі Казначейство), в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.
Повідомлення про закриття електронного рахунка Казначейство надсилає ДФС не пізніше наступного робочого дня з дня його закриття.
При цьому у разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Податкового кодексу України. Після анулювання такої реєстрації залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.
Приписами 5 цього Порядку установлено, що електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.
Казначейство відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).
Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання можуть бути повернуті платнику податку відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в СЕА, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Отже, з аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.
Колегія суддів також зазначає, що установлення судом факту протиправності рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття цього рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства убачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №820/159/16 та від 21.07.2020 у справі №820/1053/16, а тому доводи, викладені позивачем у додаткових поясненнях суд вважає неприйнятними.
Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Враховуючи, що Верховним Судом вже висловлено правову позицію з питання застосування норм права у подібних правовідносинах колегією суддів не встановлено підстав для відступу від неї.
Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Дентон Альянс" зобов`язального характеру, пред`явлених до Центральної ОДПІ, оскільки судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказу, який би безспірно посвідчував ту обставину, що після скасування рішення суб`єкта владних повноважень про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Дентон Альянс" контролюючий орган не вчинить дії до позивача, як до платника ПДВ, з відповідним відображенням показників, прийняття звітності, тощо.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної в зазначеній частині задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -