ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7645/20
адміністративне провадження № К/9901/3188/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7645/20
за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді Бужак Н.П., Парінов А.Б.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України допущено до розгляду подання без пояснень позивача як нотаріуса, стосовно якого таке подання винесене, чим фактично позбавлено позивача можливості навести аргументи та доводи на свій захист та на об`єктивний розгляд такого подання, адже матеріали, додані до цього подання, містять позицію лише однієї сторони, у зв`язку з чим подання, результатом розгляду якого стало прийняття рішення про анулювання свідоцтва, є таким, що внесене з порушенням Порядку, та не могло бути прийняте до розгляду уповноваженим органом.
1.4. Також, позивач зазначала, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України при винесені оскаржуваного рішення, не визначено, що порушення, зазначені в цьому рішенні призвели до настання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян та не зазначено в чому полягала ця шкода, які та чиї права були порушені, хоча відповідно до вимог чинного законодавства наявність таких обставин є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
1.5. На думку позивача, уповноваженим органом за відсутності будь-яких доказів про вчинення порушень, передбачених підпунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" передчасно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу до позивача та внесено подання про анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю. Вона вважає, що під час розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату Міністерства юстиції України подання Головного територіального управління юстиції в місті Києві за відсутності безспірного підтвердження наявності підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за підпунктом "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" Комісія повинна була ухвалити рішення про відхилення подання.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
2.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
2.4. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що передумовою застосування заходів реагування уповноваженим органом до нотаріуса є надання довідки за результатами перевірки, у якій повинні бути зазначені рекомендації щодо покращення стану нотаріальної діяльності, усунення виявлених порушень і недоліків у роботі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, які, в свою чергу, повинні бути виконані нотаріусом у встановлений чинним законодавством строк.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не розмежував правове регулювання різних видів перевірок діяльності нотаріусів, а тому дійшов помилкового висновку про те, що за наслідками розгляду звернень громадян формується комісія та складається довідка за результатами перевірки. Зі змісту пункту 14 Порядку № 357/5 вбачається, що під час перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб витребовуються лише документи та відомості, що стосуються саме фактів, викладених у таких зверненнях та відповідні пояснення нотаріуса.
3.2. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження позивача стосовно відсутності можливості надати пояснення є необґрунтованими, оскільки за результатами розгляду звернень позивач безпосередньо надавала копії документів та письмові пояснення. Отже, вказане свідчить про те, що позивач була належним чином повідомлена та обізнана про розгляд відповідних звернень. За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року прийнятий уповноваженим органом з порушенням передбаченою чинним законодавством процедури.
ІІІ. Касаційне оскарження
2. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
2.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
2.2. На обґрунтування підстави оскарження позивач зазначає про відсутність сформованої Верховним Судом практики щодо правовідносин, пов`язаних із застосуванням до нотаріусів стягнення у виді анулювання свідоцтва.
2.3. Крім іншого, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно під час вирішення справи не звернув увагу на те, що відповідач застосував до неї крайній захід без обґрунтування неможливості застосування іншого, а також з порушення процедури.
2.4. Позивач вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки підпунктом "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" передбачено накладення такого стягнення у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, проте такого рішення не існує, натомість врахованим відповідачами судовим рішенням визнано її дії як приватного нотаріуса по посвідченню правочину недійсними та незаконними і визнано порушенню нею пп. 4.2 п. 4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
2.5. Зауважує, що резолютивна частина вказаного судового рішення не підлягає розширеному тлумаченню, проте суд апеляційної інстанції на власний розсуд розтлумачив її, що є неприпустимим та порушує принцип верховенства права і правової визначеності.
2.6. За цих обставин позивач вважає відсутньою підставу, передбачену підпунктом "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю як правильно встановив суд першої інстанції.
2.7. Крім того, скаржник наголошує, що за зверненнями громадян проводиться позапланова перевірка, за наслідками якої складається довідка з висновками і рекомендаціями. Також пунктами 36, 37 Порядку №357/5 передбачено обов`язок голови комісії надати приватному нотаріусу, діяльність якого перевірялась, довідку за результатами перевірки для ознайомлення та підпису, надання заперечень або пояснень, які надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки. Пунктом 38 Порядку №357/5 передбачено, що один примірник довідки за результатами перевірки приватного нотаріуса подається начальнику ГТУЮ, другий - нотаріусу. Відповідно до пункту 39 Порядку за результатами перевірки на підставі висновків комісії ГУЮ видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
2.8. Вказане, на її думку, свідчить про порушення цього Порядку під час оформлення результатів проведеної стосовно її діяльності перевірки, а також неврахування правових висновків Верховного Суду щодо подібних правовідносин, висловлених у постанові від 23.05.2019 року у справі №804/243/18.
2.9. Також зазначає, що відповідно до висловленого у постанові від 29 квітня 2020 року висновку Верховного Суду у справі № 817/800/17 порушення процедури є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.
2.10. Окрім викладеного, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки останнім взагалі не проаналізовано оспорюване рішення відповідача за критеріями, визначеними у частині другій статті 2 КАС України, у зв`язку з чим помилково відмовлено у задоволенні позову та скасоване правильне рішення суду першої інстанції.
2.11. Відповідачі подали відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловили свої доводи, якими заперечили щодо висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 26 лютого 2020 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, на підставі подання, внесеного Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, винесла рішення № 1 яким на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішення суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
4. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року та на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" Міністерство юстиції України видало Наказ № 814/5 від 05 березня 2020 року, яким анулювало свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
5. Вважаючи ці наказ та рішення протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
6. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
8. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні регулює Закон України "Про нотаріат".
10. Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
11. Відповідно до статті 2-1 Закону України "Про нотаріат" державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
12. Статтею 3 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
13. Відповідно до частини першої статті 12 Закон України "Про нотаріат" визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов`язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
14. Статтею 21 цього Закону встановлено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів; контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
15. Відповідно до частини шостої статті 33 Закону порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
16. Частинами першою, дев`ятою, десятою статті 10 Закону встановлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.
17. Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
18. Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України. Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 року №357/5.
19. Пунктом 13 Порядку встановлено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
20. Згідно із пунктом 33 Порядку за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями.
21. Відповідно до пункту 36 Порядку голова комісії надає приватному нотаріусу, діяльність якого перевірялась, довідку за результатами перевірки для ознайомлення та підпису.
22. Згідно із пунктом 37 Порядку приватний нотаріус, діяльність якого перевірялась, має право письмово викласти свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії.
23. Заперечення або пояснення приватного нотаріуса, діяльність якого перевірялась, надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки.
24. За пунктом 38 Порядку один примірник довідки за результатами перевірки подається начальнику головного управління юстиції, який приймає рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами комплексної, цільової, контрольної перевірки, а другий примірник отримує приватний нотаріус, діяльність якого перевірялась.
25. Відповідно до пункту 39 Порядку за результатами перевірки приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
26. Копія наказу направляється до виконання приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п`яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса.
27. Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 28.07.2011 року №1904/5.
28. Пункти 2-4 цього Порядку визначають, що Подання управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Воно повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. До Подання додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання: доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів про зупинення нотаріальної діяльності; копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо.
29. Пункт 14 Порядку встановлено, що на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. Підставою звернення з касаційною скаргою позивачем зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із прийняттям Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України рішення № 1 від 26 лютого 2020 року та Міністерством юстиції України наказу № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача.
34. При цьому суди встановили, що 26 лютого 2020 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, на підставі подання внесеного Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві винесла рішення № 1 від 26 лютого 2020 року, яким вирішила, на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішення суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
35. За твердженням позивача ці рішення суб`єктів владних повноважень є такими, що прийняті відповідачами без відповідних правових підстав, оскільки прийняті за вчинення нею таких дій, за наслідками яких не встановлено завдання шкоди інтересам держави, юридичних чи фізичних осіб. Тому вчинення нею означених дій не могло бути підставою для анулювання її свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат".
36. Також, на думку позивача, були відсутні підстави для застосування до неї спірної санкції і на підставі підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", оскільки передумова для цього - набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії - відсутня.
37. Крім цього, позивач вважає, що під час прийняття відповідачами оспорюваних наказу та рішення порушено визначену для цього законодавством процедуру.
38. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
39. Предметом судового контролю в ці й справі є наказ та рішення відповідачів, які належить оцінити на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
40. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
42. "На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
43. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
44. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
45. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, встановили, що спірні наказ та рішення прийняті відповідачами за наслідками розгляду подання Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я позивача.
46. Водночас, суди встановили, що на виконання доручень Міністерства юстиції України та за результатами розгляду безпосередньо звернень громадян щодо неправомірних дій позивача як приватного нотаріуса встановлено недотримання нею вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5, Правил ведення нотаріального діловодства №3253/5, а також у зв`язку з визнанням рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, незаконними дій позивача як нотаріуса по посвідченню правочину.
47. Суди встановили, що вказані обставини стали підставою для внесення Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпунктів "е" та/або "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", а саме: неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства та/або у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, вчинену приватним нотаріусом.
48. Рішення №1 прийняте за результатами розгляду цього подання та з огляду на встановлений факт здійснення приватним нотаріусом ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків з порушенням норм чинного законодавства та на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішенням суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію.
49. З огляду на вказане Верховний Суд перед усім звертає увагу на таке.
50. Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про нотаріат" порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
51. Механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, визначений Порядком, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075 (далі - Порядок № 357/5).
52. Відповідно до пункту 2 Порядку № 357/5 перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.
53. Відповідно до пункту 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.
54. Згідно з пунктом 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.
55. Пунктом 14 Порядку № 357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
56. Відповідно до пункту 15 Порядку № 357/5 у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.
57. Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці.
58. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
59. Відповідно до пункту 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
60. Згідно із пунктом 33 Порядку № 357/5 за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як "добре", "задовільно", "незадовільно".
61. Відповідно до пункту 39 Порядку № 357/5 за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
62. Виходячи з аналізу вказаної норми права Верховний Суд наголошує, що вказана норма є імперативною.
63. Проте, суди попередніх інстанцій встановили, що в порушення приписів вказаного Порядку Головне територіальне управління юстиції у місті Києві для проведення позапланової перевірки діяльності позивача як приватного нотаріуса комісію не створювало, відповідний наказ не виносило, за наслідками перевірки не складало та не надавало позивачу для ознайомлення та підпису довідку за результатами такої перевірки. Позивачу до застосування спірного заходу у виді анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю не надсилався наказ, у якому б встановлювався строк для усунення виявлених порушень та помилок, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості вжити заходи для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.
64. З огляду на це Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що під час перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб витребовуються лише документи та відомості, що стосуються саме фактів, викладених у таких зверненнях та відповідні пояснення нотаріуса.
65. Також безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те що, оскільки за результатами розгляду звернень позивач безпосередньо надавала копії документів та письмові пояснення, тому права її у спірній процедурі не є порушеними, оскільки таке твердження суду суперечить наведеному правовому регулюванню.
66. Такий висновок Суду відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 23 травня 2019 року у справі №804/243/18, що дотримання порядку здійснення позапланової перевірки нотаріуса.
67. Водночас, Верховний Суд наголошує, що указаними нормами законодавства передбачено алгоритм дій територіального органу Міністерства юстиції щодо перевірки звернення фізичної особи стосовно діяльності приватного нотаріуса, результатом вчинення яких є прийняття відповідних рішень.
68. Проте, суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів на підтвердження дотримання Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві вимог Порядку №357/5 під час проведення указаної перевірки.
69. Натомість суди встановили, що відповідач обмежився лише витребуванням у позивача відповідних документів, пояснень, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до пункту 14 Порядку №357/5 перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, тощо.
70. Однак, Верховний Суд наголошує, що будь-яких винятків або обмежень щодо вчинення необхідних дій, прийняття рішень, які є підставою для проведення перевірки, а також оформлення результатів її проведення за наслідком перевірки діяльності приватного нотаріуса за зверненням фізичної особи, Порядок №357/5 не містить.
71. З огляду на недотримання Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві вимог Порядку №357/5 під час проведення перевірки та надання правової оцінки діям приватного позивача як нотаріуса у спірних правовідносинах Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про недотримання відповідачами під час ухвалення спірних наказу та рішення процедури їх прийняття.
72. З огляду на це Верховний Суд зазначає, що порушення процедури є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів.
73. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 07 травня 2020 року у справі №П/811/615/16, від 12 червня 2020 року у справі №580/481/19, від 08 липня 2020 року у справі №П/811/937/17.
74. Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
75. Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
76. Аналогічний висновок висловлено у постанові від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18.
77. Втім, суд апеляційної інстанції безпідставно ігнорував порушення відповідачами приписів Порядку №357/5 під час проведення означеної перевірки та, відповідно, під час прийняття оспорюваних рішень.
78. Отже, висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є неправильним.
79. Щодо підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у спірних правовідносинах відповідно до підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" Верховний Суд зазначає таке.
80. Суди попередніх інстанцій встановили, що вказані рішення суб`єктів владних повноважень прийняті з посиланням, зокрема на положення підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", підставою для застосування зазначено неодноразове порушення позивачем як нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
81. З огляду на це Верховний Суд звертає увагу на таке.
82. З установлених судами попередніх інстанцій обставин Верховний Суд резюмує, що у підсумку свідоцтво позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульоване у зв`язку із встановленням відповідачами неодноразових порушень чинного законодавства позивачем при вчиненні нотаріальних дій.
83. Втім, аналіз змісту підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" дає підстави для висновку, що законодавець для застосування до нотаріуса стягнення, визначеного цією правовою нормою визначає дві передумови, а саме: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону.
84. Обов`язковою ознакою при цьому є завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
85. Аналогічний висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/7176/17, від 20 грудня 2019 року № 826/3746/17, від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 25 червня 2020 року № 2340/5084/18, 05 жовтня 2020 року №140/1382/19.
86. Натомість, відповідачем не доведено обставини щодо наявності у спірних правовідносинах шкоди, завданої у результаті дій позивача під час здійснення нею нотаріальної діяльності, які відповідачі кваліфікували як порушення.
87. Також Верховний Суд зауважує, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.
88. За такого правового регулювання, предмета і підстав позову, а також встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Верховний Суд уважає, що спірні рішення відповідачів в означеній частині є такими, що прийняті за відсутності правових підстав для цього.
89. Крім цього, Верховний Суд наголошує, що у постановах Верховного Суду від 20 липня 2018 року у справі № 809/1649/17, від 18 березня 2020 року у справі № 826/3090/17, від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, від 05 жовтня 2020 року у справі №140/1382/19 сфомована правова позиція, відповідно до якої встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій належить до компетенції суду.
90. Отже, застосуванню відповідачами правил підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення позивачем як нотаріусом певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.
91. Також вказані рішення містять висновки Верховного Суду про те, що Законом України "Про нотаріат" не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.
92. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
93. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили, що застосування до позивача вказаного заходу у цій частині стало наслідком виключно встановленого за результатами перевірки діяльності позивача факту допущення нею чинного законодавства, тому Верховний Суд вважає відсутніми правові підстави для застосування до позивача спірного стягнення.
94. Щодо підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у спірних правовідносинах відповідно до підпункту "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" Верховний Суд зазначає таке.
95. Відповідно до вказаної правової норми свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
96. Втім, суд першої інстанції встановив, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року по справі № 761/38184/15-ц констатовано: "Як вбачається із листа Міністерства юстиції України від 10 квітня 2015 року № 173-0-2-15/13, проведеною перевіркою встановлено, що при посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 порушено вимоги п.п. 4.2. п. 4 Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не була витребувана згода дружини іпотекодавця на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя".
97. Цим судовим рішенням визнано незаконними дії позивача, у справі, що переглядається у касаційному порядку, щодо посвідчення правочину.
98. Проте, подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю внесене і спірне рішення про анулювання такого свідоцтва прийняте у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію.
99. Втім, стаття 12 Закону України "Про нотаріат" не містить такої правової підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
100. Однак, суд апеляційної інстанції вказані приписи чинного законодавства не врахував та безпідставно не погодився з правильними висновками суду першої інстанції про протиправність спірних рішень відповідачів.
101. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення цього позову є правильним.
102. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги щодо обґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
103. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.