ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/1465/16
адміністративне провадження № К/9901/34868/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Огурцова О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.),
у с т а н о в и в:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ Груп" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 100250003/2015/000080/2 від 22.12.2015.
2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Митниця безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки при поданні митної декларації Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару за ціною договору (контракту).
3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, позов задовольнив.
4. Рішення судів попередніх інстанцій умотивовані тим, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості як обов`язкової умови, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної вартості товарів.
5. Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяв правомірно, оскільки документи, подані Товариством при митному оформленні для підтвердження митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
9. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2014 між ТОВ "ТЛ ГРУП" (дилер, Україна) та Компанією "PT SELEMAT SEMPURNA TBK", (постачальник, Індонезія) укладено дилерський контракт № ІN009, згідно якого постачальник зобов`язується продати дилеру для розповсюдження на території України, а дилер зобов`язується прийняти й оплатити товари у відповідності з умовами даного контракту.
12. У розділі 4 контракту встановлено, що ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі. Ціна включає в себе вартість навантаження, всі транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару покупцю, вартістю упаковки, митних зборів, інших витрат постачальника по митній очистці товару для експорту, якщо такі будуть. Вартість тари, пакування, маркування, робіт, пов`язаних з упаковкою одиниці товару згідно даного контракту включена у вартість за одиницю товару. Загальна сума контракту складає 2 мільйона доларів США.
13. Умови оплати за дилерським контрактом № ІN009 від 01.07.2014 визначені в розділі 5, яким передбачено, що дилер зобов`язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.
14. 21.12.2015 позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 100250003/2015/084089 заявлений товар: радіатори охолодження двигуна автомобіля, не призначені для військового використання, не містять у своєму складі радіообладнання.
15. Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
16. У підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи:
- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 1129556 від 18.09.2015;
- коносамент (Bill of Lading) №HDMU JTWB0324743 від 03.11.2015;
- книжку МДП (Garnet TIR) № МX.79600063 від 18.12.2015;
- специфікацію № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;
- рахунок-фактуру (інвойс) № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;
- пакувальний лист № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № ІN009 від 01.07.2014;
- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 18.12.2015;
- копію митної декларації країни відправлення № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015.
17. У порядку здійснення митного контролю за митною декларацією № 100250003/2015/084089 спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Тому, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта) (т. 1, а.с. 51).
18. Декларантом подано лист № 59 від 21.12.2015, в якому стосовно електронного повідомлення про надання додаткових документів зазначено наступне: 1) транспорті (перевізні) документи - згідно контракту, умови поставки DAP-Київ, що покладає на продавця усі витрати по транспортуванню товару до місця призначення; 2) каталоги виробника - каталоги виробника носять сугубо технічну інформацію до ціноутворення не мають відношення. Постачальник продукції SF Distribution Pte - світовий лідер в даній галузі. Продукція постачається в нашу адресу по "прямому" контракту. Тому висновок ТПП чи ДЗІ носить чисто інформаційних характер і окрім матеріальних та часових витрат, ніяким чином не впливає на ціноутворення та прийняття рішення. Додаткові документи надати не має можливості (а.с. 49).
19. За результатами розгляду поданих документів відповідач 22.12.2015 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 100250003/2015/000080/2, яким відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв`язку з неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів (графа 33 оскаржуваного рішення).
20. Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 100250003/2015/000080/2 від 22.12.2015, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості.
21. Також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250003/2015/00150.
22. Не погодившись з указаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення митного органу протиправними та необґрунтованими.
23. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
25. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
28. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.
29. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
30. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
31. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
32. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
33. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
34. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
35. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
36. Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
37. Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
38. Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
39. Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
40. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
41. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
42. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
43. Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
44. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України
45. Відповідно до частин третьої та п`ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
46. Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
47. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
48. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
49. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
50. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598 затверджені Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за N 883/21195, якими передбачено, що рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України (п. 1.1 розділу І).
51. У пункті 2.1 розділу ІІ Правил встановлено порядок заповнення граф рішення, зокрема графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості".
52. У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
53. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
54. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
55. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
56. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
57. Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, Митниця посилається на відсутність відомостей щодо засобів оплати на поставку оцінюваного товару, внаслідок чого дійшла висновку, що надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
58. Так, Умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.07.2014 в розділі 5 встановлено, що дилер зобов`язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.
59. Як установлено судами попередніх інстанцій, часткової або повної передоплати товару, придбаного відповідно до дилерського контракту № ІN009 від 01.07.2014 та інвойсу № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015, не було, а тому, зважаючи на передбачену договором відстрочку оплати товару на 180 днів з дати поставки, на момент митного оформлення товару у позивача були відсутні докази його оплати.
60. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
61. Таким чином, законодавець чітко визначив, що платіжний документ надається лише за умови оплати товару, що свідчить про безпідставність твердження відповідача про ненадання Товариством інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
62. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2018 у справі № 826/10456/16.
63. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, підставою для прийняття рішення митниці стало те, що подані Товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) наявні розбіжності в транспортних документах щодо країни відправлення; 2) відомості щодо оплати за дану поставку товару не надано; 3) прайс-лист виданий не виробником, а дистриб`ютором та не містить інформації, на яких умовах поставки пропонується для продажу товар та які витрати включено до цін, що не надає можливості врахувати складові митної вартості; 4) не надано висновок експертної організації щодо ціни товару, документи від третіх осіб, пов`язаних з договором, прайс-лист від виробника та митна декларація країни відправлення.
64. Проте, Товариством були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення митної вартості товару; надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, у зв`язку з чим підстави для коригування митної вартості відсутні.
65. Оцінюючи докази, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у цій справі, не надання позивачем до митного органу інших документів, визначених спірним рішенням про коригування митної вартості не є обґрунтованою підставою, через яку митну вартість імпортованих товарів за митною декларацією № 100250003/2015/084089 від 21.12.2015 не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у графі 33 рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100250003/2015/000080/2 від 22.12.2015.
66. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, а виявлені відповідачем розбіжності в поданих Товариством документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.
67. При цьому, колегія суддів наголошує, що за змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -