ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/1284/16
касаційне провадження № К/9901/26913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі у тексті - Інспекція, Центральна ОДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді - Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "АН ГРО ПЛЮС") до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" звернулося до адміністративного суду із позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 № 0000742272 та № 0000752272.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, оскільки правовідносини між підприємством ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" та ТОВ "РАНОК" (Російська Федерація) виникли у момент підписання контрактів строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1, 2 Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з 180 днів до 90 календарних днів не розповсюджується на виконання умов вищезазначених контрактів. Таким чином, повернення іноземної валюти позивачеві у рамках 180 денного терміну не може кваліфікуватись як порушення, проте, Інспекцією було проігноровано припинення зобов`язань за експортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Окрім цього, позивач зазначив, що позитивна курсова різниця, що утворилась внаслідок обміну грошових коштів (передплати), повернутих на адресу ТОВ "АН ГРО ПЛЮС", нерезидентом була включена до складу податкових доходів підприємства за відповідні періоди, яку було враховано при визначенні бази оподаткування податком на прибуток та відповідно, при нарахуванні податкових зобов`язань з цього податку. Крім того, оскільки ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" отримало грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов`язань перед нерезидентом, то у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статі 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті".
У письмових запереченнях відповідач вказує на законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, під час перевірки зібрано достатньо обґрунтованих свідчень про те, що наведені в акті перевірки від 09.10.2015 № 368/20-33-22-05-08/33289608 факти свідчать про порушення позивачем вимог валютного законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 № 0000742272 та № 0000752272.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що, оскільки, ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" отримало грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов`язань перед нерезидентом, відповідно у податкового органу були відсутні підстави для застосування положень статі 5 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Крім того, ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" купував валюту та переказував її контрагенту із дотриманням десятиденного строку, встановленого пункту 3 Розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, яке затверджене Постановою НБУ від 10.08.2005 № 281 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Зважаючи на викладене, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем ст. 5 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), є необґрунтованим. Позивач не є суб`єктом ринку в розумінні пункту 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов`язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями статті 3 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.
Крім того, застосована Інспекцією норма стосується виключно операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов`язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог. При цьому, сума перевищення визначається за кожним договором окремо. Таким чином, суди дійшли висновку, що суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про наявність порушень позивачем валютного законодавства в межах досліджених правовідносин.
Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача, при цьому не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу суду не надав.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період із 21.09.2015 по 02.10.2015 Інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" (ЄДРПОУ 33289608) з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту від 13.01.2012 № 13/01-12, який укладено з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) за період з 01.11.2014 по 21.09.2015; по імпортному контракту від 19.12.2014 № 19/12, який укладено з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) за період з 19.12.2014 по 18.09.2015; по імпортному контракту від 24.02.2015 № 24/02, який укладено з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) за період з 24.02.2015 по 24.09.2015 (із урахування наданих у ході проведення перевірки документів); по імпортному контракту від 02.03.2015 № 02/03, який укладено з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) за період з 02.03.2015 по 18.09.2015; по експортному контракту від 10.10.2006 № 1/10, який укладено з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) за період 01.01.2012 по 21.09.2015.
За результатами такої перевірки складений акт від 09.10.2015 №368/20-33-22-05-08/33289608, відповідно до висновків якого відповідачем встановлено порушення: статті 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, зі змінами та доповненнями, у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 16 500 000, 00 рублів РФ по імпортному контракту від 19.12.2014 №19/12 з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 304 903, 08 рублів РФ по імпортному контракту від 24.02.2015 №24/02 з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 29 043, 63 доларів США по імпортному контракту від 02.03.2015 №02/03 з ТОВ "Ранок" (Російська Федерація), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 18 012 771, 76 рублів РФ по імпортному контракту від 13.01.2012 №13/01-12 з ООО "Ранок" (Російська Федерація); статті 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, зі змінами та доповненнями, у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" валютної виручки на суму 23 221 997, 98 рублів РФ та 214 252, 86 доларів США по експортному контракту від 10.10.2006 № 1/10; у частині ненадходження на територію України валютних коштів у сумі 38 269 998, 93 рублів РФ по експортному контракту від 10.10.2006 № 1/10; статті 5 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, зі змінами та доповненнями, у частині неперерахування до бюджету позитивної курсової різниці при виконанні імпортним контрактам від 13.01.2012 № 13/01-12 та від 19.12.2014 № 19/12; статті 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 та пункту 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами України" від 18.06.1994 № 319/94, в частині порушення порядку декларування валютних цінностей у "Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2015".
На підставі висновків вказаного акта перевірки від 09.10.2015 №368/20-33-22-05-08/33289608, Інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення від 29.10.2015 № 0000752272 та № 0000742272.
Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" (за текстом договору - Покупець) та ТОВ "Ранок" (Російська Федерація) (за текстом договору - Продавець) уклали контракт від 13.01.2012 № 13/01-12, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет.
Так, позивачем на виконання вимог контракту від 13.01.2012 № 13/01-12 з валютного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627, було перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумагу офсет) на загальну суму 24 492 771, 76 рублів РФ (станом на дату перерахування еквівалентно 7 091 085, 17 грн). У зв`язку із неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютні рахунки позивача № НОМЕР_2 у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627, № НОМЕР_3 у ПАТ "Юніон Стандарт Банк", МФО 305987, № НОМЕР_4 у ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, на загальну суму 81 763 609, 41 рублів РФ (станом на дати перерахування еквівалентно 26 230 367, 46 грн).
Також, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" (за текстом договору Покупець) та ООО "Ранок" (Російська Федерація) (за текстом договору Продавець) уклали контракт від 19.12.2014 № 19/12, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти товар - бумагу офсет. Позивачем на виконання вимог контракту від 19.12.2014 № 19/12 з валютного рахунку № НОМЕР_5 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", МФО 334851, було перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 16 500 000 ,00 рублів РФ (станом на дату перерахування еквівалентно 4 514 930, 00 грн). Так, за ним у зв`язку із неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок позивача № НОМЕР_5 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", МФО 334851, на загальну суму 16 500 000, 00 рублів РФ (станом на дату перерахування еквівалентно 6 527 719, 00 грн).
Також, 24.02.2016 ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" (за текстом договору Покупець) та ООО "Ранок" (Російська Федерація) (за текстом договору Продавець) уклали контракт № 24/02, умовами якого передбачено, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" на виконання вимог вказаного контракту із свого валютного рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ "Юніон Стандарт Банк", МФО 305987, перерахувало попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 304 903, 08 рублів РФ (станом на дату перерахування еквівалентно 139 432, 18 грн) відповідно до платіжного доручення від 02.03.2015, тобто, граничний строк надходження імпортної продукції за яким - 31.05.2015. У зв`язку із неможливістю поставки продукції нерезидент - контрагент позивача 24.09.2015 здійснив повернення отриманої раніше попередньої оплати на валютний рахунок позивача № НОМЕР_4 відкритий у ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, на загальну суму 304 903, 08 рублів РФ (станом на дату перерахування еквівалентно 100 160, 66 грн).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" (за текстом договору Покупець) та ООО "Ранок" (Російська Федерація) (за текстом договору Продавець) укладено контракт від 02.03.2015 № 02/03, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. Позивачем на виконання вимог контракту від 02.03.2015 № 02/03 з валютного рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ "Юніон Стандарт Банк", МФО 305987, перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 29 043, 62 доларів США (станом на дату перерахування еквівалентно 625 975, 50 грн) відповідно до платіжного доручення від 11.03.2015, тобто, граничний строк надходження імпортної продукції - 09.06.2015. У зв`язку із неможливістю поставки продукції 15.09.2015 відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" № НОМЕР_4 у ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, на загальну суму 29 043, 63 доларів США (станом на дату перерахування еквівалентно 630 207, 71 грн).
Так, відповідно до висновків акта перевірки встановлено, що в межах вказаних контрактів повернута попередня оплата надійшла на валютні рахунки ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" із порушенням законодавчо встановлених граничних строків.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі у тексті - ЦК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зобов`язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України (далі у тексті - ГК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 712 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями статті 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, із урахуванням змін та доповнень, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Суди вірно встановили, що на дати підписання зовнішньо-економічних договорів, а також на дату повернення попередньої оплати позивачеві діяв ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", згідно з положень якого на валютні розрахунки передбачався строк 180 календарних днів.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки правовідносини між підприємством ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" та ТОВ "РАНОК" (Російська Федерація) виникли у момент підписання контрактів строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1, 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з 180 днів до 90 календарних днів не розповсюджується на виконання умов вищезазначених контрактів. Відповідно, повернення іноземної валюти на адресу ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" у рамках 180 денного терміну не може кваліфікуватись як порушення.
Матеріали справи не містять доказів повернення попередньої оплати підприємству ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" з перевищенням 180 днів, за таких умов вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях позивача порушень, встановлених актом перевірки.
Крім того, у ході судового розгляду справи досліджено, що у межах договорів поставки від 19.12.2014 № 19/12, від 02.03.2015 № 02/03, від 24.02.2015 № 24/02, від 13.01.2012 № 13/01 - 12, від 10.10.2006 № 1/10, позивачем здійснено перерахування авансових платежів у повному обсязі, при цьому постачальником не здійснено поставку товару на вказану у договорах адресу Покупця.
Нормами діючого законодавства України визначено, що юридична відповідальність ос