ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16067/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Коновал О. Ю. (адвокат),
відповідача-1 - Алексенко В. Ю. (адвокат),
відповідача-2 - Кравченко С. Р. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 (суддя Маринченко Я. В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Маринченко Я. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс"
до: 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця",
2. Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"
про стягнення 1 833 986,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (далі - ТОВ "Марторгсервіс", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", Відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", Відповідач-2) про стягнення 1 833 986,20 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2019 при подаванні передавального складу (завантажених вагонів) зі станції Київ-Демідівський Регіональної філії "Південо-Західна залізниця" на станцію Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" локомотивом філії 2М62У №0279 стався схід 7 завантажених вагонів (з 10 по 16 за рухом складу) на третій колії станції Заводська на під`їзній колії станції Київ-Деміївській філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у поїзді № 3605, зокрема, вагонів № 59581637, №58783143, № 58781436, № 59581652, № 58782913. Враховуючи, що відповідно до акта службового розслідування катастрофи (аварії) серйозного інциденту від 29.03.2019 сходження вагонів сталося внаслідок допущення порушення безпеки руху, Позивач просив стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 суму завданого збитку у розмірі 1 833 986,20 грн.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" 626 450 грн упущеної вигоди, 1 183 014,22 грн матеріальних збитків. Відмовлено в іншій частині позову. Також повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".
2.2. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/16067/19 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що Відповідач-1 всупереч вимог чинного законодавства не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого було завдано збитків майну Позивача, що підтверджується Висновком експерта № 1/19 від 27.06.2019 технічного стану вагонів та Висновком експертів № 2/19 від 27.06.2019 по випадку сходу з рейок поїзда № 3605 на станції Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". При цьому заявлені Позивачем до відшкодування збитки відповідають видам витрат, визначеним пунктом 22 Правил користування вагонами і контейнерами, з яких складається сума збитків за пошкодження вагонів. За висновком судів, оскільки під час сходження з рейок належних Позивачу вагонів їх перевезення здійснювалось саме локомотивом Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 2М62У № 0279, то наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправні дії Відповідача-1, що виявились у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного Позивачу майна (вагонів); завдана шкода - пошкодження вагонів; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Водночас Відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини останнього. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про обґрунтованість викладеного в звіті Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма Капітал" розрахунку суми матеріального збитку внаслідок транспортної пригоди, яка становить 1 183 014,22 грн. Разом з тим, здійснивши перевірку заявленої суми недоотриманого доходу, місцевий та апеляційний суди визнали обґрунтованим стягнення з РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 626 450,00 грн.
В частині вимог Позивача до ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" суди дійшли висновку, що згідно з положеннями чинного законодавства збитки, завданні при перевезенні вантажів, відшкодовуються перевізником, тому у цьому спорі відповідальною особою за завдані Позивачу збитки є саме Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, статей 114, 115 Статуту залізниць України, викладених в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/963/17, від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16, від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19.
3.3. У якості підстави для подання зазначеної скарги заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статей 130, 133 Статуту залізниць України щодо права заявляти позов до залізниці у зв`язку з пошкодженням вантажу лише вантажовідправником або вантажоодержувачем.
3.4. Крім того, скаржник зазначає, що, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили істотні обставини на підставі недопустимих доказів.
3.5. До того ж, на думку заявника, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 910/11655/19, що також вплинуло на оцінку судами доказів.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.7. Від ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" також надійшов відзив на касаційну скаргу в якому Відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 07.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) було укладено договір про надання послуг № 00622/ЦТЛ-2018 від 07.08.2018, за умовами якого Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює перевезення вантажів та надання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах інших залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.
4.2. 27.03.2019 на підставі залізничної накладної № 32747883 Акціонерне товариство "Українська залізниця" прийняло до перевезення вантажні вагони №58781436, № 58782913, № 58783143, № 59581637, № 59581652, № 59581900, № 59581827 та № 58783200 із вантажем: щебінь гранітний не поіменований в алфавіті.
4.3. Згідно із вказаною залізничною накладною відправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар`єр", вантажоодержувачем - Акціонерне товариство "ЗЗБК ім. Ковальської".
4.4. Зазначені залізничні вагони, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс", були прийняті Відповідачем-1 без жодних зауважень щодо технічного стану вагонів та придатності їх до перевезення вантажів.
4.5. 28.03.2019 о 22 год. 35 хв. при подаванні передавального складу у кількості 50 завантажених вагонів зі станції Київ-Деміївський Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на станцію Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" локомотивом № 2М62У № 0279 стався схід 7 завантажених вагонів (з 10 по 16 за рухом складу), зокрема № 59581637, № 58783143, № 58781436, № 59581652, №58782913, на 3-й колії станції Заводська на під`їзній колії станції Київ-Деміївський філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у потязі №3605.
4.6. Згідно з актом службового розслідування катастрофи (аварії) серйозного інциденту, затвердженим в.о. Голови правління ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", від 29.03.2019 вказана транспортна подія сталася з причин витискання вагонів, внаслідок:
- порушення режиму ведення передавального складу;
- неплавного гальмування передавального складу, який рухався зі спуску 23%;
- можливого застосування прямодіючого локомотивного гальма;
- недоліків гальмівної системи (вбачається порушення вимог Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України та порушення Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015 при включенні та випробуванні автогальм під час формування передавального складу на приймально-відправній колії ст. Київ-Деміївський та при зміні напрямку руху);
- перевищення допустимої ваги передавального складу (норма 3 700 тонн, а фактично 4 466 тонн, що є порушенням вимог Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України та вимог Інструкції про порядок обслуговування та організації руху на під`їзних коліях Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ");
- перевищення допустимої швидкості (допустима 15 км/год., за даними Довідки розшифрування швидкостемірної стрічки, наданої ВП Локомотивне депо Дарниця, фактична швидкість 19 км/год., що є порушенням вимог Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України та вимог Інструкції про порядок обслуговування та організації та руху на під`їзних коліях Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ");
- можлива наявність підштовхуючого локомотива ЧМЕЗ, який був головним під час відправлення складу з приймально-відправної колії ст. Київ-Деміївський.
4.7. З огляду на незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, Позивач звернувся з позовом до Відповідачів про відшкодування суми збитків, понесених ТОВ "Марторгсервіс" у результаті пошкодження вагонів у розмірі 1 183 014,22 грн, а також упущеної вигоди в сумі 650 971,98 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
5.3. Згідно з частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
5.4. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
5.5. За змістом п. 5 Статуту залізниць України нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
5.6. Відповідно до п. 8 Статуту залізниць України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
5.7. Згідно з п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.
5.8. Пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України передбачено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
5.9. При цьому відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
5.10. Згідно з п. 4.1. Правил експлуатації власних вантажних вагонів випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
5.11. З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2019 на підставі залізничної накладної №32747883 Акціонерне товариство "Українська залізниця" прийняло до перевезення вантажні вагони № 58781436, № 58782913, № 58783143, №59581637, № 59581652, № 59581900, № 59581827 та № 58783200, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс", із вантажем: щебінь гранітний не поіменований в алфавіті.
5.12. Як обґрунтовано зазначили господарські суди попередніх інстанцій, з огляду на наведені положення чинного законодавства прийняття вказаних вагонів до перевезення свідчить, що АТ "Українська залізниця" було проведено відповідний огляд технічного стану вагонів та встановлено відсутність до нього зауважень, як і зауважень до придатності вагонів для перевезення вантажів.
5.13. Разом з тим, місцевим та апеляційним судами встановлено, що 28.03.2019 о 22 год. 35 хв. при подаванні локомотивом № 2М62У № 0279 передавального складу у кількості 50 завантажених вагонів зі станції Київ-Деміївський Регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на станцію Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" стався схід 7 завантажених вагонів (з 10 по 16 за рухом складу), зокрема № 59581637, №58783143, № 58781436, № 59581652, № 58782913, на 3-й колії станції Заводська на під`їзній колії станції Київ-Деміївський філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у потязі № 3605.
5.14. У подальшому Відповідач-1 листом № 802 від 09.04.2019 повідомив Позивача про переведення 01.04.2019 вагонів № 59581637, № 58783143, №58781436, № 59581652, № 58782913 до "неробочого" парку з причин їх сходу з рейок у складі потяга № 3605, що стався 28.03.2019 на під`їзній колії Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка примикає до станції Київ-Деміївський. Крім того, Відповідач-1 зазначив, що причини та винуватці сходу вагонів встановлюються.
5.15. Згідно з пунктами 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
5.16. Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.
5.17. Пунктом 20 Правил складання актів акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
5.18. Як встановлено господарськими судами, Позивач неодноразово звертався до Відповідачів із вимогами щодо оформлення актів ВУ25 на пошкоджені вагони, однак зазначені акти Відповідачами йому так і не було надано.
5.19. Разом з тим, 16.04.2019 між Позивачем та Львівською філією Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка Лазаряна було укладено договір № 43.56.19.19 на проведення експертного дослідження технічного стану вагонів № 59581637, № 58783143, №58781436, № 59581652, № 58782913.
Згідно з Висновком експерта № 1/19 від 27.06.2019 технічного стану вказаних вагонів, останні безпосередньо перед сходом з рейок перебували в працездатному стані, при якому експлуатація даних вагонів не була заборонена, що відповідало вимогам Статуту, Правил та Інструкції. Наразі вагони №59581637, № 58783143 та № 58782913 перебувають у граничному стані, за яким подальша їх експлуатація неприпустима чи недоцільна, вагони № 58781436 та № 59581652 перебувають у несправному стані. При цьому експерт дійшов висновку, що технічний стан пошкоджених внаслідок транспортної події вагонів у даному випадку не міг мати і не мав впливу на схід вагонів з рейок.
Крім того, згідно з Висновком експертів № 2/19 від 27.06.2019 Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка Лазаряна по випадку сходу з рейок поїзда № 3605 на станції Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", формування потяга № 3605 не відповідало вимогам Інструкції в частині перевищення максимально допустимої ваги складу на 766 т; дії працівників господарства перевезень, відповідальних за формування потяга не відповідали вимогам Інструкції, що виявилось у формуванні передавального складу з вагою, яка перевищувала вагову норму на 766 т; дії членів локомотивної бригади потяга № 3605 у процесі його ведення не відповідали вимогам Правил та Інструкції у частині дотримання встановленої швидкості при проходженні стрілочного переводу № 17 та в частині дотримання порядку управління гальмами; безпосередньою технічною причиною сходу з рейок потяга № 3605 стало розпирання рейкової колії третьою колісною парою вагона № 9364294; першопричиною, яка призвела до сходу з рейок стала невідповідність дій машиніста передавального складу (потяга) № 3605 вимогам Правил та Інструкції у частині дотримання встановленої швидкості при проходженні стрілочного переходу.
5.20. Частинами першою та другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно з частиною третьою статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
5.21. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахували зазначені висновків експертів, як такі, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та можуть входити до доказової бази у цій справі.
5.22. Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
5.23. Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
5.24. Згідно з п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
5.25. При цьому за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
5.26. Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
5.27. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
5.28. Згідно з п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
5.29. Відповідно до п. 126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
5.30. Водночас за змістом п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
5.31. За змістом наведених положень чинного законодавства для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди, необхідною є наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність особи; завдання шкоди та її розмір; безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У той же час саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. Отже, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
5.32. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли законних та обґрунтованих висновків про те, що оскільки під час сходження з рейок належних Позивачу вагонів їх перевезення здійснювалось локомотивом Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 2М62У № 0279, то в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення а саме: протиправні дії Відповідача-1, які виявились у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного Позивачу майна (вагонів); завдана шкода - пошкодження вагонів; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Водночас Відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
5.33. При цьому господарськими судами встановлено, що з метою визначення матеріального збитку, завданого Позивачу внаслідок сходу з рейок вагонів № 59581637, № 58783143, № 58781436, № 59581652, № 58782913 у потязі № 3605 на станції Заводська Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-дніпровське МППЗТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіма Капітал" на замовлення ТОВ "Марторгсервіс" було складено Звіт про оцінку вартості майна. Дата оцінки - 16.09.2019, дата завершення складання звіту - 01.10.2019.
Так, у вказаному Звіті, зазначено, що внаслідок сходження з рейок вагонів №59581637, № 58783143, № 58781436, № 59581652, № 58782913 Позивачу завдано збитки на суму 1 183 014,22 грн, а також 650 971,98 грн упущеної вигоди.
5.34. Разом з тим, дослідивши зазначений Звіт з урахуванням вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду на встановлені фактичні обставини Позивачем були понесені збитки в розмірі 1 183 014,22 грн та недоотримано дохід в сумі 626 450,00 грн.
5.35. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладення на АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Південно-Західна залізниця" відповідальності за заподіяні ТОВ "Марторгсервіс" збитки у вказаних сумах.
5.36. При цьому, як обґрунтовано зазначили місцевий та апеляційний суди, позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задоволенню не підлягають, оскільки відповідальною особою за завдані Позивачу збитки є саме перевізник - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
5.37. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, який одержано місцевим судом 17.12.2019, було зазначено про пропуск Позивачем строку позовної давності за своїми вимогами у цій справі у зв`язку з чим АТ "Українська залізниця" заявлено клопотання про застосування наслідків спливу вказаного строку.
У свою чергу ТОВ "Марторгсервіс", звертаючись з позовною заявою у цій справі, обґрунтовувало ту обставину, що вона подана в межах строку позовної давності.
5.38. Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
5.39. Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.40. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
5.41. Таким чином, у випадку якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
5.42. Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
5.43. З викладеного вбачається, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
5.44. Однак, у порушення вимог статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та не з`ясували обставини справи, пов`язані з визначенням початку перебігу та закінчення строку позовної давності за вимогами, що є предметом позову, а також обставини справи, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав.
5.45. При цьому колегія суддів звертає увагу, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
5.46. Водночас, аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин справи, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежують його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у cправі №916/2128/18.
5.47. Крім того, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.
5.48. З огляду на вищевикладене висновки місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.
5.49. Таким чином, доводи скаржника про те, що місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи оскаржувані рішення і постанову, порушили норми матеріального та процесуального права в цій частині знайшли своє підтвердження.
5.50. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.51. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.