Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-2958/11
провадження № 61-2749св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович,
заінтересована особа (стягувач)- товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", подану адвокатом Гречківським Євгенієм Леонідовичем, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва, у складі судді Коваль О. А., від 23 вересня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., від 16 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. (далі - приватний виконавець) щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, мотивуючи скаргу тим що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 2-2958/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2,
ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк) заборгованість за кредитним договором у розмірі 501 887, 90 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн, а всього 503 707,90 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року замінено стягувача ПАТ "Промінвестбанк" на його правонаступника -
ТОВ "Кредитні ініціативи".
19 червня 2018 року приватним виконавцем Говоровим П. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № 56638314 з виконання зазначеного рішення суду, а вже 23 червня 2018 року майно, яке перебувало в іпотеці Банку, а саме: земельна ділянка площею 0, 0505 га, розташована на території садового товариства (далі - СТ) "Берізка" Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - земельна ділянка) та садовий будинок (літ. "А"), площею 109, 40 кв. м, розташований на зазначеній земельній ділянці, масиву СТ "Трудовик", АДРЕСА_1 (далі - садовий будинок), було передано на реалізацію до державного підприємства (далі - ДП) "СЕТАМ".
07 вересня 2018 року за результатами проведення електронних торгів вказане нерухоме майно було реалізоване.
Оскільки передача земельної ділянки та садового будинку на реалізацію та проведення електронних торгів відбулися без належного повідомлення заявника про відкриття виконавчого провадження, опис, арешт та оцінку майна, яке в подальшому було реалізовано за заниженою ціною,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати дії приватного виконавця Говорова П. В. щодо передачі на реалізацію спірних земельної ділянки та садового будинку неправомірними;
- визнати протиправною оцінку садового будинку, проведену суб`єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Меркурій Партнерс" в рамках ВП № 56638314.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії приватного виконавця Говорова П. В. щодо передачі на реалізацію нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,0505 га, яка розташована на території СТ "Берізка" та садового будинку (літ. "А"), площею 109, 40 кв. м на земельній ділянці площею 0, 0505 га, яка розташована на території
СТ "Берізка" масиву СТ "Трудовик", АДРЕСА_1 . В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, будучи достовірно обізнаним про місце реєстрації боржника ОСОБА_1, не повідомив її належним чином про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 2-2958/11 та результати проведеної оцінки майна, переданого на реалізацію, чим позбавив ОСОБА_1 передбаченого статтею 57 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) права на оскарження в судовому порядку результатів такої оцінки. Заявка на реалізацію іпотечного арештованого майна подавалася без обов`язкового документу встановленого абзацом 6 пункту 3 та абзацом 2 пункту 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5, тут і надалі по тексту в редакцій чинній на час передачі спірного майна на реалізацію) - повідомлення про визначення вартості майна з доказами його направлення та отримання боржником.
Відмовляючи в задоволенні скарги в частині визнання протиправною оцінки спірного майна, суд виходив з того, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон № 2658-III) звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця Говорова П. В. залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відкривши виконавче провадження 19 червня 2018 року та передавши
22 червня 2018 року пакет документів для організації і проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, приватний виконавець по суті позбавив боржника можливості повідомити про свої доходи та майно, або скористатись правом погодити зі стягувачем можливість реалізувати майно та передати кошти від його реалізації в рахунок погашення боргу за виконавчим документом. За відсутності відомостей про вчинення приватним виконавцем перевірки майнового стану боржника, доказів відсутності у боржника коштів в національній та іноземній валютах, інших цінностей, у тому числі коштів на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах звернення стягнення в першу чергу на нерухоме майно не відповідає вимогам Закону № 1404-VIII та порушує права боржника у виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи", в інтересах якого діє представник - адвокат Гречківський Є. Л., посилаючись на неправильне застування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
06 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку представник
ТОВ "Кредитні ініціативи" - адвокат Гречківський Є. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва
від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 січня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 2-2958/11 з місцевого суду.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована, тим що суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржені судові рішення не звернули уваги на той факт, що до 15 вересня 2018 року приватному виконавцю та стягувачу за виконавчим документом не було відомо про зміну місця проживання боржника ОСОБА_1, що зумовлено недобросовісністю дій останньої.
Крім того спірні земельна ділянка та садовий будинок неодноразово виставлялися на продаж в межах ВП № 56638314 та № 30037901, а тому ОСОБА_1 мала достатньо часу погасити заборгованість перед заявником без звернення стягнення на нерухоме майно.
ТОВ "Кредитні ініціативи", як кредитор та іпотекодержатель мало право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення заборгованості, або шляхом звернення стягнення на нерухоме майно як предмет іпотеки. При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували, що в силу частини сьомої статті 1 Закону № 1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV), відповідно до якого, у випадку реалізації іпотекодержателем свого права на задоволення вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у виконавця відсутня необхідність здійснювати пошук будь-якого іншого майна боржника, в тому числі коштів.
Також заявник вважає, що оскільки оскарженими судовими рішеннями фактично ставиться під сумнів правомірність набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельну ділянку та садовий будинок, які він придбав з прилюдних торгів, його участь у розглядуваній справі є обов`язковою.
Касаційна скарга не міститься доводів щодо оскарження ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання оцінки майна протиправною, а тому в силу положень статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року представник приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. - адвокат Іщенко Д. Ю. подав відзив, в якому, погодився із доводами касаційної скарги ТОВ "Кредитні ініціативи", вважаючи ці доводи обґрунтованими, а оскаржені судові рішення такими, що підлягають скасуванню. Стверджував, що приватний виконавець, передаючи на реалізацію майно боржника ОСОБА_1, діяв в межах наданих йому законом повноважень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня
2011 року у справі № 2-2958/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Промінвестбанк", правонаступником у спірних правовідносинах якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", заборгованість за кредитним договором у розмірі
501 887, 90 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн, а всього
503 707,90 грн
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 2-2958/11 набрало законної сили 11 жовтня 2011 року та
20 жовтня 2011 року районним судом було видано відповідний виконавчий лист.
19 червня 2018 року приватним виконавцем Говоровим П. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56638314 з виконання виконавчого листа № 2-2958/11, виданого 20 жовтня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва; зобов`язано боржника
ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно; попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
20 червня 2018 року приватним виконавцем Говоровим П. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 та постанову про призначення для участі у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Меркурій Партнерс".
21 червня 2018 року ТОВ "Меркурій Партнерс" складено висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки становить 64 877 грн, а садового будинку 129 754, 57 грн.
22 червня 2018 року приватний виконавець Говоров П. В. надіслав пакет документів для організації і проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна: садового будинку (літ. "А"), площею
109,40 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0505 га за адресою:
АДРЕСА_2".
07 вересня 2018 року складено протокол № 356647 проведення електронних торгів. Найменування лота: садовий будинок площею 109,40 кв. м, на земельній ділянці площею 0,0505 га, к/н 3221287201:01:068:002, за адресою:
АДРЕСА_1 .
14 вересня 2018 року приватним виконавцем Говоровим П. В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки: садового будинку (літ. А), площею
109,40 кв.м, та земельної ділянки площею 0,0505 га, цільове призначення - для ведення садівництва, к/н: 3221287201:01:068:002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ціна продажу - 200 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня
2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII (тут і надалі по тексту в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, упереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому провадженні. У разі зміни стороною місця чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В розділі VII Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на майно боржника.
Так, за приписами статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
При цьому, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника
у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48 Закону № 1404-VIII).
Встановивши, що приватний виконавець Говоров П. В., передаючи на реалізацію спірні земельну ділянку і садовий будинок, не провів у встановлений Законом № 1404-VIII строк відповідну перевірку майнового стану боржника ОСОБА_1, за результатами якої можливе встановлення наявності у боржника коштів в національній та іноземній валютах, інших цінностей, у тому числі коштів на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, звернення стягнення на які в силу вимог статті 48 Закону № 1404-VIII здійснюється першочергово, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недодержання приватним виконавцем порядку звернення стягнення на майно боржника
ОСОБА_1 .
З огляду на те, що приватним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 19 червня 2018 року, та вже 22 червня 2018 року передано документи для організації і проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, очевидно, що
ОСОБА_1, до передачі майна на реалізацію, була позбавлена можливості подати на вимогу приватного виконавця декларацію про свої доходи та майно, або ж запропонувати приватному виконавцю ті види майна, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.
Згідно вимог статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність залучення до участі у справі переможця електронних торгів, на яких було реалізоване спірне нерухоме майно, - ОСОБА_4, колегія суддів враховує, що вказана особа, судові рішення у розглядуваній справі не оскаржувала, ТОВ "Кредитні ініціативи" не є представником ОСОБА_4, а в межах розглядуваної справи надавалась оцінка виключно діям приватного виконавця Говорова П. В. під час передачі на реалізацію майна належного боржнику ОСОБА_1 .
Щодо доводів касаційної скарги про те, що у випадку реалізації іпотекодержателем свого права на задоволення вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у виконавця була відсутня необхідність здійснювати пошук будь-якого іншого майна боржника, в тому числі його коштів, колегія суддів враховує, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 2-2958/11, за яким було видано відповідний виконавчий лист і
19 червня 2018 року відкрито виконавче провадження приватним виконавцем Говоровим П. В., передбачало стягнення коштів із
ОСОБА_1, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відомостей про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" було звернуто стягнення на предмет іпотеки в матеріалах справи відсутні.
З приводу доводів заявника що з огляду на тривале виконання рішення суду, ОСОБА_1 мала достатньо часу для його добровільного виконання, слід зазначити, що тривалість виконання судового рішення, сама по собі не скасовує необхідності дотримання вимог закону при передачі майна боржника на реалізацію.
Разом із тим, колегія суддів вважає помилковими висновки судів, про те, що приватним виконавцем Говоровим П. В. були порушені приписи статті 28 Закону № 1404-VIII при надсиланні боржнику ОСОБА_1 у червні
2018 року документів виконавчого провадження на адресу, зазначену у виконавчому документі.
При цьому відповідно до абзацу 2 частини першої статті 28 Закону
№ 1404-VIII документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Належні та допустимі докази повідомлення сторонами виконавчого провадження приватного виконавця Говорова П. В. про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Висновки судів, про те, що приватний виконавець відкриваючи 19 червня 2018 року виконавче провадження був обізнаний про те, що зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 відмінне від адреси зазначеної у виконавчому документі, ґрунтуються на припущеннях.
За відсутності доказів наявності в розпорядженні приватного виконавця Говорова П. В., на час відкриття виконавчого провадження 19 червня
2018 року, відомостей про те, що зареєстрована адреса місця проживання боржника ОСОБА_1 відмінна від адреси зазначеної у виконавчому листі, приватний виконавець діяв у відповідності до приписів абзацу 2 частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII.
При цьому оцінка добросовісності дій стягувача (ТОВ "Кредитні ініціативи"), якому з матеріалів цивільної справи та попередніх виконавчих проваджень, мала бути відома адреса реєстрації місяця проживання ОСОБА_1, виходить за межі розгляду скарги на дії приватного виконавця.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявка на реалізацію арештованого майна подавалась приватним виконавцем Говоровим П. В. без обов`язкового документу встановленого абзацом 6 пункту 3 Порядку № 2831/5 - повідомлення про визначення вартості майна.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному тлумаченні абзацу 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5, згідно з яким заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону № 1404-VIII).
Вказані положення абзацу 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 необхідно тлумачити у взаємозв`язку з положеннями статті 57 Закону № 1404-VIII, яка передбачає три способи визначення вартості майна боржника, а саме:
1) за згодою сторін, 2) виконавцем, 3) суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
Вказаним трьом способам визначення вартості майна боржника передбаченим статтею 57 Закону № 1404-VIII, відповідають три види (форми) документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна передбачені абзацом 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5, а саме: 1) повідомлення сторін про визначення вартості майна, 2) акт виконавця про визначення вартості майна, 3) звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна.
Таким чином у взаємозв`язку з положеннями статті 57 Закону № 1404-VIII, зазначене у абзаці 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 "повідомлення сторін про визначення вартості майна" необхідно розуміти як документ, яким сторони виконавчого провадження, за взаємною згодою, визначають вартість майна, що передається на реалізацію.
До заявки приватного виконавця Говорова П. В. на реалізацію арештованого майна було додано звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Меркурій Партнерс", що не суперечить абзацу 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5.
Разом із тим вищезазначені помилкові висновки судів щодо порушення виконавцем приписів статті 28 Закону № 1404-VIII та абзацу 6 пункту 3 Порядку № 2831/5 не вплинули на правильність вирішення справи по суті та обґрунтованість висновку про протиправність дій приватного виконавця щодо передачі 22 червня 2018 року на реалізацію нерухомого майна боржника, у виконавчому провадженні, яке було відкрито 19 червня
2018 року.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду