Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 305/947/18
провадження № 61-19885св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тричинець Наталія Павлівна, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 квітня 2015 року він придбав на прилюдних торгах комплекс будівель меблевої фабрики, загальною площею 4 818,8 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходяться придбані позивачем об`єкти нерухомого майна, було ТзОВ "Апогей", що підтверджується копією акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000071, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні, становила 2,5 га.
09 грудня 2005 року ТОВ "Апогей" на підставі договору купівлі-продажу № 2843 відчужило на користь МПП "Іберус" комплекс будівель меблевої фабрики за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з продажем нерухомого майна рішенням Ясінянської селищної ради від 09 жовтня 2007 року № 500 частину земельної ділянки, площею 1,0 га, на якій безпосередньо знаходяться відповідні об`єкти, вилучено у ТОВ "Апогей" та віднесено до земель запасу селищної ради. Одночасно рішенням Ясінянської селищної ради від 09 жовтня 2007 року № 501 надано дозвіл на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки в оренду для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики новому власнику - МПП "Іберус". Додатково рішенням Ясінянської селищної ради від 24 лютого 2009 року № 1154, за згодою ТОВ "Апогей", вилучено до земель запасу селищної ради земельну ділянку, площею 0,50 га, за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх МПП "Іберус".
Таким чином, загальна площа земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, право на оформлення якої Ясінянська селищна рада надала власнику даних будівель МПП "Іберус", склала 1,5 га.
Враховуючи наведене та з метою забезпечення можливості користування придбаним нерухомим майном для здійснення підприємницької діяльності, позивач неодноразово звертався до Ясінянської селищної ради із заявами про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення у власність (оренду) земельної ділянки площею 1,0721 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2016 року у справі № 907/378/16 встановлено, що земельна ділянка площею 1,0721 га, на АДРЕСА_1 призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики. ОСОБА_1 має право на користування відповідною земельною ділянкою на підставі статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для обслуговування меблевої фабрики. Підстави відмови у наданні позивачу земельної ділянки відсутні. За результатами розгляду справи рішення Ясінянської селищної ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачу визнано незаконним та скасовано.
Як стало відомо позивачу, в період з 08 липня 2015 року до 18 березня 2016 року, коли він неодноразово звертався до селищної ради із заявами про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, остання, ігноруючи ці звернення, безпідставно передавала частини відповідної земельної ділянки у власність іншим фізичним особам. Зокрема, 10 травня 2016 року частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, передано у власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 27 жовтня 2015 року.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року у справі № 305/1586/16-ц, яке набуло законної сили 13 червня 2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 № 1389 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273 у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 27 жовтня 2015 року № НОМЕР_1, видане державним реєстратором Державної реєстраційної служби ОСОБА_4, на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте після ухвалення цього рішення суду позивач дізнався, що в період розгляду справи відповідна земельна ділянка була два рази відчужена за договорами купівлі-продажу. Так, станом на день подання позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2017 № 2-444 є ОСОБА_2 . Крім того, продаж відповідних земельних ділянок здійснений під час дії заборони на відчуження, накладеного ухвалою Рахівського районного суду про забезпечення позову в межах судової справи № 305/1586/16-ц.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 змінив предмет позову та остаточно просив суд: витребувати з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь первісного власника - Ясінянської селищної ради; скасувати запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на цю земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273 для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на користь первісного власника - Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з відчуженням ТОВ "Апогей" будівель меблевої фабрики на користь МПП "Іберус", а згодом на користь ОСОБА_1, останній, як новий власник цього нерухомого майна, відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України фактично отримав таке ж право на земельну ділянку, яке мав попередній власник, ТОВ "Апогей", - право постійного користування землею.
Незважаючи на наявність ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року у справі № 305/1586/16-цпро накладення арешту на спірну земельну ділянку, ця земельна ділянка все ж таки двічі була відчужена за договорами купівлі-продажу.
З огляду на положення статті 388 ЦК України вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки є обґрунтованою, оскільки земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель меблевої фабрики, що належать ОСОБА_1 на праві власності, вибула з володіння власника поза його волею, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, тобто особою, яка набула земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2017 року, укладеного з ОСОБА_5, який, в свою чергу, набув право на цю ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки від 20 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_3, а ОСОБА_3 - на підставі рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 року № 1389 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки, яке Рахівським районним судом Закарпатської області визнане незаконним та скасоване.
Крім того, з урахуванням положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволенню також підлягає вимога позивача про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Рахівського районного суду від 19 червня 2019 року скасовано. Ухвалено в справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 057,20 грн судового збору.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України позивач не вправі пред`являти вимоги в інтересах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Ясінянська селищна рада уповноважила ОСОБА_1 діяти в її інтересах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тричинець Н. П., просив суд скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, а рішення Рахівського районного суду від 19 червня 2019 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у позові з огляду на те, що позивач не мав права звертатись до суду з позовом в інтересах третьої особи. Суд не врахував, що позивач звернувся до суду в своїх інтересах, враховуючи наявність у нього прав на користування спірною земельною ділянкою відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Повернення у власність селищної ради спірної земельної ділянки, незаконно відчуженої нею фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 та Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області не подавали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тричинець Н. П., витребувано цивільну справу № 305/947/18 із Рахівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 червня 2016 року № 61872601 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу будівель меблевої фабрики, загальною площею 2 316,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укзанане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах (аукціоні) 30 квітня 2015 року.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року у цивільній справі № 305/1586/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування рішення Ясінянської селищної ради про передачу земельної ділянки у власність позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 року № 1389 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273 у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 27 жовтня 2015 року № НОМЕР_1, видане державним реєстратором Державної реєстраційної служби ОСОБА_4, на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Указаним рішенням суду встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000071 попереднім користувачем земельної ділянки, на якій знаходяться придбані позивачем об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, було ТОВ "Апогей". Загальна площа земельної ділянки, що перебувала в користуванні, становила 2,5 га. ТОВ "Апогей" відчужило комплекс будівель меблевої фабрики за вказаною адресою на користь ПМП "Іберус" на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року № 2843. У зв`язку із продажем нерухомого майна частину земельної ділянки, площею 1,0 га, на якій безпосередньо знаходяться відповідні об`єкти, рішенням Ясінянської селищної ради від 09 жовтня 2007 року № 500 було вилучено у ТОВ "Апогей" та віднесено до земель запасу селищної ради. Одночасно рішенням Ясінянської селищної ради від 09 жовтня 2007 № 501 новому власнику ПМП "Іберус" надано дозвіл на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки в оренду для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики. Додатково рішенням сесії Ясінянської селищної ради від 24 лютого 2009 року № 1154, за згодою ТОВ "Апогей", було вилучено до земель запасу селищної ради земельну ділянку, площею 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою її передачею ПМП "Іберус". Таким чином, загальна площа земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, право на оформлення якої Ясінянська селищна рада надала ПМП "Іберус" як власнику цих будівель, становила 1,5 га.
Під час розгляду цивільної справи № 305/1586/16-ц Рахівським районним судом Закарпатської області від 06 березня 2017 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову, згідно з якою до вирішення цієї справи було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2016 року у справі № 907/378/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 24 березня 2016 № 169 "Про розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1".
Цим рішенням господарського суду встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Ясінянської селищної ради із заявами про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду земельної ділянки, площею 1,0721 га, за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування меблевої фабрики, однак у видачі такого дозволу йому було відмовлено рішенням Ясінянської селищної ради від 24 березня 2016 року № 169.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Вирішуючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 пред`явлено в інтересах Ясінянської селищної ради, яка є третьою особою у справі та не уповноважувала ОСОБА_1 діяти в її інтересах, а тому вимоги зміненого позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.
Колегія суддів погоджується з мотивами апеляційного суду про те, що з огляду на приписи процесуального законодавства вимоги зміненого позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Отже, за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам певні органи чи особи вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.
Як вбачається із заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_1, зокрема просив суд витребувати спірну земельну ділянку на користь попереднього власника - Ясінянської селищної ради.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Саме між сторонами в цивільному процесі виникає спір, саме вони є суб`єктами спірного матеріального правовідношення, і рішенням суду можуть вирішуватися питання про права та обов`язки виключно сторін у справі, якими у цій справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору лише непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін процесу в таких матеріальних правовідносинах, які в результаті ухваленого рішення суду в спорі можуть лише змінитися між сторонами. Водночас судовим рішенням не можуть безпосередньо вирішуватися питання про права та обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позивач не вправі пред`являти вимоги в інтересах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ясінянська селищна рада у цій справі має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Ясінянська селищна рада уповноважувала ОСОБА_1 діяти в її інтересах.
За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування спірної земельної ділянки на користь Ясінянської селищної ради є обґрунтованими.
Водночас Верховний Суд вважає передчасним висновок апеляційного суду про необхідність відмови у позові у повному обсязі, зокрема за позовною вимогою ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273 з огляду на таке.
ОСОБА_1 просив суд також, крім витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на користь Ясінянської селищної ради, скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, для гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації прав є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).
При цьому колегія суддів звертає увагу на необхідність доведення особою, яка звертається до суду з позовом, порушення невизнання або оспорення її прав чи законних інтересів, що узгоджується з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України.
ОСОБА_1 зазначав про порушення його прав на спірну земельну ділянку як Ясінянською селищною радою Рахівського району Закарпатської області, так і ОСОБА_2, вважав себе законним користувачем ділянки, оскільки на ній розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.
Згідно з підпунктом "ґ" пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України № 1702-VІ від 05 листопада 2009 року.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу будівель меблевої фабрики, загальною площею 2 316,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укзанане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах (аукціоні) 30 квітня 2015 року.
Розпорядження селищною радою земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, у тому числі шляхом передачі її у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 № 1389 "Про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3" для будівництва індивідуальних гаражів, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, та до складу якої входить земельна ділянка, на якій розташоване майно позивача, саме по собі вказує на порушення права власності позивача на земельну ділянку, на якій розташоване придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, та яка є необхідною для його утримання. Крім того, указане рішення селищної ради разом із свідоцтвом про право власності від 27 жовтня 2015 року № НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнані недійсними рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року у справі № 305/1586/16-ц, яке набрало законної сили 13 червня 2017 року.
Тому питання про захист цього права має бути вирішене судом у обраний позивачем спосіб з урахуванням положень статті 16 ЦК України та статей 26 і 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначених висновків Верховного Суду України щодо застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України і статті 377 ЦК України, як і наявності позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та можливості її вирішення окремо від вимоги про витребування земельної ділянки, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Оскільки наявність у ОСОБА_1 майнових прав на спірну земельну ділянку залежить, зокрема, від перебування у його власності об`єктів нерухомого майна, що розташовані на цій земельній ділянці, колегія суддів, враховуючи положення статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України, вважає, що ОСОБА_1 вправі порушувати питання про захист своїх майнових прав шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0273, загальною площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вважає рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року у цій частині законними та обґрунтованим.
За таких обставин, постанова Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року в цій частині - залишенню в силі.