Ухвала
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 490/4465/18
Провадження № 14-30цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 рокута
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України"), Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов обґрунтований тим, що наказом Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О припинено його повноваження на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та звільнено з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказ про його звільнення прийнятий на підставі подання Голови Укртрансбезпеки від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18. Із цим наказом позивач ознайомлений 03 травня 2018 року. З текстом подання Голови Укртрансбезпеки від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18 його не ознайомлювали.
3. Вважає, що звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути до нього застосовано, оскільки він не є посадовою особою у розумінні положень указаної норми трудового права, а відповідно його звільнення є незаконним.
4. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено його повноваження на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, поновити на вказаній посаді, стягнути з ДП "Адміністрація морських портів України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2018 року до дня поновлення на посаді.
5. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та звільнено його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України". Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів, у розмірі 521 152,17 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та стягнуто з Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 739,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
6. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 як капітан морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрації морських портів України" не є спеціальним суб`єктом, до якого можуть бути застосовані положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а також тим, що судом не встановлено наявності передбачених цією нормою трудового права умов, а саме попереднього припинення повноважень посадової особи, що може бути підставою для звільнення з указаних підстав.
7. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційні скарги ДП "Адміністрація морських портів України" та Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року залишено без змін.
8. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що суд повно та всебічно дослідив матеріали та встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про те, що законодавчо не встановлено порядку припинення повноважень капітана морського порту, його встановлено лише для посадових осіб господарських товариств, натомість капітан не є посадовою особою у розумінні положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку із чим ця норма не може регулювати порядок звільнення особи з посади капітана морського порту, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам закону.
9. У травні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки посада капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України правомірно застосовано Міністерством інфраструктури України як підставу для звільнення позивача, який є посадовою особою. Крім того, у зв`язку з відсутністю поняття "посадова особа" у КЗпП України необхідно застосовувати аналогію закону та посилатися на закон, який розкриває таке поняття, а саме на Господарський кодекс України.
11. У травні 2019 року ДП "Адміністрація морських портів України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
12. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано доводи про те, що Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" не може бути належним відповідачем у справі, оскільки філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності. Крім того, позивач не надав жодних письмових або будь-яких інших доказів, що містять відомості про обставини, які свідчать про порушення його прав, які підлягали захисту у судовому порядку.
13. У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відзиви на касаційні скаргиМіністерства інфраструктури України та ДП "Адміністрація морських портів України", у яких заявник просить залишити вказані касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи відповідачів ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень чинного законодавства України, не спростовують правильності здійснених судами висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстави для зміни або скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться фактично до переоцінки доказів.
14. У листопаді 2019 року Міністерство інфраструктури України надіслало на адресу суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
15. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. Оскільки Міністерство інфраструктури України та ДП "Адміністрація морських портів України" подали касаційні скарги у травні 2019 року, то оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають перегляду на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України).
18. Частиною четвертою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
19. За змістом частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
20. Зазначена ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року мотивована тим, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460, підпункту 38 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (у редакції від 20 червня 2017 року), Статуту ДП "Адміністрація морських портів України" (у редакції, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України від 02 квітня 2018 року № 149), статті 77 Кодексу торговельного мореплавства України, а також з урахуванням змісту Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 березня 2013 року № 190, посада капітана морського порту не належить до посад виконавчих (керівних) органів юридичної особи, тобто таких, які здійснюють управління юридичною особою, при звільнені яких можливе застосування підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, на відміну від осіб, визначених як посадові особи згідно зі Статутом ДП "Адміністрація морських портів України", а саме: голови підприємства, заступники голови підприємства, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій, тощо). Капітан морського порту виконує функцію нагляду за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, а не управління юридичною особою.
21. У касаційній скарзі Міністерство інфраструктури України посилається на те, що суди у своїх рішеннях помилково врахували постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 753/1150/17 (провадження № 61 - 12176св18), оскільки капітан морського порту є посадовою особою і його посада пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тому при звільненні до нього застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, що відповідає судовій практиці, викладеній, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року у справі № 654/4053/14-ц (провадження № 61 - 34039св15), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року у справі № 724/140/16-ц (провадження № 34808св18).
22. Так, в ухвалі від 02 березня 2016 року у справі № 654/4053/14-ц (провадження № 6-34039св15) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку про те, що відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) міністерство, як уповноважений орган управління, має право припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, а оскільки позивач за посадою є виконувач обов`язків директора підприємства, то таке звільнення останнього на підставі наказу міністерства відповідає положенням пункту 5 статті 41 КЗпП України.
23. У постанові від 11 липня 2018 року у справі № 724/140/16-ц (провадження № 61-34808св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що вимоги позивача про поновлення на посаді директора є безпідставними, оскільки припинення повноважень з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника, адже останній наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
24. Крім того, аналогічні висновки щодо звільнення посадових осіб (виконувача обов`язків директора, начальника філії) з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, викладені Верховним Судом у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), від 15 січня 2020 року у справі № 761/21008/18-ц (провадження № 61-5406св19).
25. У постанові від 13 червня 2018 року у справі № 753/1150/17 (провадження № 61-12176св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на фактичні обставини справи та характер правовідносин дійшов висновку про те, що звільнення позивача з посади заступника начальника філії є незаконним, оскільки він не є особою, з якою можна розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.