ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа №826/4258/15
адміністративне провадження №К/9901/35516/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4258/15
за адміністративним позовом Громадської організації "Громадський рух "Патріоти України", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - Міністерство юстиції України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконною, протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Лічевецький І.О., Собків Я.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивачі звернулися до суду з позовами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - Міністерство юстиції України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у яких просили:
1.1. визнати протиправною та скасувати/визнати нечинною постанови НКРЕКП від 03.03.2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення".
1.2. Позов обґрунтовано тим, що, позивачі вважають незаконною Постанову №583, оскільки вона, на їхню думку, є економічно необґрунтованою та прийнята з порушенням норм чинного законодавства, зокрема порушено порядок повідомлення інформації про засідання НКРЕКП 03 березня 2015 року; проект Постанови не був оприлюднений у спосіб, передбачений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; порушено порядок реєстрації Постанови як нормативно-правового акта; Постанова не відповідає нормам Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869; збільшення тарифів на природний газ для населення здійснено за відсутності законодавчих підстав; НКРЕКП не наділена повноваженнями на зміну чи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги; Постанова обмежує існуючі права та свободи громадян та порушує конституційні права на достатній життєвий рівень.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року в задоволенні адміністративних позовів відмовлено.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постанова НКРЕКП від 03.03.2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та відповідно до Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким також у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Скасовуючи вказане судове рішення та ухвалюючи нове суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу у суді першої інстанції розглянуто неповноважним складом суду.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове рішення, яким справу передати на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
4.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, на думку ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не дослідив усіх доказів та не надав оцінку тим доказам, які надавалися позивачем, поверхово досліджено матеріали справи.
4.2. Вказує, що при розгляді цієї справи суд порушив його право на справедливий суд, оскільки відмовив у задоволенні його численних клопотань про участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, чим позбавив його права особисто надавати пояснення з приводу питань, викладених у апеляційній скарзі.
4.3. Наголошує, що посадові особи НКРЕКП та НАК "Нафтогаз України" зобов`язані були діяти у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, в першу чергу Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Постановою №410 від 15.04.2015 року та постановою Національної Комісії Регулювання Електроенергетики України № 466 від 31.03.2011 року "Про затвердження Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення".
4.4. Вважає, що в порушення зазначених нормативно-правових актів та Законів України посадові особи НКРЕКП на свій розсуд безпідставно включили до формули розрахунку природного газу, який використовується для потреб населення неіснуючі обсяги та ціни:
Об`єм імпортного газу для потреб населення 8500 млн.м.куб. газу, в той час як постановою Кабінету Міністрів України № 410-р від 15.04.2015 р. затверджені 3372 млн.м.куб. газу імпортного походження з ресурсів ПАК "Нафтогаз України".
Об`єм газу, який використовується для потреб населення, - 14,5 млн.м.куб. в той час як постановою затверджено 14 млн.м.куб газу.
Ціна імпортного газу, що зазначено у розрахунку НКРЕКП - 270 доларів США за 1000 м.куб. (курс долара 21,7 грн) не існувало у жодному контракті і документально не підтверджено.
5. Відповідач та Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подали відзиви на вказану касаційну скаргу, за змістом яких висловили незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомили свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
5.1. Крім іншого, третя особа звертає увагу на те, що доводи стосовно невідповідності постанови НКРЕКП від 03.05.2015 року №585 постанові НКРЕКП від 31.03.2011 року №466 не зазначались скаржником під час розгляду справи у суді першої інстанції і лише у вересні 2019 року ОСОБА_3 подав до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги від 13.09.2019 року, які за змістом тотожні доводам касаційної скарги. Водночас, ці доповнення подані останнім поза межами строку апеляційного оскарження і відповідач клопотав перед судом щодо не врахування їх під час апеляційного перегляду справи.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. Відповідно до постанови від 03 березня 2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" (далі - Постанова), відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129-р "Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику" та з урахуванням листа Міністерства фінансів України (від 28 лютого 2015 року №31-12240-03/6404) і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року №3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) НКРЕКП постановила:
1. Встановити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:
1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн за 1 куб.м;
2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):
період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн за 1 куб.м;
у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):
за обсяг, спожитий до 200 куб.м природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн за 1 куб.м;
за обсяг, спожитий понад 200 куб.м природного газу на місяць, - 7,188 грн за 1 куб.м.
2. Для потреб населення смт Солотвине Закарпатської області, яке використовує природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, встановлені згідно з пунктом 1 цієї постанови, за вирахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.
3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року №420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 року за №388/25165.
4. Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері в установленому порядку забезпечити подання цієї постанови на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2015 року, але не раніше дня її офіційного опублікування.
Позивачі, вважаючи зазначену Постанову протиправною, звернулися із цими позовами до суду.
V. Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки Суду за результатами розгляду касаційної скарги
7. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
11. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги у межах наведених у них доводів, Верховний Суд виходить з наступного.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з прийняттям НКРЕКП 03.03.2015 року Постанови №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення".
16. Позивачі вважають цю постанову економічно необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а саме: порушено порядок повідомлення інформації про засідання НКРЕКП 03 березня 2015 року; проект Постанови не оприлюднений у спосіб, передбачений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; порушено порядок реєстрації Постанови як нормативно-правового акта; Постанова не відповідає нормам Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869; збільшення тарифів на природний газ для населення здійснено за відсутності законодавчих підстав; НКРЕКП не наділена повноваженнями на зміну чи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги; Постанова обмежує існуючі права та свободи громадян та порушує конституційні права на достатній життєвий рівень.
17. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції та вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
18. Предметом судового контролю в цій справі є означена Постанова №583 відповідача, яку суду належить оцінити на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийнята вона 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
21. "На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
22. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
23. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
24. Надаючи відповідь на це питання Верховний Суд виходить з такого.
25. Щодо наявності повноважень у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на прийняття оскаржуваної постанови.
26. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, визначається Законом України "Про природні монополії", іншими нормативно-правовими актами.
27. Частиною першою статті 4 Закону України "Про природні монополії", дія якого поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках (далі - Закон №1682), встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
28. Згідно із частиною першою статті 11 Закону №1682 (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 р. № 14-рп/2008, у редакції Закону України від 07.10.2010 р. № 2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
29. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
30. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2467), державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу, в тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
31. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №2467 до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.
32. Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (частина п?ята статті 10 Закону №2467).
33. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 на виконання Законів України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
34. Пунктом 4 Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.
35. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону №2467 встановлення тарифів на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом належить до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
36. Наведена норма права не визначає власну назву органу, який має право встановлювати тарифи, а лише вказує на його родові ознаки і зазначає, що такими повноваженнями наділений орган, який створений у формі національної комісії, а не у будь-якій іншій формі (міністерство, департамент, відомство, служба тощо) та вказує на сферу діяльності такого органу (сфера енергетики).
37. Разом з тим, Закон не передбачає, що повноваження такого органу обмежуються виключно сферою енергетики та не можуть поширюватися й на інші сфери правовідносин, у тому числі, щодо комунальних послуг.
38. 07 липня 2011 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг" 3610-VI (пункти 54, 55) внесені зміни до законів України "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України". Внаслідок цього слова "Національна комісія регулювання електроенергетики України", "Національна комісія регулювання електроенергетики", "Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України та її територіальні органи" та "Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України" в усіх відмінках замінено словами "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" та "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" у відповідному відмінку, а також, серед іншого, визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, порядок організації діяльності якої визначається Законом України "Про природні монополії".
39. Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №693/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №692/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
40. Ці Укази на час виникнення спірних правовідносин є чинними, у зв`язку з чим підлягають обов`язковому виконанню на території України.
41. При цьому Верховний Суд зазначає, що хоча формально НКРЕКП як новоутворений орган не визначена правонаступником НКРЕ, проте, виходячи з покладених на неї завдань та функцій, до неї перейшли всі повноваження НКРЕ, а тому НКРЕКП, з огляду на принцип безперервності здійснення державної влади та її стабільності, є функціональним правонаступником ліквідованої НКРЕ.
42. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15, від 21 грудня 2019 року у справі 826/9907/15 містять висновок про те, що НКРЕКП як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України "Про природні монополії", наділена повноваженнями по встановленню роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.
43. Аналогічний висновок висловлено також Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №826/11937/15.
44. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що саме Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України "Про природні монополії", наділена повноваженнями щодо встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення. У будь-яких інших органів державної влади такі повноваження відсутні.
45. Щодо розповсюдження на процедуру прийняття спірної Постанови №583 приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", необхідності оприлюднення її проекту, повідомлення інформації про засідання НКРЕКП та порушення порядку реєстрації.
46. Указом Президента України від 10.09.2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
47. Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
48. Згідно із пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг основним завданням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, зокрема, є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
49. Пунктом 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг відповідно до покладених на неї завдань бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку.
50. Пунктом 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачено, що рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.
51. Рішення, прийняті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг оформлюються постановами і розпорядженнями.
52. Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.
53. Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
54. Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
55. Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.
56. Надаючи відповідь на питання щодо правової природи спірної Постанови №583 Верховний Суд виходить з такого.
57. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
58. У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.
59. Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.
60. Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.