Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 175/1261/18
провадження № 51-3584 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Фоміна С. Б., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Вараниці В. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Довгаля С. М.
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Довгаля С. М., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040440000309, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, проживаючого за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, офіційно не працюючого, раніше судимого, останнього разу 12 вересня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 70 КК до 3 років 1 місяця позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, призначеним за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року, остаточно, за сукупністю злочинів, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Ухвалено строк покарання обчислювати з 23 грудня 2019 року і в строк покарання зарахувати відбуте покарання за вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року і Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року, тобто з 28 березня 2018 року по 22 грудня 2019 року включно.
Ухвалено до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 тимчасово залишити у ДУ "Дніпровська УВП (№ 4)".
Стягнуто в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта з ОСОБА_1 1144 гривні на користь держави.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він влітку 2017 року, більш точний час не встановлений, у різних, не встановлених слідством місцях м. Дніпра, назбирав рослини конопель, які визначив для себе як наркотичний засіб, і незаконно перевіз їх за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, де, вчиняючи злочин повторно, без мети збуту почав незаконно зберігати.
23 березня 2018 року приблизно о 09.00 годині він незаконно перевіз наркотичний засіб до ТРЦ "Караван" по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де біля входу до магазину "Цитрус" був зупинений працівниками поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.178 КУпАП у зв`язку з розпиванням пива у заборонених законом місцях.
У подальшому ОСОБА_1 добровільно дістав із кишені пальто, одягненого на ньому, і видав працівникам поліції поліетиленовий пакет з логотипом магазину "Єва", всередині якого знаходилась подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору масою 51,744 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на висушену речовину 46,552 г, який він, вчиняючи злочин повторно, незаконно придбав, зберігав і перевозив без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обгрунтування касаційної скарги захисник зазначає, що обвинувачення ОСОБА_1 пред`явлено всупереч процедурі, визначеній КПК України, оскільки 24 березня 2018 року до ЄРДР було внесено відомості під № 12018040440000309 за ч. 1 ст. 309 КК, але обвинувачення було пред`явлене за ч. 2 статті 309 КК. Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному вироку неправомірно посилається на пункти 1 і 3 частини 8 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 6 квітня 2016 року, та на перекваліфікацію слідчим дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 1 статті 309 КК України на ч. 2 статті 309 КК України, що, на його думку, на стадії досудового розслідування жодною нормою КПК України не передбачено.
Захисник зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення 23 березня 2018 року огляду місця події. Зазначає, що відомості про вчинення кримінального правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише наступного дня - 24 березня 2018 року на підставі даних, отриманих під час вказаного огляду.
Також захисник зазначає, що в матеріалах провадження у дозволі про огляд йдеться тільки про огляд особистих речей ОСОБА_1, одягнених на нього, а не володіння засудженого, огляд якого може проводитися за клопотанням прокурора чи слідчого виключно на підставі ухвали слідчого судді. Захисник також вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не вимагало проведення обшуку.
Захисник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 7 червня 2018 року в справі № 740/5066/15-к, від 8 лютого 2018 року в справі № 754/5978/16-к.
Захисник вважає, що в ухвалі суду апеляційної інстанції не зазначені підстави, з яких його апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, не наведено належні і достатні мотиви та підстави її постановлення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В. М. не підтримав касаційну скаргу захисника та просив її залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Захисник Довгаль С. М. підтримав подану ним касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану захисником касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно вимог ст. 438 підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Однак, вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком суду першої інстанції захисник Довгаль С. М. в інтересах ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушував питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК.