Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 638/3097/20
провадження № 51-5393км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року (справа № 638/3097/20), за якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ухвалою від 5 березня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його скарги, у якій він просив зобов`язати Шевченківський відділ поліції ГУ НП в Харківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяви від 23 січня 220 року про скоєння злочину та розпочати досудове розслідування щодо начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 .
Харківський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2020 року.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені рішення шляхом їх зміни або прийняття нового рішення. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу, яка не передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України (далі ? КПК), обмежив йому доступ до правосуддя. Також, на його думку, оскаржувані рішення є бездоказовими та незаконними. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що нормами Конституції України визначено його право на оскарження ухвали слідчого судді, що підтверджено і Рішенням Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020, яким визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні висловився проти скасування рішень судів.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді та доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження і викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Що стосується ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2020 року то скарга не підлягає задоволенню оскільки згідно з ч. 4 ст. 424 КПК ухвали слідчих суддів оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
В частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Частиною 3 ст. 9 КПК встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Виникнення, зміна або припинення кримінально-процесуальних відносин завжди пов`язані з конкретним юридичним фактом, який тягне за собою юридичні наслідки.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Крім цього, згідно зі ст. 97 зазначеного Закону Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Враховуючи наведені положення частин 1, 3 ст. 9 КПК і статтей 151-2, 152 Конституції України, ухвалення Конституційним Судом України рішення, яким закони, інші акти або їх окремі положення, визнаються неконституційними, є юридичним фактом, що слугує підставою для виникнення, зміни або припинення кримінально-процесуального правовідношення.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення цього Суду мають пряму дію.