ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2а-1670/7079/11
адміністративне провадження № К/9901/31471/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, за участю Прокурора Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року (суддя Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (судді: Бенедик А.П. (головуючий), Донець Л.О., Мельнікова Л.В.) у справі № 2а-1670/7079/11.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" (далі - позивач, ПАТ "БК"Букрос") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області), за участю Прокурора Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2011 року за № 0000442301/0, № 0000652306, № 0000571702/0 та від 6 червня 2011 року № 0001262301.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року за № 0000442301/0, № 0000652306, № 0000571702/0 та від 6 червня 2011 року № 0001262301 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини. Крім того, позивач зазначив, що в ході перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачеві були надані всі документи, які свідчать про дотримання ПАТ "БК "Букрос" вимог пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні; документи, складені на підтвердження видачі коштів підзвітній особі ОСОБА_1 в перевіреному періоді, оформлені належним чином. Позивач зазначив про відсутність в оборотно-сальдових відомостях станом на дату проведення перевірки кредиторської заборгованості за відображеними в акті підприємствами, що пов`язано зі спливом відповідного строку позовної давності, а обставини, викладені в акті перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року, не відповідають дійсності. Крім того, вказував на безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України. Позивач зазначив, що включення до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми у розмірі 186 060,36 грн, витраченої на відрядження голови правління ПАТ "БК "Букрос" ОСОБА_1, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149 086,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149 086,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог. Щодо решти заявлених позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виявлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та не були спростовані позивачем належними та достатніми доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "БК "Букрос" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "БК "Букрос" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період із 27 грудня 2010 року по 22 лютого 2011 року співробітниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками якої складено акт № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року.
Під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4 271 296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1 142 459,00 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2010 року в сумі 1 062 153,00 грн, півріччя 2010 року в сумі 1 071 305,00 грн, в тому числі - 9152,00 грн, ІІІ квартал 2010 року в сумі 1 142 459,00 грн, в т.ч. з квартал 2010 року - 71 154,00 грн; пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон щодо проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 197 828,36 грн; підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 28 400,22 грн, в тому числі, за період 2009 року - 5514,46 грн, 2010 року - 22 885,76 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, 15 березня 2011 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000652306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, у розмірі 197 828,36 грн; № 0000442301/0 про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 428 073,75 грн, в тому числі, за основним платежем - 1 142 459,00 грн, за штрафними санкціями - 285 614,75 грн; № 0000571702/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 35 500,28 грн, в тому числі, за основним платежем - 28 400,22 грн, за штрафними санкціями - 7100,06 грн.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої скарги залишені без задоволення. Також, за результатами адміністративного оскарження, у зв`язку з виявленням арифметичної помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34 338,00 грн (І квартал 2010 року), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262301 від 06 червня 2011 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями - 2146,13 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі № 2а-1670/7079/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року у справі, що розглядається, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що під час надання правової оцінки спірним податковим повідомленням-рішенням судами попередніх інстанцій не було перевірено факт додержання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, в частині забезпечення достовірності, повноти інформації, відповідності приписам чинного законодавства звітних підтвердних документів, відомості яких вплинули на формування витрат підприємства та визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету, в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи звертався представник контролюючого органу до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою у відповідності до положень підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не надали належної оцінки поданим позивачем доказам, а також не встановили, чи були дотримані позивачем вимоги Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо нарахування та утримання з виплачених позивачем доходів податку з доходів фізичних осіб (щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 ). Також суд касаційної інстанції зазначив, що судам належить перевірити правомірність адміністративно-господарських санкцій, застосованих контролюючим органом з врахуванням положень статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення суб`єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності; надаючи правову оцінку формуванню валових витрат позивача, суду належить перевірити обставини щодо дотримання позивачем встановленого порядку підтвердження витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ПАТ "БК "Букрос" або є членами керівних органів платника податку; при визначенні валових витрат позивача у спірних податкових періодах належить перевірити договори, первинні бухгалтерські документи та встановити, чи набула заборгованість позивача перед ТОВ "Валком ЛТД" (330 155,33 грн), ТОВ "Букрос-ГЕО" (120 584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784 767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1 681 100,00 грн), ТОВ "Полюс" (127 000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (1 414 355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46 438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,00 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1 332 363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600 778,00 грн) статусу кредиторської. При цьому необхідно визначити коло кредиторів, визнаних у порядку, передбаченому законом, а також частину кредиторських вимог позивача, визнану на підставі ухвал господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 про визнання ПАТ "БК "Букрос" банкрутом; при вирішенні справи судам необхідно надати правову оцінку доводам контролюючого органу про необхідність врахування та відображення в бухгалтерському обліку позивача висновків акта перевірки від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/00143136 за умови неприйняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток; перевірити, чи належним чином позивач виконував обов`язки податкового агента зі сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу приватним нотаріусам за вчинення ними нотаріальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено щодо підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року, наступне. Так, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, а саме: проведення готівкових розрахунків на загальну суму 197828,36 грн без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до авансових звітів додані документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідком перевірки перевіряючими контролюючого органу встановлено, ВКО юридичній особі 23 липня 2009 року видано під звіт 10 000,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа); ОСОБА_3 17 грудня 2009 року видано під звіт 785,00 грн, 24 грудня 2009 року - 400,00 грн та 8 січня 2010 року - 455,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів); ОСОБА_6 23 грудня 2009 року видано 110,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів), ОСОБА_7 28 липня 2010 року видано 18,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа).
Суди попередніх інстанцій зазначили, що на виконання приписів статті 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, пунктом 3.2 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний у вказаному Положенні до відсутності розрахункового документа.
Судами встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи товарних чеків магазину " Автозапчастини " б/н від 24.12.2009 на суму 400,00 грн та від 08.01.2010 на суму 455,00 грн, вони не містять обов`язкових реквізитів продавця, а тому не можуть бути прийняті в якості платіжних документів, що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів. Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано відповідного платіжного документу, який би підтверджував сплату готівкових коштів підзвітними особами.
Щодо посилань позивача на дотримання ПАТ "БК "Букрос" вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, в частині видачі підзвітній особі ОСОБА_1 коштів на відрядження в загальному розмірі 186 060,36 грн, судами встановлено та зазначено наступне. Так, позивачем на підтвердження відсутності факту порушення вимог діючого законодавства було надано та долучено до матеріалів справи документи, зокрема: посвідчення про відрядження від 5 жовтня 2009 року, від 24 грудня 2009 року, звіти про відрядження № 1550 від 3 листопада 2009 року, № 430 від 5 лютого 2010 року, електронний квиток від 26 грудня 2009 року, квитанції, чеки, квиток, квитанції, електронний квиток, чеки, квитанція про сплату штрафу за зміну дати вилиту, електронний квиток, ксерокопію закордонного паспорту ОСОБА_1, протокол засідання спостережної ради ПАТ БК "Букрос" № 12/09 від 27 серпня 2009 року, запрошення на подання заявок для участі у тендері, наказ про продовження відрядження, розрахунок добових по звіту, квитки на поїзд на 3 лютого 2010 року за маршрутом Київ-Полтава.
Надаючи правову оцінку вказаним документам, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не було надано, зокрема, документів, які посвідчують проїзд ОСОБА_1 за маршрутом м. Полтава - м. Київ та у зворотному напрямку після перельоту з Іраку, що вказує на неповноту інформації щодо правильності виплати добових за перебування у відрядженні на території України. Згідно посвідчення про відрядження від 24 грудня 2009 року, датою початку відрядження ОСОБА_1 до Іраку вказано 25 грудня 2009 року, проте, виліт з м. Бориспіль до Іраку згідно з авіаквитком здійснено лише 28 грудня 2009 року. Датою ж зворотного прибуття до м. Києва є 2 лютого 2010 року, при цьому, надані суду документи свідчать про те, що відрядження закінчено 5 лютого 2010 року. Проте, у проїзному документі № 429184 на проїзд за маршрутом Київ - Полтава зазначено дату прибуття до м. Полтави 3 лютого 2010 року. Таким чином, надані позивачем на підтвердження факту відсутності порушень вимог діючого законодавства первинні документи містять невідповідності та неточності, що у свою чергу ставить під сумнів їх достовірність.
Крім того, позивачем не надано всіх документів, які зазначені у звітах про відрядження, а саме: у звіті № 430 - документи під порядковими номерами 2, 6, 9 11, у звіті № 1550 - документи під порядковими номерами 1, 2, 5, а замість них надані інші. При цьому, перелік та зміст наданих документів містять розбіжності з даними звітів. Так, на підставі квитка за порядковим номером 10 у звіті № 430 ОСОБА_1 виплачено 288,88 грн, однак, вартість цього квитка становить 144,44 грн; на підставі квитка за порядковим номером 7 у звіті № 1550 видано 8834,20 грн, однак, його вартість складає 8673,20 грн. Також, у документах, які оформлені як переклад документів, долучених до звітів про відрядження, не зазначено дати видачі чеків та квитанцій, що вказує на їх неналежне оформлення. Станом на дату проведення перевірки та процедури адміністративного оскарження, контролюючому органу не було надано перекладу підтверджуючих документів на українську мову, а деякі з долучених до справи документів залишились не перекладеними з арабської мови і на дату розгляду справи судом. Надання ревізору деяких документів, оформлених іноземною мовою, пояснювалось невиконанням контролюючим органом приписів підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким за запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою. Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник контролюючого органу в ході проведення перевірки не звертався до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, складених іноземною мовою, однак такі обставини не звільняють платника податків від обов`язку забезпечити переклад підтверджуючих витрати підзвітної особи документів на державну мову з метою використання останніх для формування показників бухгалтерського обліку. Враховуючи зазначене, висновки контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 є обґрунтованими. Таким чином, податкове-повідомлення рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу податку з доходів найманих працівників, слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а саме: не утримано 169,50 грн податку з доходів, сплачених приватним нотаріусам Гофман Е.Л., Башинській Т.В. ; Філімоновій В.М. Новіковій Н.І. ; не утримано 34,80 грн податку з доходів, отриманих як додаткове благо ОСОБА_8 ; не утримано 265,20 грн податку з доходів фізичних осіб із сум, відшкодованих працівникам згідно з авансовими звітами, не підтверджених належним чином оформленими документами ( ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 ). Позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час її апеляційного розгляду не було надано судам доказів утримання з вищевказаних осіб податку на доходи фізичних осіб. Крім того, під час перевірки були виявлені порушення позивачем вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у частині неутримання 27 930,72 грн податку з доходів фізичних осіб із сум видатків на відрядження голови правління підприємства, які безпідставно віднесені до валових витрат підприємства. Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також того, що на час судового розгляду справи встановлено факт відсутності у позивача належним чином оформлених документів, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат видатків на відрядження голови правління ОСОБА_1, і відповідно, правильність донарахування відповідачем 27 930,72 грн податку з доходів фізичних осіб, суди дійшли висновку про законність та обґрунтованість податкового-повідомлення рішення № 0000571702/0 від 15 березня 2011 року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення підприємством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4 271 296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1 142 459,00 грн. Під час адміністративного оскарження контролюючим органом виявлено помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34 338,00 грн (І квартал 2010 року), що зумовило донарахування зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями 2146,13 грн. Висновки вказаного акта перевірки ґрунтуються на встановлених під час перевірки наступних порушень: позивачем у рядку 02 "Коригування валових доходів" декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у загальному розмірі 8 569 996,00 грн по ТОВ "Валком ЛТД" (330 155,33 грн), ТОВ "Букрос-ГЕО" (120 584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784 767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1 681 100,00 грн), "Полюс" (127 000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (14 355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46 438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1 332 363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600 778,00 грн); у ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року ПАТ "БК "Букрос" включено до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму в розмірі 186 205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_1 за відсутності підтверджуючих документів (документи надані на арабській мові без перекладу) та доказів зв`язку такого відрядження з основною діяльністю цього платника податку (зовнішньоекономічні договори (контракти) з Іраком за період перевірки не надані); позивачем не відображено в податковій звітності за І квартал 2009 року - ІІІ квартал 2010 року висновків попередньої перевірки, які викладені в акті від 22 квітня 2009 № 884/23-8/00143136 про результати невиїзної документальної перевірки ПАТ "БК "Букрос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, де платнику визначено завищення від`ємного значення у розмірі 596 344,00 грн (декларація в цілому за 2008 рік).
Щодо виявленого контролюючим органом порушення позивачем в частині невідображення ним у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року простроченої кредиторської заборгованості в сумі 8 569 996,00 грн, суди зазначили та встановили наступне. Так, під час судового розгляду справи встановлено, що в порушення вимог вказаних положень чинного законодавства, позивачем у рядку 02 "Коригування валових доходів" декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у загальному розмірі 8 569 996,00 грн по ТОВ "Валком ЛТД" (330 155,33 грн), ТОВ "Букрос-ГЕО" (120 584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784 767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1 681 100,00 грн), "Полюс" (127 000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (14 355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46 438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1 332 363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600 778,00 грн). Суди (з урахуванням положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України) зазначили, що за відсутності факту стягнення заборгованості за товари (роботи/ послуги) до кінця строку позовної давності, така набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення строку для судового стягнення коштів за отримані ТМЦ. Позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду не було надано судам попередніх інстанцій доказів на підтвердження обґрунтованості формування кредиторської заборгованості, як і доказів підтвердження звернення до суду з метою стягнення існуючої кредиторської заборгованості з контрагентів, що свідчить про відсутність вжиття платником податків відповідних заходів на погашення кредиторської заборгованості. Також, позивачем не надано первинних документів на підтвердження дати виникнення та розміру кредиторської заборгованості кожного з контрагентів, що унеможливлює встановлення судами часу набуття такою заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги. Крім того, позивачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу причин невключення кредиторської заборгованості до податкових декларацій з податку на прибуток упродовж 2005-2010 років. Щодо розгляду справи про банкрутство ПАТ "БК "Букрос" та визнання частини кредиторських вимог, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 частково визнано грошові вимоги ТОВ "Букрос-ГЕО" в сумі 112 806,07 грн, ТОВ "Венданта ЛТД" на суму 792 031,00 грн, при цьому частина вимог кредиторів ("АОММ Компані" та ТОВ "ТВК Крайт") заявлена після закінчення 30-денного строку для їх подання, а тому не розглядалась судом; вимоги ПП "Санабель ЕКС" не підлягали розгляду, оскільки підприємство припинило діяльність, як юридична особа; у визнанні вимог Корпорації Канія інвестментс відмовлено. Таким чином, відмова суду у визнанні кредиторських вимог не пов`язана з відсутністю господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, встановлені господарським судом обставини не спростовують факту отримання доходу позивачем від здійснення господарських операцій з "Букрос-ГЕО", ТОВ Фірма "Венданта ЛТД", Корпорація Канія інвестментс лімітед, ПП "Санабель ЕКС", Підприємством "АОММ Компані". Крім того, господарським судом у межах розгляду справи про банкрутство не досліджувались господарські операції із Роде-експлтрейш Техно, ТОВ "Валком ЛТД", ТОВ ПП "Гарант плюс", "Полюс", ТОВ "Донметсплав", ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт", ТОВ "Тритон ЛТД", ФОП ОСОБА_5, а тому не знайшли свого відображення у вказаному рішенні господарського суду Полтавської області.
Щодо висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки про безпідставне включення позивачем у ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму у розмірі 186 205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_1, судами зазначено наступне. Так, під час розгляду справи судами були встановлені обставини щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість віднесення позивачем 186 205,00 грн до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, І квартал 2010 року та дотримання позивачем положень п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, вказані витрати є такими, що не підтверджені документально. Суди також зазначили про ненадання позивачем доказів зв`язку відрядження голови правління ОСОБА_1 до Іраку з господарською діяльністю ПАТ "БК "Букрос" (документів про участь у переговорах, конференціях; про відкриття філій та їх функціонування; копій договорів), тоді як аналіз підтверджуючих документів, наданих вказаною підзвітною особою на підтвердження своїх витрат під час перебування у відрядженні, свідчить, що кошти підприємства витрачались ОСОБА_1 переважно на придбання комплектуючих до комп`ютерної техніки (картриджі), що не становило мети відрядження вказаної особи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та положень статті 250 Господарського кодексу України щодо порушення контролюючим органом строків застосування штрафних санкцій, а також того, що витрати на відрядження, зокрема, голови правління підтверджені документально, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
8. Відповідач та Прокуратура Полтавської області надіслали заперечення на касаційну скаргу, в яких вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Частини перша та друга статті 250.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
11.1. Пункт 2.
У Господарському кодексі України статтю 250 доповнити частиною другою такого змісту: "2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".
12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):
12.1. Підпункт 1.22.1 пункту 1.22, пункт 1.25 статті 1.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.