Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 755/10345/18
провадження № 61-1672св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Гаращенка Д. Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної
особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договору та відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір побутового підряду про виготовлення меблів № 627 .
Сума договору (вартість замовлення із виготовлення та монтажу меблів), передбачена його умовами, становить 68 000,00 грн. Договором визначено попередню оплату (аванс) у розмірі 70 % від суми договору, що становить
47 600,00 грн. Решта суми мала бути сплачена після виготовлення меблів.
Одразу після підписання договору 13 січня 2016 року позивачем було передано відповідачу грошові кошти в розмірі 47 600,00 грн, що становить 70 % суми договору. Таким чином, нею були виконані умови договору щодо попередньої оплати робіт із виготовлення меблів.
Відповідно до визначених договором зобов`язань ФОП ОСОБА_2 мав виготовити, доставити та змонтувати меблі в квартирі позивача до 25 березня 2016 року.
Разом із тим, відповідач не виконав зобов`язань за договором та не відповідав на телефонні дзвінки. У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_2 повідомив, що у нього виникли проблеми, він ще не приступав до виготовлення меблів, замовлення виконає, але пізніше. Нової дати виготовлення меблів відповідач їй не назвав. На початку травня 2016 року відповідач знову повідомив, що меблі не виготовив, при зустрічі почав розповідати про особисті проблеми, але пообіцяв, що він виконає умови договору через два тижні, після чого зник.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати договір про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі
57 548,40 грн (сума боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції), з яких: 47 600,00 грн - кошти, сплачені відповідачу як авансовий платіж за договором про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627,
9 948,40 грн - збитки, завдані внаслідок інфляційних витрат;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь пеню в розмірі 3 % за кожний день прострочення робіт за договором про виготовлення меблів від 13 січня
2016 року № 627 за період із 05 липня 2017 року до 05 липня 2018 року в розмірі 744 600,00 грн;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 3 % річних за період з 26 березня 2016 року до 05 липня 2018 року в розмірі 3 258,97 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 805 407,37 грн за договором про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627, яка складається з: 57 548,40 грн сума боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції, 744 600 грн пеня в розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання робіт за договором за період з 05 липня 2017 року по 05 липня 2018 року,
3 258,97 грн 3 % за період з 26 березня 2016 року до 05 липня 2018 рік.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині термінів виготовлення, поставки, встановлення меблів та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне або часткове виконання ним умов договору, а тому наявні підстави для розірвання вказаного правочину та стягнення з відповідача на користь позивача отриманого ним авансового платежу в розмірі 47 600,00 грн, а також збитків, завданих внаслідок невиконання зобов`язання. При цьому суд погодився із наданим позивачем розрахунком.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 57 548,40 грн, 3 % річних за період
з 26 березня 2016 року до 05 липня 2018 року в розмірі 3 258,97 грн, пеню за період з 05 липня 2017 року до 05 липня 2018 року в розмірі 3 400,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання спірного правочину у зв`язку з невиконанням його умов ФОП ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав в обумовлений сторонами строк до 25 березня 2016 року та не повернув грошові кошти в розмірі 47 600,00 грн, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Разом із тим, враховуючи, що сторонами за порушення строку виконання договору визначено розмір пені у пункті 6.2. договору, а саме: в розмірі 0,05 % пені за кожен день прострочення, але не більше 5 % від загальної суми цього договору, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), є помилковим та незаконним. Апеляційний суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 05 липня 2017 року до 05 липня 2018 року в розмірі, передбаченому пунктом 6.2. договору, а саме: 3 400,00 грн
(68 000,00 грн Х 5 %). При цьому апеляційний суд посилався на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у справі
№ 755/2914/17, у якому в задоволенні позовної вимоги про визнання несправедливими та недійсними положення п. 6.2. договору № 627 від 13 січня 2016 року відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання робіт за договором від 13 січня 2016 року № 627 за період з 05 липня 2017 року до 05 липня 2018 року та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження постанови Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року лише в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання робіт за договором від 13 січня 2016 року № 627 за період з 05 липня 2017 року до 05 липня 2018 року, а тому в іншій частині оскаржуване судове рішення Верховним Судом не переглядається у силу вимог статті 400 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2020 року справа № 755/10345/18 передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги правову позицію, викладену у пунктах 7, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року № 5, відповідно до якої умови договору побутового замовлення, визначені законом, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача.
Таким чином, при вирішенні спору, апеляційний суд повинен застосувати положення, визначені частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а відповідач зобов`язаний сплатити пеню за кожен день прострочення виконання робіт у розмірі 3 % від вартості визначеної у договорі. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на заперечення позивача та її представника щодо неправомірності пункту 6.2. договору про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627.
Доводи інших учасників справи
У березні 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції правомірно врахував факти, викладені в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у справі № 755/2914/17 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
ФОП ОСОБА_2 вважає, що навіть у разі порушення ним зобов`язання за вказаним договором, стягнута сума штрафних санкцій рішенням суду першої інстанції є надмірно високою та такою, що не відповідає розміру нанесених збитків позивачу.
ФОП ОСОБА_2 просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про виготовлення меблів № 627, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, оплатити та прийняти меблеві вироби (надалі іменується "Продукція") етажерки
2 шт, антресоль, карниз відповідно до характеристик, визначених в комплекті документів (дизайнерський проект та специфікація).
Згідно з умовами пункту 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 68 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3. договору замовник здійснює оплату таким чином: пункт 2.3.1. договору - 70 % від загальної вартості продукції, що складає 47 600,00 грн, авансовим платежем у день підписання договору; пункт 2.3.2. договору - 25 % від загальної вартості продукції, що складає 17 000,00 грн, не пізніше одного банківського дня до визначеної цим договором дати доставки та встановлення продукції в приміщенні замовника; пункт 2.3.3. договору - 5 % від загальної вартості продукції, що складає 3 400,00 грн на момент завершення повного обсягу робіт виконавцем за договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець виготовляє продукцію в строк 45 (сорок п`ять) робочих днів, який починається з наступного дня після дати технологічного обміру продукції та визначається на 25 березня 2016 року.
У пункті 5.2. договору визначено, що під час підписання цього договору сторони обговорюють час проведення виконавцем технологічного обміру 13 січня 2016 року.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що виконавець встановлює продукцію у термін, заздалегідь узгоджений із замовником, залежно від складності проекту, але термін монтажу не може перевищувати 10 робочих днів з дня початку робіт монтажу.
У пункті 6.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення виконавцем термінів за даним договором він сплачує замовнику 0,05 % пені за кожен день прострочення, але не більше 5 % від загальної суми даного договору.
ОСОБА_1 виконано умови укладеного між сторонами договору про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627, а саме пункту 2.3.1. договору та сплачено відповідачу 70 % вартості замовленого товару від загальної вартості продукції в розмірі 47 600,00 грн, що підтверджується товарним чеком від 13 січня 2016 року. (а.с. 15)
19 липня 2016 року позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено повідомлення про розірвання договору, повернення коштів та відшкодування збитків (у порядку статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 610 ЦК України), однак повідомлення відповідачем не було отримано, конверт разом із повідомленням повернувся із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання". (а.с. 28, 29)
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів ОСОБА_2 .
Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17 листопада 2016 року повідомлено, що спеціалістами Головного управління встановлено, що за вищезазначеною адресою господарську діяльність ФОП
ОСОБА_2 не здійснює. На запит Головного управління товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд", власник офісних приміщень ТЦ "Аракс" надав лист щодо припинення договірних відносин із ФОП ОСОБА_2 з 15 квітня 2013 року. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Дизайн Студія "БРАВО", що орендує приміщення в ТЦ "Аракс", повідомило про відсутність будь-яких юридичних відносин з ФОП ОСОБА_2 . Головним управлінням направлено відповідні листи до Державної фіскальної служби та Національної поліції України з проханням надати необхідну інформацію для проведення щодо ФОП ОСОБА_2 позапланового заходу державного нагляду. (а.с. 34)
Листом Державної фіскальної служби України від 23 грудня 2016 року позивача повідомлено про те, що на виконання доручення Державної фіскальної служби України від 13 грудня 2016 року № 39612/7/99-99-13-04-02-17 (вх. № 13076/8 від 13 грудня 2016) розглянуто звернення Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 01 грудня 2016 № 12136/39-03-2046 щодо можливих порушень вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_2 . З метою перевірки інформації вказаної у скарзі фахівцями ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надіслано запит суб`єкту господарювання ОСОБА_2 про надання пояснення та їх документального підтвердження з питань здійснення діяльності. Станом на 22 грудня 2016 року зазначений громадянин до ДПІ не прибув, вказані пояснення та документи не надав. Також інформацію направлено до оперативного управління фінансових розслідувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві для вжиття відповідних заходів у межах своїх повноважень. (а.с. 40-41)
Встановлено також, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва
від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду
м. Києва від 26 липня 2018 року, у справі № 755/2914/17 за позовом
ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за період прострочки виконання замовлення за договором про виготовлення меблів від 13 січня 2016 року № 627 за період з 26 березня
2016 року по 14 лютого 2017 року у розмірі 3 400,00 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди, а всього 4 400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позовної вимоги про визнання несправедливими та недійсними положення п. 6.2. договору № 627 від 13 січня 2016 року відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.