ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2021 року
Київ
справа №520/1376/2020
адміністративне провадження №К/9901/16160/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №520/1376/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СИГНАЛ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СИГНАЛ" (далі - ТОВ "СИГНАЛ") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 21 грудня 2019 року № 3174 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ТОВ "СИГНАЛ".
На обґрунтування позову посилалося на те, що внаслідок відсутності законних підстав для проведення перевірки, наказ про її проведення є протиправним та підлягає скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 6 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, адміністративний позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ТОВ "СИГНАЛ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 21 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме у зв`язку з ненаданням ТОВ "СИГНАЛ" у запитуваному обсязі пояснень на письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області від 28 серпня 2017 року №14683/10/20-40-14-12-18, від 23 січня 2019 року № 3613/10/20-40-14-12-15 та запитів Головного управління ДПС у Харківській області від 19 вересня 2019 року № 1737/10/20-40- 05-18-15, від 29 серпня 2019 року №42270/10/20-40-14-12-15, видано наказ № 3174 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ТОВ "СИГНАЛ" із 6 лютого 2020 року тривалістю 5 робочих днів.
Вважаючи дії відповідача протиправними, ТОВ "СИГНАЛ" звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості прийняття спірного наказу.
Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25 серпня 2020 року (справа № 520/4060/2020; ухвалою апеляційного суду відкрито апеляційне провадження на це рішення за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, справу призначено до розгляду) визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13 березня 2020 року №00000610518 та №00000620518, прийняті на основі висновків акта перевірки від 19 лютого 2020 року № 459/20-05-18-09/38634147, складеного за результатом проведеної перевірки на підставі оскаржуваного у справі, що розглядається, наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21 грудня 2019 року № 3174 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ТОВ "СИГНАЛ".
Задовольняючи позовні вимоги у справі №520/4060/2020, суд зокрема виходив із того, що скасування судом у справі №520/1376/2020 наказу про призначення податкової перевірки зумовлює втрату юридичної сили усіма матеріалами такої перевірки як добутими без дотримання закону; отримані під час такої перевірки дані не можуть слугувати доказом вчинення особою податкового правопорушення у розумінні статті 109 ПК України.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.