Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 359/10293/17
провадження № 61-1582св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України;
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП "Украерорух"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він працював у ДП "Украерорух" на посаді начальника відділу режиму та охорони служби безпеки.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 16 листопада 2017 року № 864/о його було звільнено з роботи з 20 листопада 2017 року за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вказував, що він звертався до ДП "Украерорух" із службовими записками про переведення його на вакантні посади начальника контрольно-ревізійного відділу юридичної служби, начальника відділу захисту інфраструктури служби безпеки від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, начальника служби інформаційних технологій, заступника директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони, а також начальника служби авіаційної безпеки. Проте, жодну з цих посад він не отримав, тоді як вважав, що на підставі пункту 15 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" має переважне право залишення на роботі.
Вважав, що його звільнення з роботи було проведено з порушенням вимог, передбачених частиною другою статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 16 листопада 2017 року № 864/о про звільнення його з роботи з 20 листопада 2017 року за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити його на роботі у ДП "Украерорух" на посаді начальника відділу режиму та охорони служби безпеки та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 20 листопада 2017 року по 18 вересня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ тимчасового виконуючого обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16 листопада 2017 року № 864/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 20 листопада 2017 року за скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України на посаді начальника відділу режиму та охорони служби безпеки з 20 листопада 2017 року.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2017 року до 05 липня 2019 року у розмірі 46 1019,94 грн.
Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до листа начальника департаменту персоналу ДП "Украерорух" Устименко М. М. від 25 жовтня 2017 року № 1-32.1-4264, станом на день звільнення ОСОБА_1 з роботи, кандидат на посаду начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації повинен був мати повну вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста; досвід роботи в авіаційній галузі на керівних посадах - не менше 1 року. Перевага надавалась особам, які мали навички ефективного керівництва підрозділами і підлеглими посадовими особами; постановки завдань і організації їх виконання, оперативного прийняття і реалізації управлінських рішень; контролю за виконанням доручень; своєчасного виявлення та вирішення ситуацій, що призводять до конфлікту інтересів; аналізу, прогнозування та планування роботи; підготовки правових актів та службових документів; користування комп`ютерною технікою. При цьому досвід служби (роботи) в силових структурах відповідного спрямування держави вважався перевагою.
ОСОБА_1 відповідав наведеним кваліфікаційним вимогам: його стаж роботи на посаді заступника начальника відділу режиму та охорони служби безпеки ДП "Украерорух" становив півтора року, а на посаді начальника цього відділу - майже 8 місяців. Крім того, стаж військової служби позивача налічував 28 календарних років. Вказані обставини свідчить про те, що позивач не тільки відповідав кваліфікаційним вимогам, але й мав переважне право на заняття посади начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
Судом також враховано, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби. Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1, оформленої на ім`я позивача, убачається, що ДП "Украерорух" є першим місцем роботи ОСОБА_1 після його звільнення з військової служби. Ці обставини свідчать про те, що на підставі пункту 15 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" позивач мав переважне право на залишення на роботі.
Крім того, зі змісту стенограми засідання комісії ДП "Украерорух", виконаної позивачем, слідує, що члени комісії не запропонували ОСОБА_1 жодної іншої посади, яка б, на їх думку, відповідала його кваліфікаційному рівню. Тому суд вважав, що звільнення позивача з роботи було проведено з істотними порушеннями вимог, передбачених частиною другою статті 40 та частинами другою, третьою статті 49-2 КЗпП України, а також пункту 15 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
З метою відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу режиму та охорони служби безпеки з 20 листопада 2017 року та стягнув з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо зміни розміру стягнутого середнього заробітку залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач відповідає кваліфікаційним вимогам на посаду начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, на яку він претендував.
Відповідно до листа начальника департаменту персоналу ДП "Украерорух" від 25 жовтня 2017 року №1-32.1-4264, ОСОБА_1 було надано інформацію щодо посад, на які він претендував. Згідно із цим листом начальник відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації повинен був мати повну вищу освіту відповідного професійного спрямування (тобто у цивільній авіації) за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста; досвід роботи в авіаційній галузі на керівних посадах - не менше 1 року. Перевага надавалась особам, які мали навички ефективного керівництва підрозділами і посадовими особами; постановки завдань і організації їх виконання, оперативного прийняття і реалізації управлінських рішень; контролю за виконанням доручень; своєчасного виявлення та вирішення ситуацій, що призводять до конфлікту інтересів; аналізу, прогнозування та планування роботи; підготовки правових актів та службових документів; користування комп`ютерною технікою. При цьому досвід служби (роботи) в силових структурах відповідного спрямування держави вважався перевагою. При інших рівних умовах кандидатів перевагою є рівень освіти кандидата.
Із пояснень, наданих позивачем та його представником в судовому засіданні, апеляційний суд встановив, що позивач має вищу освіту за спеціальністю "Розвідник".
Суду апеляційної інстанції не надано належних підтверджень та доказів того, що освіта позивача відповідає вимогам посаді начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
Згідно з правилами сертифікації служб авіаційної безпеки в Україні, затвердженими Наказом Державіаслужби 02 червня 2006 року № 397, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 16 червня 2006 року за № 716/12590 встановлено, що актом незаконного втручання є протиправні дії, пов`язані з посяганням на нормальну і безпечну діяльність авіації й авіаційних об`єктів, унаслідок яких сталися нещасні випадки з людьми, майнові збитки, захоплення чи викрадення повітряного судна або такі, що створюють ситуацію для подібних наслідків.
Апеляційний суд вважав, що для вирішення зазначених задач особа, яка претендує на посаду начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, повинна мати відповідну освіту відповідного професійного спрямування та досвід служби (роботи) в силових структурах відповідного спрямування, тобто цивільної авіації, як зазначено у відповідній інструкції.
Суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив та помилково вважав, що освіта, стаж роботи та професійний рівень позивача відповідають зазначеним вимогам, з урахуванням стажу військової служби позивача 28 календарних років, та того, що позивач є ветераном військової служби і на підставі пункту 15 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" мав переважне право на залишення на роботі.
Посилання суду першої інстанції на зміст стенограми засідання комісії ДП "Украерорух", як на належний доказ, апеляційний суд вважав помилковим, оскільки зазначена стенограма зроблена та підписана позивачем, тому не може бути належним доказом у справі. На підтвердження існування такого засідання, дійсності та правочинності стенограми жодним документом, зокрема, протоколом проведення зазначеного засідання, позивачем не доведено. Врахувавши це, потреби спростування документу, який суд першої інстанції вважав належним письмовим доказом, у відповідача не було.
Апеляційний суд зазначив, що позивачу був наданий перелік вакантних посад для можливого переведення, з якого він не обрав жодної. Натомість отримавши відповідь щодо кваліфікаційних вимог тих посад, на які він вважав, що може бути переведеним, та зазначив їх у заяві на ім`я директора ДП "Украерорух" ОСОБА_2 : начальника відділу захисту інфраструктури служби безпеки ДП "Украерорух" від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації; заступника директора з адміністративно-господарських питань; начальника служби авіаційної безпеки, позивач, на думку суду, фактично підтвердив свою відмову у переведенні на інші запропоновані йому посади.
Судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що кваліфікаційним вимогам зазначених посад позивач не відповідав, що також підтверджено протоколом засідання комісії з проведення консультацій з профспілками від 16 листопада 2017 року.
Апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що комісія ДП "Украерорух" не запропонувала позивачу на своєму засіданні жодної іншої посади, яка б, на їх думку, відповідала його кваліфікаційному рівню, оскільки список посад позивачу було надано завчасно під час повідомлення про наступне звільнення.
Апеляційним судом встановлено, що у відповідача мало місце скорочення чисельності або штату працівників. Відповідач дотримався вимог законодавства, що регулює вивільнення працівника, запропонував йому вакантні посади. Оскільки позивач не обрав жодну із запропонованих посад, а кваліфікаційним вимогам тих посад, на які він претендував, позивач не відповідав, то питання щодо розгляду його переважного права залишення на роботі підприємством не вирішувалось.
Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність з боку відповідача порушень вимог частини другої статті 40 та частин другої, третьої статті 49-2 КЗпП України, а також та пункту 15 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". При звільненні позивача його права порушені не були, усі виплати проведені вчасно, видана трудова книжка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 359/10293/17 із Бориспільського міськрайонного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він за своїм фахом та стажем відповідав кваліфікаційним вимогам, які пред`являються до персоналу служби авіаційної безпеки, та мав переважне право на зайняття посади начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, а висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам у справі.
Крім того, судом першої інстанції неправильно визначено розмір середнього заробітку, якій необхідно стягнути на його користь із відповідача.
Також заявник посилався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому відповідач вказує на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 03 грудня 2014 року № 617/о ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду провідного інженера відділу охорони та захисту активів служби безпеки (а. с. 61, т. 1).
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 02 листопада 2015 року № 557/о позивач був переведений на посаду заступника начальника відділу режиму та охорони служби безпеки (а. с. 62, т. 1)
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 27 березня 2017 року № 229/о ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника відділу режиму та охорони служби безпеки (а. с. 63, т. 1). Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а. с. 11-12, т. 1).
Наказом директора ДП "Украерорух" від 06 липня 2017 року № 236 з 10 липня 2017 року була введена в дію оновлена організаційна структура підприємства та новий штатний розпис керівного складу, погоджений 29 червня 2017 року Міністерством інфраструктури України (а. с.103-105, т. 1).
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" від 14 липня 2017 року № 247 посада начальника відділу режиму та охорони служби безпеки підлягала скороченню (а. с. 111-117, т. 1).
20 вересня 2017 року позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення від 28 серпня 2017 року № 1-24-3236, яким його було повідомлено про скорочення посади начальника відділу режиму та охорони служби безпеки протягом двох місяців з дня вручення попередження(а. с.13, т.1).
ОСОБА_1 також був наданий перелік вакантних посад, в якому містились посади заступника директора з адміністративно-господарських питань, начальника контрольно-ревізійного відділу, начальника служби інформаційних технологій, начальника служби авіаційної безпеки, начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації та заступника начальника цього відділу тощо (а. с. 14-19, т.1).
27 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до виконуючого обов`язки заступника директора з адміністративно-господарських питань ДП "Украерорух" Васильченка С. В. із службовою запискою № 6.1-06-341, в якій він просив надати посадові інструкції з обов`язковим визначенням кваліфікаційних вимог, що висувались до кандидатів на заміщення таких вакантних посад: заступника директора з адміністративно-господарських питань, заступника директора з підтримки виробничої діяльності, начальника служби авіаційної безпеки, начальника відділу захисту інфраструктури служби безпеки Украероруху від актів незаконного втручання в діяльність в цивільній авіації та заступника начальника відділу захисту інфраструктури від актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації (а. с. 25, т.1).