ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001300
адміністративне провадження № К/9901/9436/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.001300
за позовом ОСОБА_1 до Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання протиправними та скасування наказів, спонукання до вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Гулика А.Г.,
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З., Довгої О.І.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач - 1), Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач - 2), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 69-р від 13 грудня 2018 року "Про проведення службового розслідування" у частині, що стосується позивача;
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 8-р від 30 січня 2019 року "Про результати проведення службового розслідування" у частині, що стосується позивача;
1.3. визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 20-к від 01 лютого 2019 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1";
1.4. зобов`язати Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити йому станом на день ухвалення судового рішення премію, якої він був позбавлений у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, у відсотках до посадового окладу за фактично відпрацьований час у розмірі, не меншому, ніж нараховано та виплачено начальникам відділів "Служба у справах дітей" Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного наказу через порушення порядку проведення службового розслідування, за результатами якого відповідачем винесено наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, відповідачем порушено вимоги пунктів 2, 7, 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, у повноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950. Позивач вважає, що спірні накази від 13 грудня 2018 року № 69-р "Про проведення службового розслідування" та від 30 січня 2019 року № 8-р "Про результати проведення службового розслідування" повинні були видаватися начальником управління, а не директором департаменту. Окрім цього, в цих наказах не вказана конкретна підстава для проведення службового розслідування; не зазначені посадові особи, стосовно яких проводиться службове розслідування. Не конкретизація наведених обставин, причин, підстав та осіб, стосовно яких проводилось службове розслідування, унеможливило реалізацію позивачем прав та обов`язків, які має особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. На переконання позивача, посилання в акті за результатами проведеного службового розслідування на те, що ним не дотримано вимог посадової інструкції є безпідставним та упередженим. У наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) не вказано за неналежне виконання яких саме посадових обов`язків на нього накладено дисциплінарне стягнення. До того ж, позивачу не було надано можливості подати пояснення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не допущено порушень закону під час прийняття спірних наказів, позивача обґрунтовано за наявності достатніх підстав притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі догани.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне тлумачення закону та не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
6.1. Скаржник зауважує, що на момент винесення наказу від 13 грудня 2018 року № 69-р "Про проведення службового розслідування" директор департаменту не була керівником органу, в якому працював позивач. Такий наказ мав бути винесеним начальником Управління, який був керівником органу, де працював позивач. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей наказ винесено уповноваженою на те особою суперечить приписам пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, як для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.
6.2. Судами не було проаналізовано підпункт 1.1. посадової інструкції начальника відділу "Служба у справах дітей" Франківського району управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, де вказано про те, що начальник вказаного відділу призначається та звільняється з посади начальником управління за погодженням директора департаменту гуманітарної політики. А відповідно до підпункту 1.3 цієї ж посадової інструкції начальник відділу безпосередньо підконтрольний та підзвітний начальнику управління та голові Франківської районної адміністрації у частині здійснення функцій органу опіки та піклування, пов`язаних із захистом прав дітей. Зазначене на думку позивача свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки судами не надано відповіді на істотні доводи позивача.
6.3. На думку скаржника суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у наказі від 13 грудня 2018 року № 69-р не зазначено жодної підстави для проведення службового розслідування. Судами не досліджено та не взято до уваги, що відповідач порушив пункт 10 Порядку № 950, а саме не ознайомив його у десятиденний строк з результатами розгляду акта службового розслідування. А копію наказу від 30 січня 2019 року № 8-р "Про результати проведення службового розслідування" скаржник отримав лише 18 лютого 2019 року у відповідь на адвокатський запит. Судами не застосовано до спірних правовідносин пункт 10 Порядку № 950.
6.4. Скаржник пояснює, що 01 лютого 2019 року у його робочого кабінету двоє працівників управління склали акт про його відмову від надання пояснень, хоча ніхто йому не пояснив з приводу яких саме порушень, він мав надати пояснення. Наголошує, що у наказі від 01 лютого 2019 року № 20-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1" не вказано за неналежне виконання яких саме посадових обов`язків на скаржника накладено дисциплінарне стягнення. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 817/555/17, сама по собі констатація порушення позивачем посадової інструкції не може бути самостійною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
6.5. На думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що його позовна вимога в частині нарахування та виплати премії, якої його було позбавлено у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності, є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на ту обставину, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив питання щодо незаконного та протиправного позбавлення його премії, як частини заробітної плати, що є істотним питанням для позивача. У період з лютого 2019 року до 23 березня 2020 року (дата звільнення з займаної посади) позивач був позбавлений премії, яка відповідно до чинного законодавства є частиною його заробітної плати. Скаржник зазначив, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункту 23 цього рішення).
6.6. Під час розгляду справи судоми попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 лютого 2019 року № 817/555/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 188/1249/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/6552/15, від 09 грудня 2019 року у справі № 813/3820/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 2а-5200/10/1370, на які він посилався під час розгляду справи. Європейський суд з прав людини у пункті 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95 вказав на те, що принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів.
7. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року, закінчено підготовчі дії та призначено зазначені касаційні скарги до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до вимог частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. 12 червня 2020 року від Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач - 1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення суддів попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що факт порушення трудової дисципліни позивачем підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та фактичними обставинами справи. Судами попередніх інстанцій надано детальну правову оцінку дисциплінарного проступку, з`ясовано усі обставини справи.
10. Від відповідача - 2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. Розпорядженням Львівського міського голови "Про переведення ОСОБА_1 " від 16 серпня 2018 року № 548-К позивача з посади начальника відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради з 01.09.2018 переведено на рівнозначну посаду начальника відділу "Служба у справах дітей" Франківського району управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
12. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 червня 2018 року № 668 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 01 листопада 2006 року № 978" до складу департаменту входять такі структурні підрозділи: 3.2.1. Відділ професійної освіти. 3.3. У підпорядкуванні департаменту є такі виконавчі органи: 3.3.1. Управління освіти. 3.3.2. Управління охорони здоров`я. 3.3.3. Управління молоді спорту. 3.3.4. Управління соціального захисту. 3.3.5. Управління "Служба у справах дітей". До компетенції департаменту входить координація діяльності та контроль за роботою підпорядкованих структурних підрозділів (4.1.5).
13. Згідно з пунктом 3.2.6 Положення про управління "Служба у справах дітей" департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 644 від 15.06.2018, відділ "Служба у справах дітей" Франківського району є структурним підрозділом Управління "Служба у справах дітей" Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (т.1, а.с.14-17).
14. ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook та у інших засобах масової інформації висвітлено умови, в яких проживала малолітня ОСОБА_2, її мати та баба, які за станом здоров`я можуть пересуватись лише помешканням зі сторонньою допомогою. Догляд за ними здійснювала 9-ти річна ОСОБА_3 . Окрім того, опубліковані фото- та відеоматеріали з помешкання родини ОСОБА_4, з яких очевидно, що у помешканні не створено належних умов для проживання, розвитку та виховання дитини. А баба та мати малолітньої з огляду на стан здоров`я, не могли забезпечити належний догляд та виховання дитини. Публікація інформації у соціальній мережі Facebook та засобах масової інформації викликали великий суспільний резонанс та обурення з боку громадськості з приводу бездіяльності соціальних служб м. Львова та ненадання ними допомоги родині ОСОБА_4 .
15. Наказом Департаменту "Про проведення службового розслідування" від 13 грудня 2018 року № 69-р з метою об`єктивної перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо ситуації, яка склалася в родині ОСОБА_4 та порушень чинного законодавства працівниками суб`єктів виявлення та організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах передбачено утворити комісію для проведення службового розслідування та провести службове розслідування відносно виконання посадових обов`язків працівниками суб`єктів виявлення та організації соціального захисту родини ОСОБА_4 та подати директору Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до 27 грудня 2018 року.
16. Наказом Департаменту "Про продовження строку проведення службового розслідування" від 27 грудня 2018 року № 74-р продовжено термін виконання пункту 2 наказу Департаменту від 13 грудня 2018 року № 69-р "Про проведення службового розслідування" до 25 січня 2019 року включно.
17. Цим службовим розслідуванням встановлено, що родина ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), яка складається з трьох осіб: малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, її матері - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 та баби - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18. В акті службового розслідування зазначено, що:
"Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.12.2018 № 4-2608-628, 17.08.2018 до відділу у справах дітей Франківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшов анонімний дзвінок, жіночий голос повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає дівчинка, матір якої неналежним чином виконує батьківські обов`язки та зловживає алкоголем.
У поясненнях, наданих на засіданні комісії з проведення службового розслідування, яке відбулось 09.12.2018 позивач повідомив, що анонімний дзвінок прийнятий головним спеціалістом відділу у справах дітей ОСОБА_7, який у свою чергу, інформацію, надану у телефонному дзвінку, негайно повідомив позивачу.
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він та ОСОБА_7, з метою перевірки достовірності інформації, отриманої телефоном 17.08.2018, негайно здійснили візит за адресою: АДРЕСА_1 . Не відчиняючи дверей до помешкання, малолітня ОСОБА_3 повідомила, що вдома з бабусею, а матір на роботі. Зі слів дитини та бабусі, мати дитини працює продавцем у продуктовому магазині за адресою: м. Львів, вул. Є. Коновальця, проте, назви вони не можуть пригадати. Також дитина повідомила, що скарг та/або проблем вона не має, вважає, що відносно її виховання, догляду та утримання, відсутні будь-які негаразди. Під час візиту проведено бесіду з сусідами дитини за вказаною адресою, які підтвердили позицію анонімного повідомлення. Після візиту за адресою: АДРЕСА_1 працівниками відділу у справах дітей відвідано матір дитини - ОСОБА_5 за місцем роботи. Проведено з нею індивідуальну профілактичну бесіду, роз`яснено норми чинного законодавства України в частині виконання батьківських обов`язків та попереджено про відповідальність за неналежне виконання та ухилення від їх виконання. За зовнішніми ознаками ОСОБА_5, перебуваючи на робочому місці, не перебувала у стані алкогольного сп`яніння та адекватно реагувала на спілкування".
19. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.08.2018 інформація, отримана з телефонного дзвінка, підтверджена сусідами сім`ї ОСОБА_4 . Інформація про перебування малолітньої ОСОБА_2, у складних життєвих обставинах, не перевірена у порядку, встановленому чинним законодавством. Питання щодо постановки дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах не вирішувалось.
20. 05 вересня 2018 року працівниками відділу "Служба у справах дітей" повторно здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1, та обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_2 . Згідно з актом обстеження умов проживання, помешкання потребує прибирання та ремонту. Після обстеження умов проживання, інформація про сім`ю малолітньої ОСОБА_2, не зібрана у спосіб, встановлений чинним законодавством, і, відповідно, питання щодо постановки її на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, не вирішувалось.
21. До обстеження умов проживання 17 серпня 2018 року та 05 вересня 2018 року працівники відділу соціальної роботи Франківського району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не залучались.
22. Згідно з інформацією, наданою управлінням соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради єдиним доходом сім`ї з трьох осіб була 1626, 82 грн у місяць. Виплата ОСОБА_5, як одинокій матері, припинена 30 червня 2018 року і відновлена лише 01 листопада 2018 року, у зв`язку з несвоєчасним поновленням документів. За цей період, за приблизними розрахунками, ОСОБА_5 ймовірно не отримала 7776 грн. Таким чином, працівників відділу "Служба у справах дітей" та працівників відділу соціальної роботи Франківського району, які були дотичними до роботи з сім`єю, не цікавило питання за які кошти живе сім`я та не вживались жодні заходи щодо поновлення виплат ОСОБА_5, як одинокій матері. ОСОБА_6 30 квітня 2018 року знята з обліку осіб, які отримують житлову субсидію, у зв`язку з несвоєчасним поновленням документів. 10 грудня 2018 року у Франківському відділі соціального захисту населення управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зареєстроване звернення ОСОБА_5 про призначення житлової субсидії. Звернення ОСОБА_5 прийняв начальник Франківського відділу соціального захисту населення, відвідавши ОСОБА_5 у лікарні. Самостійно звернутись у Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради для поновлення виплат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли, оскільки за станом здоров`я були фактично позбавлені можливості самостійно пересуватись.
23. Як зазначено в акті службового розслідування та не спростовано позивачем інформація про малолітню ОСОБА_2 вперше надійшла до відділу у справах дітей 17.08.2018. Працівниками відділу "Служба у справах дітей" 05.09.2018 обстежено умови проживання дитини, а питання постановки дитини на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, порушено лише 12.12.2018 (після того, як ситуація, яка склалася у сім`ї ОСОБА_4, набула розголосу у соціальних мережах та засобах масової інформації), у час коли дитина вже проживала у сім`ї хресної матері ОСОБА_9, тобто практично через 4 місяці з моменту надходження першого повідомлення про сім`ю та через 3 місяці з часу обстеження умов проживання.
24. 25 січня 2019 року комісія склала акт за результатами проведеного службового розслідування щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації, стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому констатовано порушення, зокрема, ОСОБА_1 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про органи і служби у справа дітей та спеціальні установи для дітей" та пункт 4 Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 № 27, а також не виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.10 посадової інструкції і не використання прав, наданих йому п.п. 3.2, 3.3 цієї ж інструкції.
25. 30 січня 2019 року директор Департаменту прийняв наказ № 8-р "Про результати проведення службового розслідування".
26. Оскільки позивач відмовився надати письмові пояснення, 01.02.2019 працівниками Управління, а саме: в.о. начальника Управління, начальник відділу сімейних форм виховання Управління - В. Фридрак, головний спеціаліст- юрисконсульт Управління - Н.Маліновська, провідний спеціаліст, сектору профілактичної роботи Управління - О.Лесь, складено акт про відмову від надання позивачем письмових пояснень, щодо виконання ним його посадових обов`язків (а.с. 152, т.1).
27. 01 лютого 2019 року в.о. начальника управління "Служба у справах дітей" департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняв наказ №20-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1 ".
Нормативне врегулювання
28. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
29. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
30. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
31. Основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини є Конвенція про права дитини, прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписана Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року N 789-XII (набула чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція).
32. Згідно з частиною першої статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
33. Частиною третьою статті 27 Конвенції установлено, що держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
34. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).
35. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ (частина 2 статті 18 Конвенції).
36. Згідно зі частиною 1 статті 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою.
37. Частиною другою статті 3 Конвенції визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
38. Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначені Законом України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР (в редакції станом на 09 лютого 2017 року, далі - Закон № 20/95-ВР).
39. Перелік органів і служб у справах дітей, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень наведено у статті 1 Закону № 20/95-ВР, якою встановлено, що здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей у межах визначеної компетенції, зокрема, органи місцевого самоврядування.
40. Під соціальним захистом дітей у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб`єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки (частина третя статті 1 Закону № 20/95-ВР).
41. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 20/95-ВР основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, служб у справах дітей є, зокрема, ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей.
42. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю (далі - Порядок № 800).
43. У пункті 1 Порядку № 800 вказано на те, що даним Порядком визначено механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, виявлення випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю.
44. Підпунктом 4 пункту 3 Порядку № 800 суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю (далі - суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей), - органи державної влади та органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги.
45. Згідно з пунктом 7 Порядку № 800 суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей незалежно від повноважень зобов`язані:
у разі виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - надіслати не пізніше ніж через три робочих дні повідомлення за формою, встановленою Мінсоцполітики, до закладу, установи чи організації, що надає соціальні послуги дітям і сім`ям з дітьми (далі - соціальний заклад), та/або працівника із соціальної роботи за місцем проживання (перебування) дитини щодо проведення оцінки її потреб, а також надання такій дитині та її сім`ї послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;