ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2021 року
Київ
справа №807/685/16
адміністративне провадження №К/9901/33930/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції №807/685/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення частково, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Рейті С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М.), -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття") звернулось до суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2016 року №0006061701 в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 66791,79 грн та пені - у розмірі 62248,31 грн.
В обґрунтування адміністративного позову скаржник вказує, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26 жовтня 2011 року у справі №5008/1483/2011 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), в редакції, що була чинна до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон № 4212-VІ), позивач вважає, що з моменту порушення справи про банкрутство та до моменту припинення провадження у цій справі, зупиняється будь-яке нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань. Позивач зазначає, що у справі №5008/1483/2011 відповідач виступив в якості конкурсного кредитора і його заява на суму 1009821,89 грн підлягає задоволенню у шосту чергу відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25 березня 2015 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття" з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2016 року № 177/07-01-17-01/02574001.
Перевіркою встановлено порушення:
- підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині порушення термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 101915,61 грн;
- підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині не утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходу внаслідок чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року в сумі 417,50 грн;
- пункту 176.2 "б" статті 176 ПК України в частині подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб (1 ДФ) за ІV квартал 2013 року;
- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині порушення термінів перерахування військового збору в сумі 362,80 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення 25 березня 2016 року № 0006061701, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 233373,21 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 102333,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 66791,79 грн, пеня - 64248,31 грн.
Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 26 жовтня 2011 року (справа № 5008/1483/2011) та від 11 листопада 2015 року (справа № 907/1125/15) порушено провадження про банкрутство ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись із вказаним податковим повідомлення-рішенням в частині застосованих штрафних санкцій та нарахування пені, ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття" оскаржило його до суду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що з аналізу положень Закону № 2343-XII слідує, що нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, які виникли до введення мораторію, є протиправним; натомість, у підприємства не припиняється обов`язок із сплати податків і зборів після введення мораторію та протягом його дії, і за неналежне виконання цього обов`язку платник податків повинен нести відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства. Порушення позивачем податкового законодавства в частині виконання обов`язку із сплати податку на доходи фізичних осіб виникли до порушення ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року провадження про банкрутство ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття", тому суд дійшов висновку про протиправне застосування відповідачем штрафних санкцій та донарахування пені відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 7 травня 2012 року у справі №21-289а11, та пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".
Апеляційний суд в повній мірі підтримав наведені висновки суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган вказує, що із змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не погоджується з донарахованими йому сумами грошового зобов`язання виключно у зв`язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26 жовтня 2011 року у справі №5008/1483/2011. Проте, і позивач, і суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що дія мораторію розповсюджується лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тоді як за зобов`язаннями поточних кредиторів нараховуються штрафні санкції та пеня за загальними правилами. Відповідна правова позиція висловлена і Верховним Судом України в постановах від 25 червня 2011 року (справа №21-113а11), від 5 грудня 2011 року (справа №21-348а11), від 7 травня 2012 року (справа №21-289а11).
Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2018 року відкрив провадження за касаційною скаргою Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у цій справі.
Позивач правом на подання відзиву до суду не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З установлених судами обставин справи слідує, що контролюючим органом у березні 2016 року було здійснено перевірку дотримання позивачем своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року. Встановлені відповідачем порушення термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб позивачем не заперечуються та останній погоджується із донарахованим ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття" розміром податкового зобов`язання з указаного податку відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.
Спірним питанням у цій справі, що належало вирішити судам, було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та донарахування пені з огляду на існування двох ухвал Господарського суду Закарпатської області (від 26 жовтня 2011 року та від 11 листопада 2015 року) про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "ГТК "Інтурист-Закарпаття".
Відповідно до доводів касаційної скарги колегія суддів перевіряє правильність застосування судами положень Закону №2343-ХІІ.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.