Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56) доповнити частиною третьою такого змісту:

"Ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором".

2. Статтю 345 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, визначаються Цивільним кодексом України".

3. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити статтею 1057-1 такого змісту:

"Стаття 1057-1. Правові наслідки недійсності кредитного договору

1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов’язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

4. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті".

4. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42-43, ст. 378 із наступними змінами):

1) у статті 11:

абзац перший частини сьомої виключити;

доповнити частиною сімнадцятою такого змісту:

"17. Господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство";

2) частину п’яту статті 16 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

"схвалення плану санації боржника".

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

3) у статті 17:

в абзаці першому частини другої слова "схвалення плану санації боржника" виключити;

в абзаці четвертому частини шостої слова "на затвердження комітету" замінити словами "для схвалення зборами";

4) частини четверту - шосту статті 18 викласти в такій редакції: